Князь М. И. Голенищев-Кутузов-Смоленський
Генерал-фельдмаршал, ясновельможний князь Михайло Илларионович Голенищев-Кутузов-Смоленський — видатний полководець, талановитий дипломат, неабиякий адміністратор, умілий вихователь
М. И. Кутузову випало жити протягом п’яти царювань, брати участь у трьох російсько-турецьких війнах ( 1768-1774,1787-1791, 1806-1812) , у російсько-австро-французькій війні 1805 року, командувати військами у Вітчизняній війні 1812 року й закордонному поході 1813 року
Експозиція ювілейної виставки послідовно розкриває його життєвий шлях на тлі історичних подій XVIII — XIX століть
«Взрос серед громів… «
5 вересня 1745 (?) — народився в Петербурзі (?)
Липень 1759 — надійшов учитися в Артилерійську й інженерну школу
1 січня 1761 року одержав чин інженера-прапорщика
28 лютого 1761 — переведений в інженерний корпус
1 березня 1762 — призначений флігель-ад’ютантом Петербурзького й естляндского генерал — губернатора
«Переможне століття Катерини… «
21 серпня 1762 — одержав чин капітана й призначений командиром роти Астраханського піхотного полку
1764 — 1765 — служив у військах у Польщі
31 червня 1767 — спрямований у розпорядження генерал-прокурора Сенату А. А. В’яземського
17 серпня 1767 — призначений у Комісію для твору Нового укладення
1769 — служив у військах у Польщі
Російсько-турецька війна 1768-1774
1770 — призначений обер-квартирмейстером при генерал-квартирмейстері армії П. А. Румянцева
7 липня 1770 — зроблений в обер-квартирмейстери прем’єр — майорського чина за відмінність у бої на р. Ларге
26 жовтня 1770 — призначений у Смоленський піхотний полк
8 грудня 1771 — зроблений у підполковники
1772 — переведений у війська В. М. Долгорукова в Криму
1774 — командував гренадерським батальйоном Московського легіону
23 липня 1774 — важко поранений у голову в бої в буд. Шуми під Алуштою
26 листопада 1775 — нагороджений орденом св. Георгія 4 класи
1 січня 1776 — 1 січня 1777 — перебував у закордонній відпустці «для повного лікування ран»
3 квітня 1777 — спрямований формувати легкоконние полки
27 червня 1777 — зроблений у полковники
10 липня 1777 — призначений командиром Луганського пикинерного полку
27 квітня 1778 — вінчався з Е. И. Бібіковій
28 червня 1782 — зроблений у бригадири
20 травня — 29 жовтня 1783 — служив у військах у Криму
Липень 1783 — призначений командиром Полтавського пикинерного полку, потім — Маріупольського легкоконного полку
24 листопада 1784 — зроблений у генерал-майори
23 травня 1785 — призначений командиром Бугского єгерського корпуса
З лютого 1786 — формував гренадерські полки
Російсько-турецька війна 1787-1791 гг.
