Кагарлицкий Ю. Ричард Бринсли Шеридан

Кагарлицкий Ю. Ричард Бринсли Шеридан

завершує собою історію розвитку англійської демократичної комедії епохи Освіти

британського панування в Ірландії, - належав до числа найближчих друзів Джонатану Свифта. У його маєток були написані "Листи сукнороба" і "Подорожі Гулливера". Його син, батько Шеридана, що теж носив ім'я Томас ( 1719-1788), завоював популярність як керівник дублінського театру, актор, фахівець із ораторського й сценічного мовлення, автор словника англійської мови й у свій час популярної, але, на жаль, не збереженої комедії "Капітан О'бландер, або Хоробрий ірландець". Мати майбутнього письменника, Френсис Шеридан ( 1724-1766), була автором нашумілого роману "Сидні Бидальф" і декількох п'єс, у тому числі комедії "Відкриття", поставленої Гарриком у театрі Дрюри-Лейн в 1763 році

Ричард Бринсли Шеридан народився. 12 жовтня 1751 року в Дубліні.) багатого родича.) чужі засоби. Принизливе положення, у якому він опинився, заважало йому повністю віддатися навчанню. Шеридан говорив, що всі свої знання він придбав уже по закінченні школи.) згодом відомим орієнталістом, він перевів книгу грецьких віршів, написав комедію "Иксион і Амфітріон" і ряд нарисів, частина яких була опублікована в місцевій газеті. Літературна кар'єра молодого Шеридана була, однак, перервана самим несподіваним образом. У Бате Шеридани жили в найближчому сусідстві із сім'єю композитора Линли, всі дев'ять дітей якого виступали в концертах. "Вундеркінди" жорстоко експлуатувалися матір'ю, і більшість із них умерло в ранньому віці. Для старшої дочки, красуні елизабет, мати мріяла про "блискучу партію" і домагалася цього з такою ретельністю, що ім'я дочки стало здобувати дурну славу Дівчина, у якої зав'язався роман з Ричардом, вирішила бігти із сім'ї. У невеликому французькому містечку закохані обвінчалися, але їхнє життя на чужині тривала недовго. Підоспілі родичі змусили молодих повернутися в Англію. Ричард був залишений у Лондоні, елизабет відвезли в Бат: у Ричарда не було грошей, щоб містити сім'ю, і це цілком виправдувало поводження батьків в очах світла. І Шеридани й Линли були люди відомі, тому втеча Ричарда й елизабет дало рясну їжу скандальній хроніці. Захищаючи честь своєї дружини, Ричард двічі бився на дуелі. Остання з них ледь не коштувала йому життя. Може бути, ця обставина допомогла сім'ї Линли примиритися із втратою доходів елизабет, що на той час уже вважалася першою співачкою Англії, а може бути, отут зіграло роль опір, що зростав, дочки; у всякому разі, 13 квітня 1774 року Ричард і елизабет обвінчалися вдруге. Шеридан був у цей час студентом юридичної школи в Темпле. Бажаючи відгородити дружину від безцеремонних домагань світських шанувальників, він заборонив їй виступати привселюдно. У пошуках засобів до життя Шеридану доводилося розраховувати тільки на своє перо.)"романтичною юністю" письменника, вони, однак, не дають собі праці задуматися над тим, скільки образи, гіркоти, розчарувань повинне було скопитися в душі героя цих "романтичних пригод" уже за перші двадцять років його життя, скільки таланта, волі, опірності знадобилося Шеридану, щоб з'єднатися з улюбленою жінкою й домогтися того місця в житті, на яке він мав право по своїх здатностях.)"Суперники". На прем'єрі спектакль успіху не мав. Повний провал п'єси підтвердився на наступний вечір - спектакль ішов під безперервні свистки залу. "Суперники" були повернуті авторові, не доживши до третього спектаклю, збір з якого йшов на користь драматурга. Але Шеридан не здався. Протягом десяти днів майже цілодобової роботи він переробив п'єсу. 28 січня 1775 року завіса Ковент-Гардена закрився під бурхливі рукоплескания публіки. Шеридан став визнаним драматургом.)"Суперниках" роль сера Люциуса О'триггера, був поставлений двохактний фарс "День святого Патрика". 21 листопада 1775 року лондонські глядачі побачили комічну оперу Шеридана "Дуенья". Цей спектакль пройшов підряд сімдесят п'ять разів - цифра, майже небувала для англійського театру XVIII століття. Пісеньки з "Дуеньї" (музику написав Линли) розспівували по всій країні.)"Суперників" Шеридан став співвласником провідного драматичного театру Дрюри-Лейн, купивши в англійського актора, що відійшов від театральних справ найбільшого, XVIII століття Гаррика його пай. Гаррик довго шукав собі спадкоємця, і, коли його вибір зупинився на Шеридане, він, сообразуясь зі скромними засобами молодого драматурга, поступився йому свою частку участі значно нижче дійсної вартості. Проте Шеридану довелося залізти в борги й взяти двох компаньйонів. Бажаючи одноосібно керувати театром, письменник до 1780 року викупив паї у всіх співвласників. Борги його до цього часу досягли такої суми, що до кінця свого життя він перебував під страхом боргової в'язниці

