Історія древнього Новгорода й прилягаючих до нього земель
ВВЕДЕННЯ
Чому я вибрав як тему курсової роботи фрагменти історії саме цього російського міста? Відповідь проста: я був у цьому місті, я багато знаю про його історію й можу із упевненістю сказати, що не зрячи він називався раніше не інакше як » Пан Великий Новгород». Це дійсно велике місто як по своїй архітектурі, так і по багатій, цікавій історії. Саме в Новгороді зародилася берестяна грамота, саме Новгород у середні століття «Північним стражем Русі», що охраняли її від зовнішніх ворогів, саме Новгород був (і є) одним із центрів російської духовності. Треба помітити, що Новгород майже не піддавався стороннім набігам (у порівнянні з іншими російськими містами) , тому він більше інших міст зміг зберегти свою самобутність, що йде коріннями в стародавність. Саме тому Новгород так залучає істориків і археологів, завдяки яким ми довідаємося усе більше цікавого про історію цього чудового міста
ДЖЕРЕЛА НАШИХ ЗНАНЬ ПРО ДРЕВНІЙ НОВГОРОД
Перш ніж приступитися до безпосереднього розгляду історії древнього Новгорода потрібно обмовити ті джерела, які дають нам відомості про минуле новгородської землі. Основну частину відомостей історики черпають із літописів. Літописи — історико-літературні добутки, у яких події викладаються погодно, або, як говорили в Древній Русі «по літам». Літописання виникло на Русі незабаром після прийняття християнства ( ХI-М сторіччі) . Першим центром літописання був, по — видимому Київ (Киево — Печорська лавра) . Ледве пізніше почали становити літописи в Новгороді. Цікаво помітити, що відомості про Новгород можна знайти в будь-якому літописі, де б вона не була написана, однак більше важливі літопису, написані безпосередньо в Новгороді. Найдавніші літописи ( ХI-ХIII вв.) дійшли до нас у списках ХIV-XV вв. Найбільш древній із всіх списків російських літописів — так званий Синоидальний список Новгородського Першого літопису. На жаль, більша частина Синоидального списку загублена, і оповідання ведеться з 1015 року. Події, викладені в літописі систематично доводять до 1333 року, і, на щастя, у більше пізніх списках цього літопису перебувають згадування про події, що відбулися в Новгороді до 1015 року. Поряд з Першим Новгородським літописом до нас дійшли більше пізні списки літописних зводів: Другі, Четверті, П’ята Новгородські літописи, літопис Авраамки, Уваровская літопис, а також Софійський перший літопис. Не припинялася робота над літописами й в XVII столітті. У цей період були створені нові більші зводи (Третя Новгородська, так звані Погодинская й Забелинская літопису) . Десятки збережених літописних списків свідчать, що, мабуть жоден російське місто (за винятком, мабуть, Москви) не мав такої багатої літописної традиції, як Новгород. І це не випадково. Бурхливе політичне життя, високий рівень культури, інтерес новгородцев до минулого сприяли створенню численних літописів. Як правило, літописи створювалися людьми з духівництва: ченцями, єпископами, ченцями й. т. буд. Багато з людей уявляють собі літописця, як безстороннього ченця, що «Добру й злу слухаючи равнодушно» записував всі події навколо себе. А тим часом історія давно довела, що літопису писали теж люди зі своїми інтересами, пристрастями й суб’єктивною точкою зору. Тому й у списках з літописів знаходили своє місце сильні перекручування. Звідси треба, що літопис не той документ, якому можна довіряти на 100 %. Тому історики намагаються зібрати якнайбільше відомостей про ту або іншу подію й, опираючись на них, побудувати як можна більше точну, об’єктивну картину що произошли. Отут часто на допомогу їм приходять більше правдиві джерела інформації — древні акти. По різного роду древнім заповітам можна судити про розміри володінь тих або інших купців, князів або бояр. Звідси ж ми можемо довідатися про порядок спадкування, грошових, дарчих і обмінних операціях. А державні акти дають нам подання про політика новгородських правителів. Серед них великий інтерес представляють договірні грамоти Новгорода із князями, самі ранні з яких датуються другою половиною ХIII століття. У них перераховуються права й обов’язки новгородського князя, запрошеного на престол. Існували також і міжнародні грамоти, у яких засвідчене відношення Новгорода зі своїми західними сусідами Ливонским орденом, Литвою, Швецією, Норвегією. Як правило, це мирні договори, заключавшиеся після закінчення війни. Збереглися також кілька десятків грамот, у яких регулювалися різні спірні питання новгородцев з їх головним торговельним партнером — Ганзой, сполучником северогерманских міст. Істотне значення має Судна новгородська грамота, що не дійшла до нас у своєму повному виді. Говорячи сучасною мовою, це був карний, процесуальний і цивільний кодекси республіканського Новгорода, що служив для судочинства. Основним джерелом по історії землеволодіння й сільського господарства Новгородської землі в другій половині XV століття виступали Писцовие книги. По обсязі інформації про найважливіші сторони господарства новгородської землі ці книги перевершують всі інші джерела, разом узяті. У них докладно розбиралися приналежність землі кому-небудь, територіальний розподіл приватних угідь і проч. В останні десятиліття на перший план виходять джерела археологічні. От уже піввіку із зайвим ведуться широкі археологічні роботи над культурним шаром Новгорода, що представляє із себе явище унікальне. У деяких місцях він досягає глибини 7-8 метрів. З огляду на, що щороку цей шар піднімався приблизно на 1 сантиметр, можна зробити висновки