Історія всесвітньої літератури. 18 століття. Храповицкая Г. Н. Датська література

Історія всесвітньої літератури. 18век.
Храповицкая Г. Н. Датська література

Джерело: Література Освіти )- М.: Наука, 1983-1994. - На титл. л. изд.: Історія всесвітньої літератури: в 9 т.

Т. 5. -1988. - С. 253-257.

втілюються в характерні для XVII в. форми псалмів, але світська орієнтація, що підсилюється, у літературі приводить до появи різного роду сатиричних добутків - від сатир прозаїчних і віршованих до сатиричних комедій і пародійних романів. Прагнення скинути окови з людської особистості проявляється - особливо в другій половині століття - у вільнодумстві, що розвивається, що не може ужиться з пиетизмом, що превратились у Данії у форму підпорядкування особистості абсолютистській державі. Передреволюційні й революційні події у Франції, з якої в Данії були тісні культурні зв'язки протягом ряду століть, розбурхують думка датчан, породжуючи волелюбні виступи. У літературі це приводить до відходу від традицій класицизму, апеляції до людського почуття - розвитку сентименталистских тенденцій, до бажання передати потреба людини у волі - до появи політичної лірики й драматургії, що обробляє матеріали національного героїчного минулого. У літературі Данії кінця століття чітко проступають ті ж тенденції, що й у німецьких штюрмеров. Одним із джерел нового напрямку стає поезія Клопштока, що жили в Копенгагені з 1751 по 1770 р. і оказавшего величезний вплив на літературу країни. Разом з тим на розвиток літератури й - ширше - культури Данії впливають "Памела" Ричардсона й особливо "Робинзон Крузо" Дефо й "Подорожі Гулливера" Свифта. Переклад "Дон Кихота" Сервантеса, здійснений в 1776-1777 гг. Шарлоттой Доротеей Биль, став подією культурного життя країни, як і знайомство із працями Руссо, Ґете, Шиллера, Стерна й Макферсона. Особливе місце займають переклади Шекспіра. До кінця століття в Данії виникли передумови романтизму.)- прагнення виправити суспільство шляхом критики окремих проявів аморальності, нерозсудливості й неразумия, протиставивши цим недолікам патріархальний ідеал існування чесного міського ремісника-трудівника. Роль його настільки велика, що вся література Данії й Норвегії на цьому етапі може бути представлена або як попередня Хольбергу, або одночасно з ним що розвивається, або успадковує його традиції.)-1752) найбільш значний із сучасників Хольберга. Утворений філолог (йому належить написаний на латині збірник статей "Приємна філологія"), Фальстер був переконаний, що древні літератури здатні виховати людини в дусі мудрості й моральності. Фальстер перекладав сатири Ювенала й "Елегії" Овідія. Його сатири на сучасність часто збігаються по темах з комедіями Хольберга: "Кепська закордонна подорож" (1721) нагадує "Жана де Франса". В "Кепському шлюбі" (1722) головною героїнею стає порожня світська дама, що вважає себе витонченої, тому що увесь час проводить перед дзеркалами, у чайного столика, а опівночі відправляється робити візити; "Безвідповідальна рекомендація" (1722) представляє лестощі й лицемірство як єдиний шлях до кар'єри. Увесь світ часом здається Фальстеру будинком божевільних, де кожний наділений або примхою, або явним пороком (сатира "Мир як будинок божевільних", 1730). Протилежна тенденція проявляється у творчості Ханса Адольфа Брурсона ( 1694-1764) - вихідця із сім'ї бідного священика. Псалми, релігійні вірші Брурсона типові для пиетистской лірики XVIII в. Його вірші відрізняються щирим почуттям, але при цьому пронизані містичними настроями, у них продовжені традиції псалмів Кинго ("Деякі святкові псалми", 1732 р.).)"на випадок" - із приводу весілля, поховання, побачення із друзями й т.п. Одним з найбільш значних творців цього жанру був Амброзиус Стуб ( 1705-1758). Він народився в сім'ї кравця у Фюне, закінчити університет не зумів: життя копенгагенской богеми затягла його. Вірші Стуба вперше були опубліковані тільки в 1771 р. Теми їх різні: це й анакреонтическая лірика, що відрізняється живим гумором і життєрадісністю, і релігійні вірші. Поет тонко почував природу, умів співвідносити її життя з рухом людської душі. У вірші "Докучная зима йде своїм шляхом" він зображує пробудження лісу, птахів, звірів, які водять хороводи з музикою й танцями, як і утомлені від зими люди. Вірші Стуба відрізняє музикальність, короткі фрази з достатком дієслів надають образам динамічність.)-1781) народився в сім'ї священика-пиетиста в Копенгагені, учився в латинській школі в Шлезвиге, де його жива уява й поетичний темперамент вступали в разюче протиріччя з усією системою педантичного виховання. В 13 років, прочитавши "Робинзона Крузо", він вирішив бігти на незаселений острів, щоб повторити подвиги увлекшего його героя. Майбутній поет побував, однак, тільки в Центральній Європі. Перебування в Австрії, у Празі, у Гамбурзі й Дрездене навчило його бачити мир навколо. Але
