Кабаченко З. Ф. Поема евариста Хлопці «Иснель і Аслега». Оссианские й скандинавські мотиви.
«Иснель і Аслега». Оссианические й скандинавські мотиви стають провісниками нового предромантического сприйняття у творчості поета
Ключові слова: поезія, предромантизм, оссианизм, скандинавська міфологія
deg;Поема евариста Хлопці «Иснель і Аслега» починає виходити у світло з 1798 року. Уривки із цієї поеми публікуються в журналі Veilleacute;es des Muses. Читачі, критики, літературознавці чекають із нетерпінням продовження публікацій.)»Иснель і Аслега» еварист Хлопці оповідає про трагічну любов хороброго, але бедного воїна Иснеля й дівчини (дочки багатія) Аслеги. Молоді воїни просять старця егиля проспівати їм пісні. У відповідь егиль починає оповідання про любов його друга Иснеля й Аслеги. Ідучи в похід, Иснель довго пояснюється своїй коханій у любові й просить Аслегу зберігати йому вірність. У ході боїв Иснель не раз просить егиля побадьорити його своїми піснями. У першій пісні поеми егиль розповідає Иснелю про нещасну любов лицаря Ольбруна й незвичайно гарної дівчини Русли. Вислухавши егиля, Иснель, після вдалих боїв вирішує вернутися додому до Аслеге й бачить, що його кохана віддана злому й брехливому багатієві ейрику.) знову супроводжує егиль і його пісні про Одине. У четвертій пісні поеми Латмор запитує егиля, чи воював Одулф, брат його предка, з Иснелем і як він умер. егиль розповідає про драматичні події, повлекших за собою загибель Осгара, Одульфа й евлеги, що була заручена з Осгаром, а любила Одульфа. Наприкінці поеми Иснель наконецто вбиває ейрика, і біжить до його будинку, щоб звільнити Аслегу з «золотої клітки», але не встигає, тому що Аслега вже вмерла від самітності й страждань. Иснель цілує її й умирає від розриву серця
Композиційно, поема має складну структуру. Вона складається з 4 пісень, які егиль розповідає молодим воїнам на схилі віку. егиль розповідає як про життя, побут, військові походи, а також передає в точності пісні, які співали бійці з Иснелем під час походів. Нарешті, ці 4 пісні містять у собі оповідання про інші долі, які егиль розповідає Иснелю під час походів по Скандинавії. Якщо говорити про просодію поеми, то варто підкреслити, що вона відповідає канонам класицизму. Всі пісні написані десятисложним віршем різного обсягу від 23 до 28 рядків, за винятком військових пісень Иснеля, вони мають характерну для пісень структуру з куплетами й приспівами. (см. про цьому Sabatier Robert Histoire de la poeacute;sie fra)
Нам представляється, що, складаючи цю поему, еварист Хлопці був натхненний поемами Оссиана Дж. Макферсона й тим самим додержувався нових тенденцій II половини XVIII століття. Поет створює гарну й зворушливу історію любові юнака й дівчини, запозичу сюжети зі скандинавської міфології й народних ісландських переказів. Після видання добутку цілком, можна було виявити в назві позначку «imiteacute; du sca). Дж. Макферсон приписав авторство своїх поем кельтському авторові III в. Оссиану (або Ойсину), а сам виступив як перекладач із кельтської мови на англійську. Поява «Поем Оссиана» викликало величезний інтерес із боку критиків, читачів, літературних кіл, а звертання до фольклору, щирість, багатство образів зробили цей добуток воістину легендарним
еварист Хлопці відтворює «модель» Дж. Макферсона. Це стосується загального задуму поеми й тематики. Насамперед, еварист Хлопці придумує автора-скальда, одночасно перетворюючи його в персонаж поеми. Характеризуючи поему «Иснель і Аслега», Поль Ван Тигем говорить про те, що «у поемі Хлопці певна доза оссианизма змішується з важливими запозиченнями зі скандинавських джерел» (Va). Запозичення сюжетів із середньовічних переказів і міфології було характерною рисою у творчості предромантиков. Проблема запозичень зі скандинавських джерел особливо ретельно була вивчена Полем Ван Тигемом у першому томі його фундаментальної праці опредромантизме.
