Ідеї волі в лірику А. Пушкіна Пушкін

Ідеї волі в лірику А. Пушкіна Ідеї волі пронизують всю лірику Пушкіна. Їхній зміст поповнюється, переосмислюється й видозмінюється протягом усього творчого шляху поета. Так, наприклад, у ранній період його літературної діяльності, у ліцейські роки, ідеї волі просочені духом незалежності й бунтарства, гарячністю. І це не випадково: на Пушкіна дуже вплинула особлива атмосфера Ліцею, де серед ліцеїстів культивувалася незалежність суджень і вчинків Написана молодим поетом ода "Вільність" (1817) - це гімн волі (до Пушкіна оди писалися на честь значної, урочистого події або важливої особи, у них восхвалялись імператриці, государі; Пушкін же восславил волю). І у своїх наступних віршах поет знову й знову звертається до ідей волі. Пушкіна торкається питань кріпосного права, самодержавства, тому має сенс говорити про розвиток у його творчості ідей, зв'язаних саме з політичною волею. Наприклад, у посланні "До Чаадаєва" автор пише: "Товариш, вір: зійде вона,/ Зірка чарівного щастя,/ Росія вспрянет від сну,/ И на уламках самовластья/ Напишуть наші імена!

" А в більше пізньому вірші "Село" поет до межі згущає фарби: перед читачем вимальовується похмура картина дикого барства, "без почуття, без закону". У зображенні кріпака ладу з'являються гострі, влучні епітети ("згубна ганьба", "насильницька лоза", "тяжкий ярем", "байдужий лиходій"). Для Пушкіна кріпосне право - це "рабство худе". У будущем він бачить "рабство, занепале по манію пануючи".

Цей рядок пронизує світлий оптимізм Гострий зміст уловлюється й у такому невеликому вірші, як "Пташка". Тут воля асоціюється в Пушкіна з образом "пташки", а в "В'язні" - з образом "орла молодого". В "В'язні", як і в багатьох інших віршах того періоду, є присутнім мотив в'язня, утікача. І це має під собою основу: дані ліричні добутки писалися під час південного посилання поета, що він сприймав як добровільну втечу з неволі У вірші "До моря" поет пише про свою любов до "вільного життя", що є для нього символом вільності: "Могутньою пристрастю зачароване..." Прощаючись тут з морем, автор внутрішньо прощається й з півднем, і зі своїм вільним способом життя, і з революцією в Греції, і з революційною пристрасністю "Кинджала". Надалі воля для Пушкіна усе більше означає волю творчості, незалежність особистості. У Михайлівський поет пише "Розмову книгопродавца з поетом", що опубліковує як передмова до видання першого розділу "Євгенія Онєгіна".

Цей вірш є декларацією права автора на незалежність, на правдиве зображення життя ("Поет стратить, поет вінчає"). Наприклад, у вірші "З Пиндемонти" затверджується: "Нікому звіту не давати..." А у вірші "Поетові" Пушкін призиває: "Поет!../ Дорогою вільної/ Іди, куди тягне тебе вільний розум..." У пушкінській ліриці вимальовується ідея волі поезії від слави, від суєти світла. В "Поеті і юрбі" автор проголошує: "Не для користі, не для битв,/ Ми породжені для вдохновенья..." У творчості Пушкіна з'являється й ідея духовної незалежності від влади.

За словами літературознавця Федотова, наріжним каменем пушкінської лірики є особиста незалежність поета. І воля - це вже символ незалежності особистості. Автор випробовує страждання через те, що його мир намагаються укласти в які-небудь рамки, диктують йому умови. У вірші "Живий, жива Курилка!", написаному в жартівливому тоні, здається, за жартом пробивається біль автора: - Фу! набридла Курилка журналіст! Як загасити смердючу лучинку? Як вморити Курилку мого? Дай мені рада.

- Так... плюнути на нього Але "плюнути" на літературні братії було зовсім не легко. В одному з листів до дружини Пушкін пише: "Без політичної волі жити дуже можна, без сімейної недоторканності неможливо: каторга не в приклад краще". Адже вся його переписка з Наталею Гончаровой читалася цензурою й ставала надбанням громадськості (саме в Толстого знайшла своє продовження пушкінська традиція культивування святині сімейного життя). По-моєму, натякаючи в листі на каторгу, Пушкіна як би зіставляє себе, що починає боротьбу за духовну недоторканність, і декабристів, які боролися за політичну волю. Звертаючись к' декабристам у посланні "У Сибір", поет підтримує друзів у важку мінуту ("...і воля вас прийме радісно у входу"). Він не забуває про своїх товаришів і знову звертається до ідей волі. В "Арионе" автор затверджує: "Я гімни колишні співаю...

" Намагаючись глянути на себе, на свою творчість в "Пам'ятнику", Пушкін відзначає: І довго буду тим люб'язний я народу, Що почуття добрі я лірою будив, Що в моє жорстоке століття восславил я волю І милість до занепалого призивався Здається, можна сміло затверджувати, опираючись на слова автора, що ідеї волі пронизують всю його лірику.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector