Викладу
«Ціна пісеньки» із кн. «У лісах щасливого полювання» (Солодке)
Чижа я купив за гривенник. Продавець сунув його в паперовий кульок і подав мені
Я посадив чижа в клітку й став розглядати. Зеленоватенький, шустрий, з хитрим чорним вічком. Словом, чижик-пижик!
Кормил я чижа березовими й вільховими сережками так зрідка просовував у клітку свіжі гілочки верби. Була зима, але будинку в теплі на прутиках верби, що коштують у банку з водою, з’явилися «баранчики». Як білі заячі хвостики
Чиж любив тріпати дзьобом ці заячі хвости. Тріпає, тріпає, а розтріпає — і запече. За вікном зимова тиша, холодина, а будинку птах співає! Юлит на жердинці, і із клювика її так і бризкають, так і бризкають веселі посвисти!
Співає по всіх пташиних правилах. У людей адже як — поїли й запекли. А в птахів навпаки — поспівали й заїли. Навесні в ранкових сутемках, коли ще й не видно нічого, гримить потужний пташиний хор. А як развиднится — притихне. Побачили, виходить, різних там жучків і павучків
Прожив чиж у мене рік. Зовсім обжився. Підхопиться, бувало, на палець, улаштується половчее, горлечко в нього затремтить — і полетіли із дзьоба дзвінкі бризи! Звик я кчижу.
І раптом приходить той самий продавець, у якого купив я чижа, і говорить:
— Продай чижа назад! Завтра на лов, а мій чиж здох. Продай твого
Я навіть не повірив — як так продати?
— Так так, — говорить, — продай! Я зовсім розгубився:
— Як же я його продам… А продавець тисне:
— Витратився на нього? Ну отож: платив ти за нього гривенник, корму за рік перевів на півкарбованця. От тобі чотири четвертаки й давай чижа
— Так я його й за червінець не віддам! — розсердився я. — Так що за червінець, навіть за сотню!
— Ну й спекулянт, — свиснув продавець, — ну й хапуга! Брав за гривенник, віддає за сотню! За що ж ти хочеш із мене ще дев’яносто дев’ять рублів дев’яносто копійок взяти?
Я й сам зачудувався; і вірно, за що ж я хочу взяти із продавця такі гроші?
Продавець плюнув і пішов, стукнувши дверима
А я все сидів і думав: « За що? »
Потім махнув рукою. І все відразу встало по своїх місцях. У кімнаті пахнуло клейкими зеленими листиками й вербиними баранчиками. Баранчики були вже з рожевим підшерстям і стали схожі не на заячі хвостики, а на білі яєчка птахів, у яких просвічує рожевий зародок
І на всю кімнату гриміла весела чижиная пісня: начебто із клювика чижа вилітали дзвінкі бризи!
Здавалося, не було за вікном зими, сутінкових днів, закляклих суків. Був травень і весна. І нібито…
Отож що оцінив я так дорого — пісеньку про «нібито»!
(404 слова) (Н. И. Солодке. У лісах щасливого полювання)
Перекажіть текст (докладно або стисло). Розповідайте про своє враження від історії очиже.
Відповістіть на запитання: «Чому оповідач відмовився продати чижа?»
Металеві двері від 3500 р: