Історія всесвітньої літератури. 18 століття. Ірландська література. (Саруханян А. П.)

Історія всесвітньої літератури. 18век.
Ірландська література. (Саруханян А. П.)

Джерело: Література Освіти )- М.: Наука, 1983-1994. - На титл. л. изд.: Історія всесвітньої літератури: в 9 т. Т. 5. - 1988. - С. 87-90.
Електронна публікація: ФеБ

) література в результаті масового знищення рукописів. І все-таки література ірландською мовою продовжувала жити. XVIII століття в її історії - це вік поезії. В умовах гонінь, яким піддавалися національна мова й національне мистецтво, це був єдиний рід літератури, здатний поширюватися в усній передачі й зберігати в такий спосіб у літературі безперервність національної традиції.)rsquo;Керолена ( 1670-1738), якого звичайно називають "останнім бардом", велике місце належить жанру хвалебної, заздоровної лірики на честь іменитих заступників ("Д-р Джон Харт", "Кубок Оrsquo;Хари" і ін.). І разом з тим його добутку із властивими ним розмовними інтонаціями, побутовими подробицями в значній мірі порушували класичні канони. Панегірики на честь заступника нерідко звучали як дружнє звертання до собутильнику.)rsquo;Рахилли ( 1675-1729), відбило кризу аристократичної поезії. Поет втратив зв'язок з патронами-заступниками й не знайшов шляхи до народної аудиторії. На його очах розорялися маєтки феодалів, а мрія про гельском короля-католику перетворювалася в заспокійливу фантазію. "Елегія про Банбе" Оrsquo;Рахилли - це лебедина пісня патриціанської Ірландії, що йде в минуле. Він говорить про страждання й руйнування, які принесли із собою англійські узурпатори. Запустінню, що наступило після поразки ірландців, Оrsquo;Рахилли протиставляє картини минулого, щасливе життя багатих маєтків. У віршах Оrsquo;Рахилли лірична тема й тема Ірландії зливаються. Але поет зв'язує себе не з народом, а з феодальним миром, що йде в минуле, з яким нерозривна його власна доля. Гіркота поразки звучить у вірші "Рани землі Фодли". У вірші "Безсонна ніч" поет уболіває про загибель вождів кланів, на землях яких оселилися чужоземці. У своєму останньому вірші вмираючий поет говорить про гнітючу його залежність від багатих заступників, про те, що в нього немає друзів і йому нівідкіля чекати допомоги. Причина його страждань не тільки його власне горе, але й горі Ірландії. Його серце болить, коли він бачить, що його прекрасна країна стала легким видобутком земельних спекулянтів, на родові наділи висуває свої претензії кожний англійський вискочка

У хвалебній ліриці Оrsquo;Рахилли, як і в Оrsquo;Керолена, виявляються нові риси - опису побуту (життя на кухні, у парадному залі, сцени полювання) сполучаються з інтересом до внутрішнього миру звичайної людини. Трансформується в його творчості й жанр елегії. Вона втрачає споглядальність, наближається до народного плачу, у якому сумні стогони переміняються почуттям гніву й збурювання. Велике місце у творчості Оrsquo;Рахилли займають сатиричні добутки, від пародій на хвалебну лірику ("Із приводу подарованої йому пари черевиків") до політичних сатир. У сатиричному вітанні "Нехай сильней буде Кромвель" звучить гнівне обвинувачення англійським колонізаторам. Пародійним прийомом і силою обвинувачення ця сатира перегукується з "Скромним реченням" Свифта.

Патріархальні пережитки, ще довгий час сохранявшиеся в країні, визначили особливості визвольної боротьби ірландців, що велася під прапором захисту католицької віри й ірландського патріархального суспільного устрою. Надії на звільнення зв'язувалися з поверненням на англійський престол католицької династії Стюартов. Однак якобитские устремління, як і захист патріархальних підвалин, були лише зовнішньою консервативною оболонкою прогресивного за своїм характером визвольного руху.)-XVIII вв., автори яких найчастіше залишалися анонімними, присвячена якобитским війнам 1690-1692 гг. Незабаром, однак, якобитские мотиви здобувають чисто умовну форму. Сам король звичайно залишається алегоричною фігурою, що не займає уяву поета. У центрі його уваги - ірландці, що віддають життя за звільнення батьківщини. Програна війна, загибель або вигнання героїв визначають елегійний характер багатьох добутків

Хеффернана, Мак Доннелла, Оrsquo;Рахилли прийнятий відносити до групи якобитских поетів, однак якобитские мотиви не визначають усього характеру їхньої творчості. Так, найвідомішим віршем Шона Мак Доннелла ( 1691-1754) стала сатира на смерть тирана, полковника Даусона, доблесть якого проявлялася не на війні й не на турнірі, а тоді, коли він убивав, вішав і рубав бідняків

