Історія всесвітньої літератури. 18 століття. Тертерян И. А. Особливості іспанської Освіти й літературна боротьба 60- 90-х років

Історія всесвітньої літератури. 18век.
Тертерян И. А. Особливості іспанської Освіти й літературна боротьба 60- 90-х років

Джерело: Література Освіти )- 90-х років [XVIII в.] // Історія всесвітньої літератури: В 8 томах / АН СРСР; Ин-т світовий лит. ім. А. М. Горького. - М.: Наука, 1983-1994. - На титл. л. изд.: Історія всесвітньої літератури: в 9 т.

Т. 5. -1988. - С. 284-287.

-1788), що осознавали відсталість Іспанії в порівнянні з іншими європейськими державами, був прийнятий ряд законів, що сприяли розвитку торгівлі, промисловості й посиленню третього стану. Навколо короля зібралася група енергійних політичних діячів, що спонукували його проводити більше рішучу програму "освіченого абсолютизму". Під їхнім впливом король трохи обмежив владу церкви, вигнав з Іспанії єзуїтів. Велика економічна програма, викладена в "Мовленні про заохочення національної індустрії" Кампоманеса й у ряді робіт Ховельяноса, вимагала насамперед виховання людей, здатних здійснювати задумані реформи. Для цього в багатьох містах були створені "Суспільства друзів батьківщини", у яких обговорювалися насущні проблеми економіки кожного краю, вивчалися новітні политекономические доктрини. Підвищився інтерес до передової європейської ідеології. З'явився шар аристократів і різночинців, прозваних "освіченими"; їх відрізняло різко критичне відношення до традиційної суспільної структури, до етичних понять, дотоле господствовавшим серед іспанців. Як правило, все це були люди, не тільки літературно утворені, але й отводившие літературним заняттям важливе місце поряд з іншими видами суспільної діяльності. Такий був перший прем'єр-міністр Карлоса III граф Аранда, що листувався з Вольтером, що дружив з багатьма іспанськими письменниками. Такий співробітник Аранди, економіст-реформатор Пабло де Олавиде, хазяїн впливового літературного салону, пропагандист французької Освіти в Іспанії. Такий найбільший іспанський просвітитель Ховельянос, у характеристиці якого Маркс відзначив, що це був "bdquo;друг народу, надеявшийся привести його до волі шляхом ретельно обміркованої зміни економічних законів і літературної пропаганди піднесених доктрин" (Маркс ДО., енгельс Ф.і намагалося примирити інтереси буржуазного суспільства, що народжувалося, і станової монархії. Маркс сказав у цьому зв'язку, що Ховельянос "навіть у свої кращі роки... не був людиною революційної дії, а скоріше добромисним реформатором, занадто розбірливим у засобах і тому не здатним доводити справа до кінця" (Маркс ДО., енгельс Ф.Просвітителі прагнули впливати не тільки на ідеологічне, але й на художній розвиток націй: прикладом служить дружба Ховельяноса й Моратина-Молодшого с великим художником Франсиско Гойєю й просвітительські мотиви, що виразно простежуються у творчості Гойї.) захисту феодальних привілеїв правлячого класу й церкви. Ще по інерції триває діяльність окремих просвітителів, ще уряд іде на деякі демагогічні поступки (начебто повернення Ховельяноса з посилання й опублікування його "Доповіді про аграрну реформу"), ще всесильний фаворит Годой робить заступництво Гойї і його друзям-просвітителям, але реакція неухильно наступає, місце освічених і ліберальних політиків займає жадібна й камарилья, що злобує. "Освічених", що не бажають здавати свої ідеологічні позиції, чекають посилання, інквізиційні процеси й в'язниці...)- 70-е роки ідейна боротьба зосередилася навколо літературних питань. Саме в цей час найбільшої запеклості досягла полеміка між прихильниками й супротивниками літературної реформи, між палкими шанувальниками французького класицизму й захисниками національної традиції. Душею першого кружка був Николас Фернандес де Моратин ( 1737-1780), його підтримував видний журналіст Клавихо-І-Фахардо, що видавав в 1762-1764 гг. журнал "Мислитель" (за зразком аддисоновского "Глядача"). Моратин усвідомлював зв'язок літературної боротьби із суспільними процесами, що давно вже розгорнулися в Європі й нарешті-те що торкнулися й Іспанію. В одному з дидактичних віршів він говорить про те, що саме в його столітті "іспанцям здалася міцність наук", і називає імена тих, хто здобував популярність: Мальбранш, Бекон, Локк, Лейбниц і Ньютон

Боротьба за реформу іспанської словесності, за вигнання всіх пережитків барочного смаку, за впровадження розумних правил класицизму тривала й пізніше. Однак з кінця 70-х років увага передової інтелігенції переміщається з питань чисто естетических на загальідеологічні. В 1781 р. журналіст і адвокат Луїс Гарсия дель Каньюело починає видавати щотижневик "Цензор": гострі сатиричні атаки "Цензора", спрямовані на основи соціального порядку (паразитування аристократії, деспотизм влади, неуцтво церкви й т.п.), викликали неодноразово припинення видання, а в 1787 р. - остаточна заборона журналу й процес проти його видавця. Безпосереднім приводом інквізиційного переслідування Каньюело послужила досить характерна для ідеологічних сутичок тої епохи полеміка

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector