Ингер А. Кілька слів про Джонатан Свифте й про те, що побачив капітан Гулливер під час своїх подорожей

Ингер А. Кілька слів про Джонатан Свифте й про те, що побачив капітан Гулливер під час своїх подорожей.

на ґанку, однак, лежав згорток, у якому типографщик виявив рукопис: невідомий капітан Гулливер розповідав у ній про свої мандрівки. При рукописі був також супровідний лист якогось Ричарда Симпсона, що повідомляло, що він нібито складається із цим самої Гулливером у спорідненні й ручається за правдивість усього, що той описав... А кілька днів через теперішній автор - декан собору святого Патрика в Дубліні й прославленому англійському сатирику Джонатан Свифт ( 1667-1745), що властиво потім і приїжджав у Лондон, щоб надрукувати свою нову книгу, для повного алібі перебував уже на шляху в Ірландію. Мало того, рукопис для більшої безпеки була завбачливо переписана іншою рукою.) щирого автора стало незабаром відомо й при дворі, і в колі утворених читачів. Та й у кого ще в тодішній Англії було таке нещадне перо? Але влади що претримають зволіли зробити вигляд, начебто знущання зухвалого сатирика прямого стосунку до них не мають; люди багаті й утворені самі хизувалися в ту пору іронічним скептицизмом, а тому тільки посміювалися; що ж стосується до рядових читачів, те ці останні були тоді в масі своєї ще настільки простодушні й довірливі, що багато хто з них прийняли спочатку вигадки капітана Гулливера за чисту монету.) і міністри, судді, торговці й усякий рід наживали, ґвалтівники й шахраї всіх рангів і мастей залишилися вірні собі й у вус не дули. Усе йшло своєю чергою. Не випадково в більше пізнім виданні книги з'явився лист капітана Гулливера до Ричарда Симпсону, у якому серед іншого він з подивом відзначав, що от уже шість місяців, як надрукована його книга, а неправда, обман, усілякі зловживання й пороки усе ще не перевелися, хоча саме для їхнього викорінювання він її й писав. Свифт, на відміну від Гулливера, знав, що людей однією книгою не виправиш; він навіть не раз висловлював похмуру думку, що їх взагалі не виправиш ні словесними вмовляннями, ні благим прикладом, ні сатирою. Але книгу він проте склав і надрукував. В одному зі своїх листів він якось зізнався, що головна мета, що він ставить перед собою у всіх своїх працях, "не стільки розважати мир, скільки виводити його із себе". Подальша доля книги доводить, що це йому цілком удалося.)"Подорожей Гулливера" доглянули явні ознаки щиросердечної хвороби, що затьмарила, як відомо, останні роки життя Свифта; інші ж, навпроти, уважали, що щиросердечна хвороба є покарання, що господь обрушив на голову священика, осмелившегося так уничижительно відгукнутися про його утвір, сиречь людині. У всякому разі, коли в 30-х роках XIX століття собор святого Патрика капітально підновляли й у зв'язку із цим довелося потривожити останки похованого там настоятеля собору Джонатану Свифта, аматорам покопатися в чужих мозках удалося-таки роздобути череп письменника, і він побував у руках френологів і деяких просто над міру допитливих дублінських обивателів, надеявшихся, що череп підтвердить припущення про наявність якої-небудь уродженої щиросердечної аномалії в його власника.)"Подорожах Гулливера" сатири не перевелися й понині. У часи викторианской Англії (друга половина XIX в.) книгу оголосили непристойної й брудної, неї скорочували, друкували без останньої частини й у дистильованих переказах, щоб перетворити в необразливу казку для малят. Але за останні піввіку людство, що пережило дві світові війни, коричневу фашистську чуму й трагедію Хіросіми, було стільки разів на волосок від загибелі, що люди, здавалося б, зробили все можливе, щоб підтвердити справедливість прогнозів сатирика, а оголошений безумцем виглядає тепер похмурим пророком. У всякому разі, саме в наші дні, через двісті п'ятдесят років після виходу цієї книги, вона найменше викликає до себе шаноблива байдужість, як те нерідко спостерігається стосовно класики, про яку треба щось знати, щоб при нагоді упустити кілька слів, але яку але поспішають перечесть. Залишаючись улюбленим читанням дітей, вона в повному своєму обсязі адресована дорослому мислячому читачеві, тому що присвячено самим корінним проблемам, від рішення яких залежить майбутнє людства, його існування.)"Подорожей Гулливера" Свифту було вже під шістдесят, і книга по суті представляє підсумок його роздумів над своєю епохою, надзвичайно насиченої всякого роду драматичними подіями, над своїм власним життєвим досвідом, над різними суспільними інститутами й формами державного керування й над тим, що таке сама людина, що створила такі інститути.) і отличавшиеся крайнім фанатизмом і нетерпимістю, безперервні війни, що тривали по многу пет і спустошували цілі райони Європи, як,


Загрузка...