Ван Тигем вивчав відкриття й поширення мифологичеких мотивів і скандинавських героїчних легенд у Західній Європі. На його думку, нові деталі дозволили «видозмінити філософські й літературні ідеї, розширити й обновити поетичну область» (Va). Ван Тигем підкреслює, що в основі скандинавізму лежала поезія скальдів (поезія 18 . «Відмінність у тім, що вчені 17 століття (Wormius) бачили в поезії скальдів щире мистецтво, а не варварство, тоді як предромантики другої половини XVIII століття воліли наблизити її до варварського, епічному, природному (poeacute;sie de )» (Va).
Описуючи побут і культуру скальдів, Поль Ван Тигем говорить про те, що скальди завжди були оточені пошаною, славою й повагою. «Їхнє натхнення сп’яняло їх, робило їх неприродними від меланхолії або від божевілля» (Va), вони створювали грандіозні епічні поеми, які Ван Тигем називає «поетичним запамороченням». Так, на прикладі поеми «Иснель і Аслега» ми можемо простежити, як збагачується поезія евариста Хлопці скандинавськими мотивами. Поема відкривається з оспівування таланта відомого скандинавського скальда егиля.
Le )
Шляхетний егиль, король гармонії,
Значимість якого дорівнює його геніальності
Потарапливаемий молодими героями,
Уступає скаргам і говорить їм:
Відважні воїни, ви переслідуєте славу
Навіщо тривожити вам спокій егиля
І призивати його до нових пісень?
Скальд зберігає пам’ять минулих часів
Ці строфи примітні тим, що саме тут Хлопці вводить в оповідання образ вигаданого автора поеми. Насправді, егиль скандинавського народу. З відомої «Саги про егиле», стає ясно, що егиль був людиною войовничим, нещадним, працьовитим, діяльним, гостинним. У сазі так описується його зовнішність: «В егиля була велика особа, широке чоло, густі брови, ніс не довгий, але дуже товстий, нижня частина особи широке й довга, підборіддя й вилиці широченние. У нього була товста шия й могутні плечі. Він виділявся серед інших людей своїм суворим видом і в гніві був страшний. Він був ставний і дуже високий на зріст. Волосся в нього були кольором як у вовка, але він рано став лисіти». (см. про це докладніше Ісландські саги у двох томах, т. I // Сага про егиле.)
Особлива увага залучає порівняння людських рис із явищами природи. Поет розглядає людину тільки у взаємодії із природою. Людина представлена як породження природи, про що свідчать наступні характеристики зовнішнього вигляду й внутрішніх якостей героїв. Так, наприклад, поет з однієї сторони показав колишню незвичайну силу голосу егиля, порівнюючи його з вітром у грозу, а з іншої сторони охарактеризував його немічність, що виникла з роками (зі старінням):
Mais sous les a).
Але з роками я знемагаю, і мій голос
Був схожий на вітер, що переживає грозу;
Його(чия) сила тепер ледь жене листя,
А його шум стихає в глибині лісів
Або, описуючи очікування Руслой Ольбруна, Хлопці порівнює почуття бажання бачити Ольбруна із блискавкою на небі
Le ve).
Вітер піднімає густий пил,
Тріпотить її серце; вона боїться, вона сподівається;
Її губи(рот) обертає до неба тисячу бажань,
І задоволення сіяє на її особі
Як блискавка, що розсікає хмару
Або, наприклад, опис стану Иснеля після того, як він довідався, що Аслега віддано іншому:
Ce ).
