Історія маші мироновій
Роман «Капітанська дочка» — зріле й один із кращих творів Олександра Сергійовича Пушкіна. У романі створюється широка панорама подій напередодні й під час селянської війни під предводительством Пугачова. Героїчний час народило й самовіддані характери. Хочеться зупинитися на образі Марьи Іванівни Миронової, простежити всі зміни, які відбулися з нею, пояснити їхню причину
На початку Твір перед нами з’являється боязка, несмілива дівчина, про яку мати говорить, що вона «боягузка». Безприданниця, у якої тільки і є, що «частий гребінь, так віник, так алтин грошей». Згодом читачам відкривається характер Марьи Іванівни-«розсудливої й чутливої, дівчини». Вона здатна на глибоку й щиру любов, але вроджена шляхетність не дозволяє їй поступитися принципами. Вона готова відмовитися від особистого щастя, тому що немає на нього благословення батьків. «Ні, Петро Андреич,- відповідала Маша,- я не вийду за тебе без благословення твоїх батьків. Без їхнього благословення не буде тобі щастя. Скоримося волі Божией». Але різко міняється навколишнє життя, приходять у міцність «заколотники лиходія Пугачова», міняється й положення Маші. З дочки капітана вона стає бранкою Швабрина. Здавалося б, що слабка й боязка дівчина повинна підкоритися волі свого мучителя. Але Маша проявляє тут риси, які дотепер жили в ній підспудно. Вона готова вмерти, аби тільки тільки не стати дружиною Олексія Івановича
Урятована Пугачовим і Гриневим, Марья Іванівна поступово знаходить втрачену рівновагу. Але от нове випробування: Гринев попадає під суд як зрадник. Довести його невинність може лише вона. Марья Іванівна знаходить у собі сили й рішучість їхати до двору імператриці шукати захист. Тепер у цих тендітних руках доля улюбленого, стан майбутнього щастя. І ми бачимо, що в цій дівчині дістало рішучості, спритності й розуму, щоб урятувати Гринева, відновити справедливість
У такий спосіб протягом роману поступово міняється характер цієї дівчини. З боязкої, безсловесної «боягузки» вона виростає в сміливу й рішучу героїню, здатну відстояти своє право на щастя. Саме тому роман названий на честь її «Капітанська дочка». Вона щира героїня. Її кращі риси розів’ються й виявляться в героїнях Толстого й Тургенєва, Некрасова й Островського
Маша Миронова — дочка коменданта Білогірської міцності. Це звичайна російська дівчина, "круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями". По своїй натурі вона була боягузливою: боялася навіть рушничного пострілу. Жила Маша досить замкнута, самотньо; наречених у їхньому селі не було. Мати її, Василиса Єгорівна, говорила про неї: "Маша; дівка на виданье, а яке в ній додано? — частий гребінь, так віник, так алтин грошей, із чим у лазню сходити. Добре, коли найдеться добра людина; а те сиди собі в дівках віковічної невестою".
Познайомившись із Гриневим, Маша полюбила його. Після сварки Швабрина із Гриневим, вона розповіла про речення Швабрина стати його дружиною. На це речення Маша, природно, відповіла відмовою: "Олексій Иванич, звичайно, людина розумний, і гарного прізвища, і має стан; але як подумаю, що потрібно буде під вінцем при всіх з ним поцілуватися. Нізащо! Ні за які благополуччя!" Маша, що не мріяла про казкове багатство, не хотіла виходити заміж з розрахунку
На дуелі зі Швабриним Гринев був важко поранений і кілька днів пролежав без свідомості. Всі ці дні Маша доглядала за ним. Придя в себе, Гринев зізнається їй у любові, після чого "вона без усякої манірності зізналася Гриневу в серцевій схильності й сказала, що її батьки будуть ради її щастю". Але Маша не хотіла виходити заміж без благословення його батьків. Благословення Гринев не одержав, і Маша відразу ж віддалилася від нього, хоча їй дуже важко було це зробити, тому що її почуття як і раніше залишалися сильні
Після захоплення міцності Пугачовим батьки Маші були страчені, а неї сховала у своєму будинку попадя. Швабрин, залякавши попа з попадею, забрал Машу й посадив під замок, змушуючи вийти заміж за нього. На щастя, їй вдається відправити лист Гриневу із проханням про звільнення: "Бог завгодно було позбавити мене раптом батька й матері: не маю на землі ні рідні, ні заступників. Прибігаю до вас, знаючи, що ви завжди бажали мені добра й що ви всякій людині готові допомогти…"
Гринев не залишив неї у важку мінуту й приїхав разом з Пугачовим. У Маші відбулася розмова з Пугачовим, з якого той довідався, що Швабрин їй не чоловік. Вона сказала: "Він мені не чоловік. Я ніколи не буду його женою! Я краще зважилася вмерти, і вмру, якщо мене не позбавлять". Після цих слів Пугачов усе зрозумів: "Виходи, червона дівиця; дарую тобі волю". Махаючи бачила перед собою людини, що був убивцею її батьків, і, поруч із цим, її рятувальником. І замість слів подяки "вона закрила особу обома руками й запала без почуттів".