24 лютого 1777 року на сцені Дрюри-Лейна пішла перероблена Шериданом комедія англійського драматурга кінця XVII - початку XVIII століття Джона Ванбру ( 1664-1726) "Непоправний, або Чеснота в небезпеці" (1696), що Шеридан дав назву "Поїздка в Скарборо". У переробці Шеридана чеснота виявилася в набагато меншій небезпеці, чим у дуже ризикованій п'єсі Ванбру. Більшість найбільш пікантних положень "Непоправного" він зм'якшив, пристосувавши комедію драматурга Реставрації до більше манірних театральних вдач 70-х років. Однак публіка, надеявшаяся побачити нову оригінальну п'єсу Шеридана й обманута у своїх очікуваннях, ледве не провалила прем'єрові. Положення врятувала молода акторка Робинсон, що виконувала роль Аманди. Брати на свій кошт свистки, що доносилися із залу, вона, розгубившись, стала присідати перед публікою. Свистки змінилися реготом, подання тривало. У Лондоні по-своєму перейменували комедію Шеридана, назвавши її "Непоправний, або Дрюри-Лейн у небезпеці". Втім, переробка Шеридана сама по собі з'явилася дуже вдалої, і спектакль мав величезний успіх. Він був повторений дев'яносто дев'ять разів. Це дозволило Шеридану цілком віддатися роботі над своєю новою комедією, що уже давно чекали глядачі

Шедевр Шеридана - комедія "Школа лихослів'я" була вперше показана публіці 8 травня 1777 року. Прем'єра цього спектаклю стала центральною подією театрального життя Лондона всієї останньої третини XVIII століття. Сучасники згадували, що, коли на сцені впала ширма, що приховувала леді Тизл, перехожим здалося, начебто обрушилися стіни театру - такий оглушливий вибух реготу й рукоплесканий донісся із залу

30 жовтня 1779 року Шеридан поставив свою останню комедію - "Критик", що також мала великий успіх. Лише двадцять років через Шеридан повернувся до драматургії, написавши п'єсу "Писарро" (1799), що, по суті, являла собою переробку мелодрами Коцебу "Іспанці в Перу".

Робота Шеридана для театру, почата "Суперниками" в 1775 році, фактично закінчується в жовтні 1779 року. За ці п'ять років він створив всі, із чим увійшов в історію англійської драматургії. Наступні тридцять років були їм віддані політичної діяльності. Дві комедії, над якими він працював одночасно з "Школою лихослів'я", - "Державний діяч" і "Жителі лісів" - залишилася незакінченими

Однак Шеридан - політичний діяч багато в чому продовжував справу, почата їм як драматург

Більше ста років відокремлюють час Шеридана від англійської буржуазної революції XVII століття. Майже сторіччя пройшло й з тих пор, коли англійська буржуазія, уклавши в 1688 році компроміс із дворянством, стала, за словами енгельса, "скромної, але визнаною частиною панівних класів Англії" {К. Маркс і Ф. енгельс, Вибрані добутки, т. II, Госполитиздат, 1952, стор. 96.}.)"промислової революції". Її справжнє значення виявилося трохи пізніше - з 1793 по 1815 рік, - а наслідки усвідомлені у всій повноті ще кілька десятиліть через. Втім, певною мірою економічні зміни, що відбуваються, позначалися на громадському житті країни вже в 80-е роки XVIII століття

У період боротьби американських колоній за незалежність в Англії виникає буржуазний радикалізм, програма якого в деяких рисах передбачала програму чартистів. В Англії не було ще справді народної партії, але ряд представників радикалізму - такі, як Джон Уилкс і Джемс Фоці, - у відомі періоди своєї діяльності й по певних питаннях виражали інтереси широких шарів народу. До числа таких людей належав і Шеридан, що зайняв незабаром видне місце в радикальному крилі партії вігів, яким керував один з його найближчих друзів і однодумців - Джемс Фоці


Загрузка...