Ионкис Грете. Лессинг — батько німецького театру

Ионкис Грете. Лессинг - батько німецького театру.

"Людина створена для дії, а не для міркування". За словами Гейне, він був найбільший громадянин у німецькій літературі

як Лессинг, Кант, Ґете, Шиллер!)"Лессинг .)"Що особливого, крім свого ім'я, може сказати про себе людина не службовець, що не має зв'язків, що не мав особливого щастя? Родом я з Верхнього Лаузица (Саксонія. , батько мій , що поклав кінець наслідуванню французам на німецькій сцені й одночасно з'явилася першої "бюргерською трагедією", або міщанською драмою. Лессинг захищав право зображувати на сцені не тільки античність або героїчні-героїчну-героїчна-героїчний-піднесено^-героїчне, але сучасне й повсякденне. По Лессингу, пристрасті доступні й простолюдинам. Це був переворот в естетической думки

Однак літературна праця не приносить матеріального благополуччя, і йому доводиться шукати місце служби. Лессинг змушений покинути Берлін. Він готовий навіть їхати викладати в невідому Росію, де починав працювати Московський університет; уже йшли переговори, але вибір припав на інший. І він приймає речення багатого купця супроводжувати його в трирічній подорожі по європейських країнах. Вони встигли відвідати Голландію, а на шляху до неї , невпинно трудився на благо німецької літератури. Його в Берліні вважали головним просвітителем, що не заважало йому бути постійним об'єктом критики й глузувань. Сухуватий, прагматичний Николаи не приховував радості із приводу повернення Лессинга, тому що саме йому в першу чергу були зобов'язані кращими публікаціями й успіхом у читачів його журнали

Ще більше радувався Мозес Мендельсон, одногодoк Лессинга, що вважав себе його учнем. Лессинг оцінив здатності молодого єврея, його допитливий розум і був зачарований не тільки глибокою ерудицією, але й рідкою щиросердечною шляхетністю й лагідністю. Сам він, замолоду аматор танців і фехтування, різка, мужня, енергійна людина, безстрашний і нещадний полеміст, здавався повною протилежністю Мендельсону. Проте вони прив'язалися друг до друга, і ніщо не змогло затьмарити їх багаторічної дружби

, що закріпила його славу провідного німецького драматурга. Він, корінний саксонець, не побоявся представити в ній прусского офіцера людиною шляхетного, чесного, далеким вузького націоналізму. Але ж тільки закінчилася Семирічна війна, у якій Пруссія протистояла Саксонії! Усвідомлюючи ущербність місцевого патріотизму, уважаючи його ознакою провінціалізму й просто дурного тону, Лессинг указав німцям на загальнолюдський характер чесноти

Через багато років у розмові з еккерманом Ґете згадував юнацькі враження: "Представте ж собі, яке враження зробила "Минна фон Барнхельм", що виникла в ту темну епоху, на нас, молодих людей. Це був метеор, що блиснув! Вона насторожила нас, "Гамбурзька драматургія" (1767 - 1768). Однак надіям улаштуватися у вільному ганзейском місті не призначено було збутися. Театр, куди він був запрошений на роль драматурга, проіснував біля півтора років і закрився. Сформувати нового глядача Лессингу не вдалося. Гамбурзька публіка була, за його словами, "байдужа до всього, крім свого гаманця". Будинок театру коштує понині, його показують туристам, а от будинок, у якому засідала масонська ложа, членом якої став Лессинг, не зберігся.)"Гамбурзької драматургії" Лессинг підбив невтішний підсумок: "Прийшла ж у голову наївна думка заснувати для німців Національний театр, коли ми, німці, не є ще націями-"

складався до кінця життя. Хоч його й звели в надвірні радники й обрали в Берлінську Академію, заробіток залишився мізерним, часом він терпів жорстокий нестаток, однак при цьому регулярно допомагав матері й сестрам. У Вольфенбюттеле написав він трагедію "Емілія Галотти" і створив "Натана Мудрого".

Тут випробував він недовге щастя шлюбу. В 1776 році він нарешті обвінчався з улюбленої Евой, з якої був давно заручений. Ева була вдовою, матір'ю чотирьох дітей, турботу про які він прийняв на себе

Перед Різдвом 1777-го вона народила Лессингу сина, але на другий день хлопчик умер, мати пережила його на два тижні. "Радість моя була недовгою: я втратився сина й гірко його оплакую, тому що в ньому було стільки розуму, стільки розуму! він направив свої стріли проти можновладних князів. Хоча дія відбувається в Італії, усім було зрозуміло, що мається на увазі Німеччина, вуж дуже знайомої була атмосфера, що давить, князівської сваволі

Емілія Галотти, вихована батьком-полковником у строгих релігійних правилах, наречена графа Оппиани, стає жертвою домагань принца Гонзаго. За його наказом відбувається напад на перезву: наречений убитий, наречена викрадена. Батько Емілії поспішає в палац, домагається зустрічі з дочкою. Він убиває її, щоб позбавити від ганьби й приниження. Лессинг призивав співгромадян відмовитися від пасивної покірності. Соціальний зміст п'єси вловив Гердер, ідеолог руху "Бури й натиску", він сформулював його так: "Учитеся, тому що ви попереджені".

В "Натане Мудрому" (1779), що справедливо вважається лебединою піснею Лессинга, через протистояння героїв (султана Саладина, лицаря-тамплієра й багатого купця-єврея Натана) представлене протиборство трьох религий. У центрі трагедії "Натан Мудрий


Загрузка...