Історія всесвітньої літератури. 18 століття. Михайлов А. Д. Французька література в першій половині XVIII в

Історія всесвітньої літератури. 18век.
Михайлов А. Д. Французька література в першій половині XVIII в.

Джерело: Література Освіти )- М.: Наука, 1983-1994. - На титл. л. изд.: Історія всесвітньої літератури: в 9 т. Т. 5. - 1988. - С. 90-96.
Електронна публікація: ФеБ

період, коли французький феодалізм ще ясніше виявляє свою неспроможність і приреченість. Як писав Пушкін про цей час, "жадібність до грошей з'єдналася з жаждою насолод і неуважності; маєтку зникали; моральність гинула; французи сміялися й розраховували, і держава розпадалася під грайливі приспіви сатиричних водевілів".) виявилася в ході так званої "війни за іспанську спадщину" ( 1701-1714), що викликала подальше зубожіння народу й ріст суспільного невдоволення, однієї з кульмінаційних крапок якого з'явилося так зване "повстання камизаров" - бунт селянсько-плебейської бідноти на півдні Франції ( 1703-1704). Місцеві парламенти вели безперервну боротьбу з абсолютною королівською владою, що відбилося в численних "записках", трактатах і памфлетах, що зробили чималий вплив на формування політичних доктрин просвітителів.) в Англії, державний устрій і передова філософська думка якої викликали пильну увагу на континенті.) держави, його полеміка з апологетами феодально-теократичної концепції держави й погляди на первісний стан людини як на стан рівності й волі. Ці ідеї Локка були глибоко сприйняті діячами ранньої французької Освіти. Особливо плідно вони були розроблені Монтеск'є в його трактаті "Про дух законів", а в другій половині століття - Руссо в "Суспільному договорі"; втім, обидві ці чудові книги не обмежувалися розвитком ідей англійського мислителя. Безсумнівний вплив політичних поглядів Локка й на формування світогляду молодого Вольтера. Не менше значення для раннього французького просвітительства мав деїзм Локка і його сенсуалистская теорія пізнання. Під знаком деїзму розвивалася вся передова французька філософія XVIII в. Деїзм Локка був сприйнятий у Франції не буквально; він був ускладнений і поглиблений скептицизмом Пьера Бейля, чиї твори впливали на розвиток суспільних ідей.) лише вибраним вільнодумцям. По-друге, зосередивши всю увагу на критику конкретних церковних установлень і релігійних традицій, деїзм тим самим надавав зручну можливість піти від рішення кардинальних гносеологічних проблем і від крайніх, революційних висновків. У цьому була слабість деїзму, але слабість, обумовлена історичними умовами. Деїзм народився в обстановці політичних компромісів англійської дійсності кінця XVII в., тому дух компромісу став його визначальною рисою.) їх, хто не заперечував божественної сутності Вселеної (Вольтер), наполягали на внутрішній волі людини, що не має потреби ні в одкровенні, ні в якій-небудь церкві для порятунку. Воля волі й воля совісті ставали природним висновком багатьох підпільних атеїстичних трактатів.)"Заповіт" Жана Мелье, що сприяло появі комуністичних утопій XVIII в. Мелье не тільки намітив контури майбутнього справедливого суспільства, але й дав найбільш радикальну для свого часу критикові суспільства існуючого, заснованого на тиранії й на забобонах, в основі яких, як думав мислитель, лежить релігія. Її він піддав всебічній нищівній критиці. Ідеї Мелье знаходили живий відгук у передових колах французького суспільства й сприяли формуванню ідеології Освіти. Тому не доводиться дивуватися, що кількість списків "Заповіту", що ходили по руках, навряд чи піддається обліку. Вольтер в 1730-е роки мав у своєму розпорядженні рукопис "Заповіту" і використовував неї для критики біблійних текстів. По власному визнанню філософа, книга Мелье змусила його засумніватися в істинності християнської релігії. Антиклерикальні ідеї Мелье захопили також вільнодумців із кружка графа де Буленвилье, яким не без підстави приписують антирелігійний трактат "Погляд на релігію", створений не раніше 1738 р. У цьому трактаті книга Мелье названа як одне з його прямих джерел. На рубежі 40-х років Вольтер створює своє "Витяг з "Заповіту"" (видане в 1762 р.), де він підкреслює й розвиває антиклерикалізм Мелье, але всіляко затушовує його соціалістичні ідеї. Таке використання книги Мелье досить показово саме для першого етапу французької Освіти, що обмежує свою критику навкруги моральних проблем, у тому числі церковної ідеології.) століття, що ця людина не знала християнства, не знав станової ворожнечі й нерівності. Так заставлялася теорія "природної людини" і заглиблювалося філософське осмислення історії. В інших історичних працях велика увага приділялася різним нехристиянським религиям - конфуціанству, індуїзму, ісламу й т.п. (цей інтерес до Сходу й створеним їм духовним цінностям знайшов відгук у літературі, насамперед у Вольтера).) охоронним теоріям прихильників абсолютизму формувалися ідеї "природного права" і "природної моралі
". В "природному праві" ранні просвітителі бачили якусь вічну систему правових норм, що ґрунтується на раціоналістичному розумінні потреб і завдань буржуазного суспільства. Настільки ж вічн і раціональної представлялася просвітителям і "природна мораль".) "Міркування про вільнодумство" (1713) Коліна, "Трактат про вічний світ" (1714) абата де Сен-Пьера й "Міркування про політика римлян в області релігії" (1716) Монтеск'є, не вважаючи ранніх п'єс Вольтера; наступне ж десятиліття відкривається "Перськими листами" (1721) Монтеск'є, за якими ідуть його ж "Міркування про всесвітню монархію" (1727), книги Буленвилье й ін. В 30-е роки Монтеск'є пише свої знамениті "Міркування про причини величі й падіння римлян", збільшується число просвітительських кружків і салонів, росте число підпільних видань, множаться рукописи сміливих трактатів. Одночасно підсилюються репресії влади, усе сутужніше стає одержати "королівський привілей" на друкування книги; авторів, видавців, типографів по "декларації" 1728 р. кидають у в'язниці й засилають на галери (у Венсенском замку або Бастилії побували й Вольтер, і Дідро, і Кребийон-Син, і Мармонтель і багато хто інші).

Серед філолофсько-політичних творів, створених у Франції в першій половині століття, головне місце, безсумнівно, належить "Філософським листам" Вольтера. Важливо, що вони не були, виключенням - напір нових ідей, антифеодальні й антиклерикальні тенденції, що одержували усе більше широке поширення в суспільстві, не могли не відбитися на літературі, з одного боку, що усмоктувала ці нові ідеї, з іншого боку - усиливавшей охоронні реакційні тенденції. Спочатку просвітительські ідеї в найбільше прямій, недвозначній формі втілюються лише в літературних творах, що вийшли з-під пера вождів прогресивного табору - насамперед Монтеск'є й Вольтера; у першій половині століття просвітительська ідеологія, наприклад, майже зовсім не торкнулася роману, хоча й він відбив загальне посилення інтересу до соціальних і моральних проблем (Лесаж, Мариво, З), розгорнув критикові дворянської культури ("Мемуари графа де Грамона" Антуана Гамильтона, книги Дюкло й Кребийона), торкнувся проблем державного устрою (Фенелон) і т. д.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector