Історія всесвітньої літератури. 18 століття. Історія всесвітньої літератури. 18 століття. Введення. (Тураев С. В.)

Історія всесвітньої літератури. 18век.
Історія всесвітньої літератури. 18 століття. Введення. (Тураев С. В.)

Тураев С. В. Введення // Історія всесвітньої літератури: В 8 томах / АН СРСР; Ин-т світовий лит. ім. А. М. Горького. - М.: Наука, 1983-1994. - На титл. л. изд.: Історія всесвітньої літератури: в 9 т.

Т. 5. - 1988. - С. 7-18.

розвиток

Уже революція XVII в. в Англії створила передумови для швидкого підйому капіталізму в країні. У Франції весь XVIII століття протікає під знаком підготовки найбільшої з буржуазних революцій.) і ідеологічному рівню від інших регіонів. Велика французька революція відразу здобуває загальноєвропейське, а пізніше - і світове значення, її досвід, висунуті нею ідеї, самі її протиріччя на довгі десятиліття визначають передова суспільна свідомість багатьох країн.) наприкінці століття великому Ґете відкривається картина історичного перелому:

Усе в небувалому движенье, начебто б впрямь мирозданье
У хаос бажає повернутися, щоб у вигляді новому встати. (Переклад Д. Бродського й В. Бугаевского))) Суспільні умови, національна специфіка просвітительських завдань пояснюють появу саме на англійському ґрунті таких книг, як "Робинзон Крузо" і "Памела", а в Росії - "Недоук", "Подорож з Петербурга в Москву".

И все-таки в європейській і американській Освіті чітко виражені й загальні тенденції, що характеризують ту стадію в розвитку ідеології, що пов'язана із загальною кризою феодальної формації

"Вісімнадцяте століття,- писав молодий енгельс, маючи на увазі насамперед Європу,- зібрав воєдино результати минулої історії, які до того виступали лише розрізнено й у формі випадковості, і показав їхню необхідність і внутрішнє зчеплення" (Маркс К., енгельс Ф. Соч. 2-е изд., т. 1, с. 599).

XVIII століття в Європі називають "століттям розуму". Звичайно, принципи раціоналізму почали затверджуватися ще раніше, в XVII в., коли успіхи природничих наук і математики стимулювали розвиток нового вчення про пізнання на противагу середньовічній схоластиці. Французькому філософові XVII в. Декарту належить заслуга розробки раціоналістичного методу пізнання. Саме він із упевненістю проголосив, що розум у стані у всіх областях знання досягти безперечної вірогідності

Саме поняття розуму трактувалося по-різному, у гострих суперечках тривав процес подолання традицій середньовічного мислення

Так, важливим етапом у цьому процесі була полеміка Джона Локка з концепцією вроджених ідей Декарта. Великі успіхи науки, зокрема відкриття И. Ньютона в області механіки, астрономії, оптики й математики, сприяли матеріалістичному тлумаченню явищ природи, розхитували й підривали авторитет релігії. Як затверджував Джон Локк, "віра не може мати силу авторитету перед особою ясних і очевидних приписань розуму". І з моменту виходу у світло основної праці Локка, "Досвід про людський розум" (1691), можна умовно датувати початок Освіти в Західній Європі. Масштаби його впливу на європейську думку - на письменників різних напрямків були величезні, тому що він торкнув саме тих питань, які придбали важливість і значення в XVIII в. Його вчення про те, що у всіх людях закладені задатки для різних форм діяльності, було спрямовано проти будь-яких станових привілеїв. Якщо ні "уроджених ідей", то немає й людей "блакитної крові", що претендують на особливі права й переваги. Його думки про виховання людської особистості й ролі суспільного середовища в цьому процесі лягли в основу багатьох філософських, соціологічних і педагогічних концепцій XVIII в. Як справедливо відзначив Г. В. Плеханов, проблема впливу середовища на людину й здатності розумної людини впливати на навколишнє середовище стали не тільки предметом суджень майже всіх просвітителів XVIII в., але й джерелом гострих суперечок і навіть конфліктів серед них