Це вже не був ніжний і м’який голос,
Який виражає катування (мучення) любові;
Eго розпач смутно шепотить (бурмоче)
Нескладні слова й здається,
Що це глухе ревіння далеких хвиль
Потім він зупиняється, оперевшись на свій спис
Похмурий і грізний він мовчить,
І спрямовує свої погляди на землю;
Вітри свистять у нього розпатланих волоссях
Він, як скеля, що долається хмарами,
Смутний, піднімається посередині пустель
Його почорнілі схили відштовхують блискавки
А з його чола спускаються бури.) індивідуальності), нове для просвітительської ідеології, у якій людина розглядалася людина універсальної, позбавленої індивідуальності, позбавлена особливих чорт характеру. Людина універсальний завжди оптимістична й прагне до ідеалу, тоді як предромантическому героєві не властива оптимізм, він відбиває ту епоху, у яку він поміщений і показує себе таким, який він є у всій своїй індивідуальності.)) говорить про безстрашну міць Иснеля, що поширилася на всі землі
A ce heacute;ros jrsquo;attachai mo).
До цього героя прив’язую я свою долю
Я перейшов широку (велику) Биармию,
Богатий Упланд, і моя сильна рука
Зі шляхетною кров’ю іноді була поранена
Ім’я Иснеля наводило страх
И іноземця (чужинця) це ім’я потрясає усе ще) або Биармаланд Иснеля розтяглися від Білого до Балтійського морів. Також слід зазначити, що в поемі багаторазово зустрічаються характеристики воїнів, як хоробрих і сильних. Це ще раз підкреслює безстрашну міць усього скандинавського народу
Mes compag).
Мої воїни підготували до бою зброя
Нетерплячі й жадібні до небезпеки
Так само, як я й на чужих землях
Шукають слави й багатств вони
Иснель висувається. Довкола нього
Вибудовується доблесний загін воїнів
Усі призивають до бою
А їхні погляди обіцяють кривавий бій) тих або інших скандинавських богів у поемі пов’язане з якою-небудь важливою подією, і за допомогою цієї події, егиль розкриває побут, сутність самих богів. Зі скандинавських міфів відомо, що Один вирішує долю воїнів, коли ті борються. Полеглих у битві воїнів він приймає у Вальхалле drsquo;Odi).
Для слабкий палац Одина назавжди закритий;
Прекрасні богині Вальхалли
Не наллють медяного напою боягузові).
Які він права має на почесний стіл
Густі сутінки холодного Нифльхейма
Поглинуть раба страху, що втік з поля честі.) коли Иснель сидить в ув’язненні, він намагається себе переконати, що незабаром він потрапить на бенкет Кодину.
Le jour bie).
Незабаром знову настане день, а я
Я приречений на вічну ніч
Ніч? що я говорю? Иснель, прийди в себе:
Величезний бенкет Вальхалли тебе кличе;
Саме тут п’ють життя й щастя
Наближаючись до цього величного палацу
Чи належний я тремтіти? немає: я буду відважним і непохитним
В очах Одина я з’явлюся безстрашним
На початку третьої пісні Один спостерігає за боєм, його вірні орли приносять йому різні новини
).
Наші батальйони розтяглися по рівнині,
Знову почав егиль (підхопив); і король долі,
Бог богів, грізний Один,
Сидів під цим античним ясеном
Священним деревом, безсмертний стовбур якого
Піднімається й стосується небесного зводу
На вершині орел з жадібними очами,
Пронизливими й завжди відкритими
Одним поглядом охоплює всесвіт
Один одержує його миттєві послання.). Воно є домінантою, що визначає формальну й змістовну організацію всесвітнього простору. Сидячи під Иггдрасилем, Один велить валькіріям полегшити долю хоробрих, убитих воїнів
Allez, dit-il, charma).
Ідіть, говорить він, прекрасні Валькірії,
Зм’якшите жах кривавої бойні,
І ведіть їхні помолоділі душі
У цей палац, відкритий для гідних людей.)»Иснель і Аслега» еварист Хлопці постійно перебуває в пошуку нових поетичних форм і тим. Подібно Макферсону і його «Поемам Оссиана», він оточує двох героїв родичами, друзями, відтворить атмосферу епохи, створює місцевий колорит. Запозичаючи сюжети зі скандинавської міфології, поет продовжує розвивати у своїй творчості важливий для предромантизма аспект, пов’язаний із зображенням фантастичного миру.