Ингер А. Г.: Шеридан

Ингер А. Г.: Шеридан.

Н (Sherida), Ричард Бринсли (30. X. 1751, Дублін, - 7. VII. 1816, Лондон) - англ. драматург, театр. і обществ. діяч. Дід - педагог, близький друг Дж. Свифта; батько - артист, викладач сценич. і ораторського мовлення; мати - романістка й драматург. Виховувався в привілейованій школі Харроу, у Лондоні вивчав право, але з 1774 цілком присвятив себе драматургії й у неск. років створив майже всі свої п'єси: комедію "Суперники" ("The rivals", 1775), фарс "День св. Патрика, або Заповзятливий лейтенант" ("St. Patrickrsquo;s day, or, The schemi), комічну ("баладну") оперу "Дуенья" ("The due), комедії "Поїздка в Скарборо" ("A trip to Scarborough", 1777) і "Школа лихослів'я" ("The school for sca), комедію в жанрі "репетиції", тобто "сцену, що представляє, на сцені", - "Критик" ("The critic, or, A tragedy rehearsed", 1779) і лише в 1799 - трагедію "Писарро", що є переробкою драми А. Коцебу "Іспанці в Перу". Наприкінці 70-х рр. Ш. став керівником театру " Друри-Лейн", до-рому більше 33 років віддавав свої сили й засоби. Поряд із цим з 1780 по 1812 був членом парламенту, одним з лідерів радикального крила партії вігів. Блискучі мовлення й демократич. переконання здобули йому не меншу популярність, чим п'єси. Він виступав за введення загального голосування й парламентську реформу, у захист незалежності Ірландії, засудив війну проти повсталих англ. колоній у Сівбу. Америці, вимагав визнання Франц. республіки й невтручання в її справи. Вершина обществ. діяльності Ш. - його обвинит. мовлення проти англійського генерал-губернатора в Індії У. Хейстингса з вимогою зрадити його суду за зловживання владою й жорстокість. Останні роки життя Ш. затьмарені хворобою й убогістю.)"Суперниках" Ш. показав себе прихильником відродження "веселої комедії" і слідом за О. Голдсмитом виступив проти сентиментальної комедії з її прямолінійною повчальністю. Ш. висміює тут надумані почуття, афектацію в поводженні й поданнях про життя. Краща п'єса Ш. "Школа лихослів'я" - сатирич. комедія вдач, у до-рій викриваються не тільки злісне інтриганство, недоброзичливість і розбещеність вищого світла, але й пуританське лицемірство англ. буржуа, що прикривають егоїзм і користолюбство показним благочестям. У контрастних образах братів Серфес Ш., як і Г. Филдинг у романі "Історія Тома Джонса, найди", бере під сумнів скомпрометований реальної бурж. дійсністю теза просвітителів про "моральний Розум". У майстерності побудови сценич. дії й ведення діалогу, у відточені афористич. репліках Ш. - учень англ. комедіографів епохи Реставрації У. Конгрива, Дж. Фаркера й ін., до-рие теж знущалися з лицемірства буржуа, утримуючись, однак, від нравств. оцінок. Ш. не розділяє морального индифферентизма своїх попередників, і при відсутності прямої повчальності порок у нього у фіналі викритий і покараний, а бурж. - сімейні чесноти тріумфують. Разом з тим традиції англ. комедії збагачені в Ш. досвідом романів Филдинга й ін. просвітителів, що робить його персонажі життєво повнокровними. Ш. удалося домогтися рідкісної рівноваги реалістичних характерів і занимат. інтриги, позбавленої при цьому штучній хитромудрості й обумовленої характерами героїв, логікою їхніх взаємин. Поряд з "Ніччю помилок" Голдсмита, "Школа лихослів'я" - вершина й підсумок розвитку англ. просветит. комедії 18 в., досвід до-рій був згодом сприйнятий О. Уайльдом і Б. Шоу. Перший рос. пров. "Школи лихослів'я" - з нем. яз. - з'явився в 1791, з англ. - в 1794 (пров. И. М. Муравьева-Апостола); перший спектакль у Росії - у Петерб. театрі Ермітаж (1793).)-3, )- Л., 1945; Маршова Н., Р. Б. Шеридан, Л. - М., 1960; Williams I. A., Seve


Загрузка...