Пугачов відпустив Гринева з Машею, сказавши при цьому: "Візьми собі свою красуню; вези її куди хочеш, і дай вам боги любов так рада!" Вони поїхали до батьків Гринева, але по дорозі Гринев залишився воювати в іншій міцності, а Маша із Савельичем продовжили свій шлях. Батьки Гринева добре прийняли Машу: "вони бачили благодать божию в тім, що мали випадок дати притулок і обласкати бідну сироту. Незабаром вони до неї искренно прив’язалися, тому що не можна було неї довідатися й не полюбити". Любов Гринева до Маші вже не здавалася його батькам "порожньою примхою", вони тільки й бажали, щоб їхній син женився на капітанських дочках
Незабаром Гринева заарештували. Махаючи дуже сильно переживала, адже вона знала теперішню причину арешту й уважала себе винної в нещастях Гринева. "Вона приховувала від всіх свої сльози й страждання й тим час безперестану думала про засоби, як би його врятувати".
Маша зібралася їхати в Петербург, сказавши батькам Гринева, що "вся майбутня доля її залежить від цієї подорожі, що вона їде шукати заступництва й допомоги в сильних людей як дочка людини, що постраждав за свою вірність". У Царському Селі гуляючи по саду, вона зустрілася й розговорилася з однією знатною дамою. Махаючи розповіла їй про Гринева, і дама обіцяла допомогти, поговоривши з імператрицею. Незабаром Машу покликали в палац. У палаці вона довідалася в імператриці ту саму даму, з якої розмовляла в саду. Імператриця оголосила їй про звільнення Гринева, сказавши при цьому: "Я в боргу перед дочкою капітана Миронова".
У зустрічі Маші з імператрицею по-справжньому розкривається характер капітанської дочки — простій росіянці дівчини, боягузливої по натурі, без усякого утворення, що знайшла в собі в необхідний момент досить сили, твердості духу й непохитної рішучості, щоб домогтися виправдання свого ні в чому не винного нареченого
Маша Миронова — дочка коменданта Білогірської міцності. Це звичайна російська дівчина, «круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями». По своїй натурі вона була боягузливою: боялася навіть рушничного пострілу. Жила Маша досить замкнута, самотньо; наречених у їхньому селі не було. Мати її, Василиса Єгорівна, говорила про неї: «Маша, дівка на виданье, а яке в ній додано? — частий гребінь, так віник, так алтин грошей, із чим у лазню сходити. Добре, коли найдеться добра людина, а те сиди собі в дівках віковічної невестою».
Познайомившись із Гриневим, Маша полюбила його. Після сварки Швабрина із Гриневим, вона розповіла про речення Швабрина стати його дружиною. На це речення Маша, природно, відповіла відмовою: «Олексій Иванич, звичайно, людина розумний, і гарного прізвища, і має стан; але як подумаю, що потрібно буде під вінцем при всіх з ним поцілуватися. Нізащо! Ні за які благополуччя!» Маша, що не мріяла про казкове багатство, не хотіла виходити заміж з розрахунку
На дуелі зі Швабриним Гринев був важко поранений і кілька днів пролежав без свідомості. Всі ці дні Маша доглядала за ним. Придя в себе, Гринев зізнається їй у любові, після чого «вона без усякої манірності зізналася Гриневу в серцевій схильності й сказала, що її батьки будуть ради її щастю». Але Маша не хотіла виходити заміж без благословення його батьків. Благословення Гринев не одержав, і Маша відразу ж віддалилася від нього, хоча їй дуже важко було це зробити, тому що її почуття як і раніше залишалися сильні
Після захоплення міцності Пугачовим батьки Маші були страчені, а неї сховала у своєму будинку попадя. Швабрин, залякавши попа з попадею, забрал Машу й посадив під замок, змушуючи вийти заміж за нього. На щастя, їй вдається відправити лист Гриневу із проханням про звільнення: «Бог завгодно було позбавити мене раптом батька й матері: не маю на землі ні рідні, ні заступників. Прибігаю до вас, знаючи, що ви завжди бажали мені добра й що ви всякій людині готові допомогти…».
