Катарський И. М.: Филдинг, Генрі

Катарський И. М.: Филдинг, Генрі.

ЛДИНГ (Fieldi), Генрі (22. IV. 1707, Шарпем-Парк, біля Гластонбери, Сомерсетшир, - 8. X. 1754, Лисабон) - англ. драматург і романіст. Виходець зі збіднілого дворянського роду. Учився в аристократич. Итонском коледжі ( 1719-27), потім на филологич. ф-ті Лейденського ун-та (Голландія), до-рий змушений був залишити через недолік засобів. З 1730 жил у Лондоні. Перше произв. Ф. - сатирич. поема "Маскарад" ("The masquerade", 1728, изд. під псевд. Гулливер), у до-рій висміюється порожнеча світських розваг. Талант сатирика й темперамент политич. борця яскраво виявилися в діяльності Ф. - драматурга. Ф. зло висміював продажність політиканів, упередженість суддів, корисливість купців, самовдоволення вчених педантів. Великий вплив на його драматургію зробило демократич. творчість Дж. Гея, автора "Опери злиденних". За десять років роботи для театру Ф. створив св. 25 комедій (включаючи переробки комедій Мольера, фарси п ін.). Серед найбільш відомих комедій - "Чепурун з Темпля" ("The Temple beau", 1730, рос. пров. 1954), "Політик з кав'ярні, або Суддя у своїй власній пастці" ("The coffee house politicia); "Трагедія трагедій, або Життя й смерть великого Хлопчика-З-Пальчик" ("The tragedy of tragedies, or The life a), "Опера Грабстрита, або В дружини під черевиком" ("The Grubstreet opera", 1731, рос. пров. 1954); "Звідники, або Викритої єзуїт" ("The old debauchees, or the Jesuit caught", 1732, рос. пров. 1956); "Ковентгарденская трагедія" ("The Cove); "Дон Кихот в Англії" ("Do); "Пасквин. Комедія-Сатира на сучасність" ("Pasqui); "Історичний календар за 1736 рік" ("The historical register for the year 1736", 1737, рос. пров. 1954).) сатирич. образів (вони одержали подальше втілення в його романах); навіть самі імена його персонажів підкреслюють їх відверто сатирич. зміст: суддя-здирник у комедії "Політик з кав'ярні" має ім'я Скуизем ("вичавлювала"), персонажі комедії "Пасквин" - Плейс ("вигідне містечко"), Танкард {"пивний кухоль") та ін. Продажним суддям, розпусникам, скупарям, политич. шахраям Ф. протиставляє доброчесних героїв, усвідомлюючи всі труднощі їхньої боротьби; недарма поразка отрицат. персонажів у фіналах його комедій звичайно відбиває бажане, а не реальне. У своїй драматургії Ф. виступає проти ходульний, пихатий позов-ва епігонів класицизму й барокко ("Трагедія трагедій", "Ковентгарденская трагедія") - за правдиве, актуальне й демократич. в. У февр. 1736 Ф. очолив трупу комедійних акторів "Маленького театру" у Хеймаркете, де були поставлені його "Пасквин" і "Історичний календар за 1736 рік". У червні 1737 був прийнятий закон про театральну цензуру, і театр Ф. був закритий. Протягом трьох років він вивчав право в Темпле, став юристом. В 1739-40 видає журн. "Борець, або Британський Меркурій" ("Champio).)"творця реалістичного роману, дивного знавця побуту країни й украй дотепного письменника" (Горький М., Історія російської літератури, 1939, с. 38). Сатирич. лінію останніх комедій Ф. продовжив його роман "Історія життя покійного Джонатану Уайльда Великого" ("The history of the life a), початий, очевидно, ще на рубежі 40-х рр. Роман про життя реально існуючого грабіжника й скупника краденого по суті справи засуджує загальну продажність, що панувала в политич. життя Англії. Іронічно звеличуючись "великі" діяння авантюриста, Ф. розвінчує "велич" политич. діячів, засноване на розважливій підлості, самовдоволенні й корисливості. В образі гл. героя Ф. дав яскравий портрет цинічного бурж. хижака й лицеміра. Його антагоніст, чесний ювелір Хартфри, художньо малопереконливий, тому що й сам Ф. не занадто вірив у моральну перемогу над торжествуючим злом.)"Історія пригод Джозефа ендруса і його друга Абраама Адамса" ("The history of the adve) і "Історія Тома Джонса, найди" ("The history of Tom Jo); сам автор визначав їх як "комічний епос у прозі". "Джозеф ендрус", початий як пародія на роман С. Ричардсона "Памела, або Вознагражденная чеснота" (1740), був проявом суперечностей усередині просветит. напрямку. Помірковано бурж. програма Ричардсона в "Памеле" відштовхувала бунтаря й жизнелюбца Ф. (йому приписується також авторство пародії про Шамеле ендрус, 1741: "sham" - "удавання"). У романі про Джозефа ендрусе (як і в "Томі Джонсе") Ф., преобразуя традиц. схему шахрайського роману, малює історію мандрівок своїх героїв на тлі реалістично повнокровної картини англ. життя із соковитими деталями побуту, чим, зокрема, прославився англ. роман 18 в., і особливо роман Ф. Форма комич. епосу дозволила йому вийти за вузькі сюжетні рамки ричардсоновского роману з життя однієї сім'ї. У підзаголовку "Джозефа ендруса" Ф. поставив слова: "Написано в наслідування манері Сервантеса, автора bdquo;Дон Кихота". Ф. випливав Сервантесові в створенні реалистич. картини життя, трактуемой у сатирич. світлі, і в зображенні положит. героя - пастора


Загрузка...