Але майже не було суперечок про те, що якщо людини формує досвід, те це повинен бути розумний досвід, тому що розум - головний критерій істини й справедливості. "Релігія, розуміння природи, суспільство, державний лад - усе було піддано самій нещадній критиці; все повинне було стати перед судом розуму й або виправдати своє існування, або відмовитися від нього" (Маркс К., енгельс Ф. Соч. 2-е изд., т. 20, с. 16). Одночасно, хоча й неоднозначно, розроблялося поняття Природи; у другій половині XVIII в. у європейських країнах критика однобічності раціоналізму втілювалася у твердженні природного почуття, як би підказаного самою природою, викликавши до життя новий літературний напрямок - сентименталізм

Таким чином, європейські просвітителі у своєму поданні про людину виходили з певної норми (будь це розум або природа), і для літератури того часу характерно неповторна єдність твердження цієї норми й заперечення всіх сторін життя, ідей і людського поводження, які їй не відповідали. Це єдність заперечення й твердження поєднує художників-просвітителів різних художніх напрямків (у тому числі класицизму й сентименталізму).) буржуазного ладу, у цьому не було "своєкорисливого захисту інтересів меншості". "Навпроти... - відзначає В. И. Ленін, - вони зовсім искренно вірили в загальне благоденство й искренно бажали його, искренно не бачили (почасти не могли ще бачити) протиріч у тім ладі, що виростав із кріпака" (Ленін В. И. Полн. собр. соч., т. 2, с. 520).)- історично-конкретний комплекс ідей, що породив певну естетическую систему. Так, у порівнянні з Відродженням Освіта означає глибокий переворот не тільки в розумах щодо вузького кола ідеологів, але й у свідомості величезної маси читачів і глядачів, що вийшли, за словами Канта, "зі стану свого неповноліття", захоплених потоком нових ідей

Новий характер літературного руху усвідомлюється багатьма діячами XVIII в. Так, видавець "Енциклопедичного журналу" Пьер Руссо критикує прихильників традиційної концепції, що йде від гуманістів XVI в., які, за його словами, не прагнули до широкого поширення знань серед більшості "непосвячених". Посилаючись на Дrsquo;Аламбера, Пьер Руссо заявляє, що вчений зобов'язаний мислити як громадянин і не вподібнюватися єгипетським жерцям, які тримали в секреті від народу зміст своїх містерій і навіть хотіли, щоб книги були доступні тільки ім. Очевидний і антицерковний підтекст цього заяви

Виховне, перетворююче суспільство завдання, які ставили перед собою просвітителі, визначили напрямок їх естетических пошуків, своєрідність їхнього художнього методу, обумовили активну позицію художника

Літературу епохи Освіти відрізняє концептуальність, у ній переважають добутку, структура яких служить розкриттю певної філософської або етичної колізії. На основі просвітительської концепції були зроблені видатні художні відкриття, зложився особливий, просвітительський етап в історії художнього освоєння дійсності, виник новий тип героя - діяльного, упевненого в собі. Це була нова людина епохи катастрофи феодального суспільства, зображена те в буднях реального побуту, як Том Джонс, Фігаро, Луїза Міллер, то в якоїсь отстраненности від цього будня або навіть в узагальнено-філософському плані (Робинзон Крузо, Натан Мудрий, Прометей, Фауст). Всі ці нові тенденції в естетическом освоєнні дійсності дають про себе знати у творчості письменників різних художніх напрямків століття Освіти: класицизму, просвітительського реалізму, сентименталізму

В XVIII в. відбуваються якісні зрушення в культурному розвитку Східної Європи. Сучасники на Заході з подивом і цікавістю спостерігали за тими змінами, які здійснювалися в Росії. Вольтер в одному з листів до Катерини II помітив, що він за віком старше її столиці. Виникнення й швидкий ріст міста на Неві, перетворення його у великий культурний центр європейського масштабу на очах приблизно двох поколінь було приголомшуючої для західних спостерігачів

XVIII століття для Росії відзначений стрімким розвитком літератури. Реформи Петра I не тільки зближають Росію з європейським Заходом, але й прискорюють процес створення нової світської національної культури.) століття. З 30-х років висувається ідея національної літератури (В. К. Тредиаковский, М. В. Ломоносов), спочатку на основі классицистической естетики. Примітна фігура самого Ломоносова - поета, теоретика літератури й ученого широкого, енциклопедичного діапазону. За кілька десятиліть країна проходить шлях, що різко відокремлює її від середньовічного укладу


Загрузка...