28 серпня 1787 — призначений командиром окремого прикордонного корпуса на Бузі
18 серпня 1788 — важко поранений у голову при облозі Очакова
Із січня 1789 — командував військами по Бугові, у польської границі, між Дністром і Бугом
21 квітня 1789 — нагороджений орденом св. Ганни I ступеня
У липні 1789 — нагороджений орденом св. Володимира II ступеня
1790 — командував окремим корпусом в Акермані й на підступах до Ізмаїла
11 грудня 1790 — брав участь у штурмі Ізмаїла, потім — комендант Ізмаїла
1791 — командував військами між Бугом і Дністром
25 березня 1791 — зроблений у генерал-поручики й нагороджен орденом св. Георгія 3 класи
Червень 1791 — брав участь у боях при Бабадаге й Мачине
21 липня 1791 — нагороджений орденом св. Олександра Невського
Жовтень 1791 — призначений командуючим «Третьою частиною» Південної армії
18 березня 1792 — нагороджений орденом св. Георгія 2 класи
У березні 1792 — призначений командуючим «Першою частиною» Української армії
Квітень — серпень 1792 — Командував корпусом у Польщі
26 жовтня 1792 — призначений надзвичайним і повноважним послом у Туреччині
» Вахт-Парад…»
15 вересня 1794 — призначений генеральним директором Сухопутного шляхетского кадетського корпуса
14 лютого 1795 — призначений командуючим сухопутними військами у Фінляндії
Із серпня 1796 — супроводжував шведського короля в Росії
14 грудня 1797 — 8 березня 1798 — посланник до короля Пруссії
24 грудня 1797 — призначений інспектором військ у Фінляндії й шефом Рязанського мушкетерського полку
4 січня 1798 — зроблений у генерали від інфантерії
7 жовтня 1798 — очолив переговори про демаркацію русско — шведської границі
27 вересня 1799 — спрямований командиром експедиційного корпуса в Голландію
4 жовтня 1799 — нагороджений орденом св. Іоанна Ієрусалимського
26 жовтня 1799 — призначений Литовським військовим губернатором, інспектором піхоти Литовської й Смоленської інспекцій, шефом Псковського мушкетерського полку
19 червня 1800 — нагороджений орденом св. Андрія Первозванного
14 серпня 1800 — призначений командуючим армією на Волині
З 23 листопада 1800 — супроводжував шведського короля в Росії
«Днів Александрових прекрасний початок…»
18 червня 1801 — призначений Санкт-Петербурзьким військовим губернатором
10 липня 1801 — затверджений інспектором військ Фінляндської інспекції
З 24 липня 1801 — складався членом Військової комісії
15 вересня 1801 — нагороджений табакеркою, прикрашеної алмазами, з портретом Олександра I
28 серпня 1802 — відправлений у відпустку
Російсько-австро-французька війна 1805 року
У серпні 1805 — призначений головнокомандуючим військами, що діють проти Наполеона
30 жовтня 1805 — поразка французьких військ при Кремсе
20 листопада 1805 — поранений у бої при Аустерлице
24 лютого 1806 — нагороджений орденом св. Володимира I ступеня
28 вересня 1806 — призначений Київським військовим губернатором
7 листопада 1807 — доручено командувати 8-й, 9-й, 18-й і 22-й дивізіями
Російсько-турецька війна 1806 — 1812 гг.
4 травня 1808 — спрямований у Молдавську армію
У квітні 1808 — призначений командиром головного корпуса Молдавської армії
7 червня 1809 — переведений Литовським військовим губернатором
7 березня 1811 — призначений головнокомандуючим Молдавською армією
22 червня 1811 — розгром турецьких військ при Рущуке
18 липня 1811 — визнаний гідним нагородного портрета Олександра I з діамантами
10 — 12 жовтня 1811 — узяття фортець Туртукай і Силистрия
29 жовтня 1811 — подарований графським достоїнством Російської імперії
16 травня 1812 — домігся висновку Бухарестського мирного договору з Туреччиною
29 липня 1812 — зведений у достоїнство ясновельможного князя Російської імперії
«Час Лих — час Слави…»
Вітчизняна війна 1812 року
12 липня 1812 — очолив Нарвский корпус
16 і 17 липня 1812 — вибраний начальником Московського й Петербурзького ополчень
31 липня 1812 — доручене командування сухопутними й морськими силами в Петербурзі, Кронштадті й Фінляндії
2 серпня 1812 — уведений до складу Державної ради
8 серпня 1812 — призначений головнокомандуючим всіма військами, що діють проти Наполеона
17 серпня 1812 — прибув до військ у с. Царево-займище
26 серпня 1812 — бій при с. Бородіні
31 серпня 1812 — зроблений у генерал-фельдмаршали
6 жовтня 1812 — перемога при с. Тарутиному
12 жовтня 1812 — бій за м. Малоярославец
16 жовтня 1812 — нагороджений золотою шпагою з алмазами й лаврами
15-16 листопада 1812 — операція військ при р. Березині
6 грудня 1812 — одержав титул «Смоленський»
12 грудня 1812 — нагороджений орденом св. Георгія I класу
16 квітня 1813 — помер у м. Бунцлау в Сілезії