Гринев не залишив неї у важку мінуту й приїхав разом з Пугачовим. У Маші відбулася розмова з Пугачовим, з якого той довідався, що Швабрин їй не чоловік. Вона сказала: «Він мені не чоловік. Я ніколи не буду його женою! Я краще зважилася вмерти, і вмру, якщо мене не позбавлять». Після цих слів Пугачов усе зрозумів: «Виходи, червона дівиця; дарую тобі волю». Махаючи бачила перед собою людини, що був убивцею її батьків, і, поруч із цим, її рятувальником. І замість слів подяки «вона закрила особу обома руками й запала без почуттів».
Пугачов відпустив Гринева з Машею, сказавши при цьому: «Візьми собі свою красуню; вези її куди хочеш, і дай вам бог любов так рада!» Вони поїхали до батьків Гринева, але по дорозі Гринев залишився воювати в іншій міцності, а Маша із Савельичем продовжили свій шлях. Батьки Гринева добре прийняли Машу: «вони бачили благо дати божию в тім, що мали випадок дати притулок і обласкати бідну сироту. Незабаром вони до неї искренно прив’язалися, тому що не можна було неї довідатися й не полюбити». Любов Гринева до Маші вже не здавалася його батькам «порожньою примхою», вони тільки й бажали, щоб їхній син женився на капітанській дочці
Незабаром Гринева заарештували. Махаючи дуже сильно переживала, адже вона знала теперішню причину арешту й уважала себе винної в нещастях Гринева. «Вона приховувала від всіх свої сльози й страждання й тим час безперестану думала про засоби, як би його врятувати».
Маша зібралася їхати в Петербург, сказавши батькам Гринева, що «вся майбутня доля її залежить від цієї подорожі, що вона їде шукати заступництва й допомоги в сильних людей як дочка людини, що постраждав за свою вірність». У Царському Селі, гуляючи по саду, вона зустрілася й розговорилася з однією знатною дамою. Махаючи розповіла їй про Гринева, і дама обіцяла допомогти, поговоривши з імператрицею. Незабаром Машу покликали в палац. У палаці вона довідалася в імператриці ту саму даму, з якої розмовляла в саду. Імператриця оголосила їй про звільнення Гринева, сказавши при цьому: «Я в боргу перед дочкою капітана Миронова».
У зустрічі Маші з імператрицею по-справжньому розкривається характер капітанської дочки — простій росіянці дівчини, боягузливої по натурі, без усякого утворення, що знайшла в собі в необхідний момент досить сили, твердості духу й непохитної рішучості, щоб домогтися виправдання свого ні в чому не винного нареченого
Пушкін доступився до роботи над романом «Капітанська дочка» на початку 1833 року. Восени 1836 року остаточно оброблений текст роману був представлений у цензуру й через якийсь час надруковане в «Сучаснику».
Задум «Капітанської дочки» міг виникнути, коли Пушкіна ще писав «Дубровского». Тут також повинна була йти мовлення про дворянина, що зв’язав свою долю з народом, що збунтувався. Втім, ми мовлення поведемо про чудовий жіночий характер цього Твір — про Машу Миронової
Маша Миронова — дочка коменданта Білогірської міцності. Це звичайна російська дівчина, «круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями». По своїй натурі вона була боягузливою: боялася навіть рушничного пострілу. Жила Маша досить замкнута, самотньо; наречених у їхньому селі не було. Мати її, Василиса Єгорівна, говорила про неї: «Маша; дівка на виданье, а яке в ній додано? — частий гребінь, так віник, так алтин грошей, із чим у лазню сходити. Добре, коли найдеться добра людина; а те сиди собі в дівках віковічної невестою».