залучали його не міста. Він писав: "Я бачив гори й поля, що простираються, і в густих лісах самотньо варті монастирі; я споглядав величезну й хвилюючу сцену, спогади про яку насичують і піднімають мою душу, не сп'яняючи неї; я навчився почувати дивну, велике й насолоду, що доставляє, у природі". Споглядання природи допомагало йому забувати страждання й втрати. Життя його - першого професійного поета Данії - була дуже важка. У першому опублікованому алегоричному оповіданні - "Замок щастя" (1764) - він затверджує, що щастя можливо лише на гірських вершинах. Споглядальність переміняється в евальда прагненням передавати сильні почуття. Його "Соната Вболівай" (1766) - вірші на смерть Фредерика V, виконані в супроводі музики Скалабрини, потрясали слухачів глибиною страждання, своїм цивільним змістом. Не менш сильне хвилювання викликала "Ораторія жагучого тижня". Під впливом Клопштока, з яким він познайомився в 1769 р., евальд звернувся до національно-історичної й біблійної тематики. Спочатку в ліричній драмі "Адамиада", а пізніше в пятиактной трагедії "Адам і Ева" (1769) він прагнув передати катастрофу перших ілюзій людства. Основна увага автор приділяє зображенню зростаючої в душі Еви незадоволеності, що веде неї від спокійних мрій до жагучого бажання пізнати незвідане. Прагнення написати трагедію, повну активної дії, засновану на зіткненні сильних характерів і на протиборстві шляхетності й честолюбства, виникає в евальда в період його знайомства із трагедіями Шекспіра. Сюжет трагедії "Рольф Краге" (1770) евальд бере зі сказань Сакса (Саксона) Граматика. У трагедії зображена боротьба за владу, що кінчається загибеллю шляхетного й довірливого Рольфа; зазнає поразки і його супротивник, що використовував хитрість, зрадництво й віроломство, перемагає шляхетний Обтер, що стає королем Данії й Норвегії. Цей добуток перевантажений міркуваннями персонажів: їхні монологи патетичні, а часом сентиментальні. Автор намагається відстояти ідею єдності Данії й Норвегії. Ця перша датська трагедія, створена на матеріалі національної історії, вигідно відрізнялася від "Адама й Еви", але на сцені все-таки не була поставлена.)"Смерть Бальдера", знову на один із сюжетів Сакса Граматика. В основі добутку, побудованого на боротьбі боргу й страсті, - любов до земної жінки напівбога Бальдера, натури бурхливої, страждаючої й рефлектирующей, що втілює в собі риси сучасників поета. Це перша датська трагедія, написана п'ятистопним ямбом. Добуток музично й лірично. Ліричні й трагічні мотиви в інтимному людському житті були ближче всього евальду.)- драматична поема в трьох частинах "Рибалки" (1778). Герої її - прості люди, життя їх і страждання передаються без стилізації під пастораль, контрасти радості й розпачі, напружений розвиток сюжету дозволяють бачити в ньому попередника романтизму. евальд задумав написати трагедію "Гамлет"; його герой повинен був стати мужнім, активним борцем.) починається з вірша "Коли я був хворий" (1771). евальд пробував писати й романи. В окремих фрагментах зберігся його сатиричний роман "Історія м. Пантакака" (1771), написаний під впливом "Кандида" Вольтера. "Життя й думки Иоханнеса евальда" - кращий прозаїчний добуток евальда, це його автобіографія, що парадоксально сполучить ідеї Руссо й художню манеру Стерна. Добуток був опублікований посмертно.

Енс (Иммануель) Баггесен ( 1764-1826) народився в Корсере в сім'ї чиновника. Це була людина, витканий із протиріч. У ньому з'єднувався тонкий лірик із сатириком; з позицій класицизму він критикував молодого романтика еленшлегера, але й сам тяжів до романтизму; найбільше він любив рідну Данію, але постійно подорожував; добірність його віршів залучало до нього представників правлячих кіл, а він сам висловлював вільнолюбні ідеї, привітав руйнування Бастилії


Загрузка...