Умовність якобитского мотиву виявляється навіть там, де він проявляється з особливою виразністю, - у жанрі бачення, так званому "ешлинге", до якого зверталися майже всі ірландські поети XVIII в.: У. Хеффернан ("Пісня радості"), Ш. Мак Доннелл ("Сон Шона Мак Доннелла"), е. Оrsquo;Рахилли ("Мрії на зорі", "Сяйво сяйв"), О. Оrsquo;Сулливен ("Старе чудовисько"), Мерримен ("Опівнічний суд"). У кожному із цих віршів варіюється один загальний прийом: думаючи про поневолення ірландців, поет засипає, і перед ним з'являється прекрасна жінка, що називає себе одним з імен Ірландії, розповідає про свої приниження й виражає надію на допомогу свого коханого, що перебуває у вигнанні, під яким мається на увазі один із претендентів на англійський престол з династії Стюартов. Але надихаючим образом був не принц Чарли, а сама Ірландія. Тому найбільшою поетичною силою володіють ті рядки ешлингов, у яких виражені страждання Ірландії

До середини XVIII в. на зміну аристократичної приходить поезія, по змісту й формі виражающая надії й сподівання народу. Поетів цікавлять прості люди з їхніми земними справами: безприданниці, дівчини з незаконними дітьми, батьки, що втратили своїх синів, злиденні. Велике місце в їхніх добутках займають події повсякденного життя, зображення важкої селянської праці

Процес демократизації ірландської поезії протікав по декількох взаємозалежних лініях. Насамперед змінився соціальний стан самих поетів. На зміну придворним поетам, що жили в замках проводирів кланів, приходять поети-різночинці, безліччю ниток пов'язані із селянськими масами. Серед них бідні фермери й батраки, учителі підпільних шкіл, бродячі музиканти. З палаців поезія переселилася в селянські хатини, у яких поети знаходили притулок і ховалися від переслідувань. Центрами літературного життя стали не міста, а провінції, насамперед Манстер і Коннаут.

Процес демократизації перетворив мову й жанр поетичних добутків. Ірландська література, виконуючи покладену на неї місію збереження нації в умовах колоніального гніта, розвиває багату традицію Середньовіччя. Тому багато нових явищ у літературі ще довгий час облачаються в стару, хоча й поступово, що трансформується форму, поетичної образності, що йде від класичної поезії бардів. Незважаючи на стійкі, століттями традиції, що зберігалися, в XVIII в. завершилася поетична реформа, що почалася з ламання традиційної поетики бардів ще в XVI в. Тонічне віршування із сильно вираженим пісенним розміром, що перемінив силабічне, з фольклорної поезії перейшло в професійну. Ірландські поети, як і в попередні епохи, одержували утворення в школах бардів. Однак життя в селянських хатинах, спілкування із селянами змушували до відмови від книжкової лексики. Літературною нормою стало просте народне мовлення

З Ірландією зв'язана вся система поетичних образів. Традиційні імена, якими в любовній ліриці XVI, а почасти й XVII в. поети наділяли своїх коханих, стали тепер синонімами Ірландії. Поети зверталися до Ірландії як до своєї коханої. Характерно, що ще на рубежі XVII-XVIII вв. у вірші е. Оrsquo;Райена "едмунд із високого пагорба" поет-воїн, переслідуваний англійцями після поразки на ріці Бойн, у надії на порятунок стукає у двері до своєї улюбленого, тобто самої Ірландії, що також гнана й нічим не в силах йому допомогти. Ірландію називали "Темна Роза", "Мегги Ледир", "Кетлин Ні Холиен" і багатьма іншими іменами. Останнє ім'я стає синонімом Ірландії, - починаючи з вірша У. Хеффернана "Кетлин Ні Холиен" ( 70-е роки), воно проходить потім через літературу XIX і XX вв. У формі прозорої алегорії висловлювалася надія на близькі зміни, коли ірландці зі зброєю в руках звільнять свою улюблену королеву Ірландію

Оуен Р. Оrsquo;Сулливен ( 1748-1784) найбільше повно виразив настрої селянських мас розоряються, що лендлордами широких, запам'ятав їхній спосіб життя, національна й релігійна самосвідомість. Значення його для Ірландії звичайно порівнюють зі значенням Бернса для Шотландії. Оrsquo;Сулливен жив у той час, коли замкнутої касти бардів уже не існувало. Він уже не був пов'язаний з феодальними дворами, його життя протікало в бідному селянському середовищі. Поет за професією, також минуле навчання в спеціальній школі, він бродив по дорогах Манстера в пошуках випадкового заробітку. Улітку він наймитував, узимку відкривав підпільну ірландську школу. Професія бродячого вчителя-просвітителя була знайома многим ірландським поетам, героїчні зусилля яких були спрямовані на збереження національної мови


Загрузка...