Познайомившись із Гриневим, Маша полюбила його. Після сварки Швабрина із Гриневим вона розповіла останньому про речення Швабрина стати його дружиною. На це речення Маша, природно, відповіла відмовою: «Олексій Иванич, звичайно, людина розумний, і гарного прізвища, і має стан; але як подумаю, що потрібно буде під вінцем при всіх з ним поцілуватися. Нізащо! Ні за які благополуччя!» Маша, що не мріяла про казкове багатство, не хотіла виходити заміж з розрахунку
На дуелі зі Швабриним Гринев був важко поранений і кілька днів пролежав без свідомості. Всі ці дні Маша доглядала за ним. Придя в себе, Гринев зізнається їй у любові, після чого «вона без усякої манірності зізналася Гриневу в серцевій схильності й сказала, що її батьки будуть ради її щастю». Але Маша не хотіла виходити заміж без благословення його батьків. Благословення Гринев не одержав, і Маша відразу ж віддалилася від нього, хоча їй дуже важко було це зробити, тому що її почуття як і раніше були дуже сильні
Після захоплення міцності Пугачовим батьки Маші були страчені, а неї сховала у своєму будинку попадя. Швабрин, залякавши попа з попадею, забрал Машу й посадив під замок, сподіваючись тим самим одержати її згоду вийти заміж за нього. На щастя, їй вдається відправити лист Гриневу із проханням про звільнення: «Бог завгодно було позбавити мене раптом батька й матері: не маю на землі ні рідні, ні заступників. Прибігаю до вас, знаючи, що ви завжди бажали мені добра й що ви всякій людині готові допомогти».
Гринев не залишив неї у важку мінуту й приїхав разом з Пугачовим. У Маші відбулася розмова з Пугачовим, з якого той довідався, що Швабрин їй не чоловік. Вона сказала: «Він мені не чоловік. Я ніколи не буду його женою! Я краще <…> умру, якщо мене не позбавлять». Після цих слів Пугачов усе зрозумів: «Виходи, червона дівиця; дарую тобі волю»: Маша бачила перед собою людини, що був убивцею її батьків, і, поруч із цим, її рятувальником. І замість слів подяки «вона закрила особу обома руками й запала без почуттів».
Пугачов відпустив Гринева з Машею, сказавши при цьому: «Візьми собі свою красуню; вези її куди хочеш, і дай вам Бог любов так рада!» Вони поїхали до батьків Гринева, але в дорозі трапилося так, що Гринев був змушений залишити свою улюблену на час (воював в іншій міцності), а Маша із Савельичем продовжили свій шлях. Батьки Гринева добре прийняли Машу: «Вони бачили благодать Божию в тім, що мали випадок дати притулок і обласкати бідну сироту. Незабаром вони до неї искренно прив’язалися, тому що не можна було неї довідатися й не полюбити». Любов Гринева до Маші вже не здавалася його батькам «порожньою примхою», вони тільки й бажали, щоб їхній син женився на капітанській дочці
Незабаром Гринева заарештували. Махаючи дуже сильно переживала, адже вона знала теперішню причину арешту й уважала себе винної у всіх нещастях Гринева. «Вона приховувала від всіх свої сльози й страждання й тим час безперестану думала про засоби, як би його врятувати».
Маша зібралася їхати в Петербург, сказавши батькам Гринева, що «вся майбутня доля її залежить від цієї подорожі, що вона їде шукати заступництва й допомоги в сильних людей як дочка людини, що постраждав за свою вірність». У Царському Селі, гуляючи по саду, вона зустрілася й розговорилася з однією знатною дамою. Махаючи розповіла їй про Гринева, і дама обіцяла допомогти. Незабаром Машу покликали в палац. У палаці вона довідалася в імператриці ту саму даму, з якої розмовляла в саду. Імператриця оголосила їй про звільнення Гринева, сказавши при цьому: «Я в боргу перед дочкою капітана Миронова».
У зустрічі Маші з імператрицею по-справжньому розкривається характер капітанської дочки — простій росіянці дівчини, боягузливої по натурі, як говорила її власна мати, але сили, що знайшла в собі в необхідний момент досить, твердості духу й непохитної рішучості, щоб домогтися виправдання свого ні в чому не винного нареченого