Кочеткова Н. Д. Німецькі письменники в журналі Новикова «Ранкове світло»

Кочеткова Н. Д. Німецькі письменники в журналі Новикова "Ранкове світло"

РАН
Сериальние видання / XVIII століття / Випуск 11

журналу.

Джерело: Література Освіти )"Ранковому світлі" ( 1777-1780) Н. И. Новикова переклади з німецького займають велике місце. Це свідчить про певну філософську й літературну орієнтацію журналу. Підтримуючи постійні зв'язки з німецькими масонами, члени новиковского кружка добре знали й великих і другорядних авторів Німеччини.)"Ранковому світлі", зупинимося лише на двох найбільш значні по обсязі й по змісту-"Федоне" і "Подорожі чесноти".)"Федон, або Про безсмертя душі". Слідом за першим німецьким виданням 1767 р. пішло ще трохи; "Федон" був переведений на французький, латинський, а потім голландські, італійські, угорські, датські, англійські мови.1) твору привертали увагу не тільки багатьох видатних сучасників, але й людей більше пізніх поколінь.2 Так, називаючи М. Мендельсона "одним із кращих і благороднейших людей свого часу", Н. Г. Чернишевський писав про нове видання "Федона" російською мовою: "Ми радуємося успіху bdquo;Федона" не тому, щоб він міг у наш час уважатися ґрунтовним трактатом про безсмертя душі, а тому, що знайомство із творами людей таких чесних і шляхетних душою, піднесених по розуму й по напряму думок, як Мендельсон, приносить безсумнівну користь читачам, хоча б ці твори вже застаріли".3)"Федона" з'явився на сторінках "Ранкового світла". Їсти підстава думати, що цей добуток розглядався видавцями в якімсь ступені як програмне. У першій частині журналу, безпосередньо після "Попередження", була надрукована стаття "Житіє й властивості Сократови".4 Ця стаття, що відкриває першу вересневу книжку журналу, являє собою не що інше, як переклад з поданого "Федону" життєпису Сократа-"Lebe) служила для мене дороговказною ниткою; однак використані були також першоджерела".5 Зіставлення російського й німецького текстів виявляє, що "Житіє й властивості Сократови" - це досить точний переклад з Мендельсона.

На самому початку жовтневої книжки був поміщений "Розмова перший" з "Федона", а в листопадової - "Розмову другий" і "Розмова третій". У такий спосіб був надрукований переклад усього твору Мендельсона, здійснений, цілком ймовірно, кимсь із основних учасників видання.)"Ранкове світло". П. Н. Верков писав про це видання: ".. . якщо Новиков друкує уривки із книги Бекона й поміщає свої власні статті, присвячені проблемам етики, розроблювальним у прогресивному дусі, то відразу - і, звичайно, не проти його волі (раз на ньому був відділ філософії) - знаходить місце bdquo;наполеглива проповідь "самоти" як єдино великої мети людського існування"".6

Твір, яким відкривалися три перші книжки журналу, видавці, звичайно, надавали великого значення й тому воно заслуговує на особливу увагу.)"Федон" - це добуток складне, що має багато різноманітних аспектів. Центральна ідея Мендельсона - обґрунтування безсмертя людської душі. Багато міркувань, висловлені німецьким філософом у зв'язку з розвитком цієї ідеї, виявилися близькі й співзвучні А. Н. Радищеву в період його роботи над трактатом "Про людину, про його смертність і безсмертя", твором, що "підбивало підсумок філософським спорам 80-х років, допомагало формуванню нової моралі".7 Дослідник X. Грасхоф (ГДР) недавно переконливо показав, що "Радищев при доказі безсмертя людської душі в найважливіших пунктах використовував аргументацію Мендельсона, твору якого, відомому у всій Європі, - bdquo;Федон, або Про безсмертя душі" (1767), - він випливав у найважливіших частинах, але збагатив прикладами, узятими із сучасності й російського життя".8

У зв'язку з вивченням формування літературно-філософських поглядів Карамзина німецький учений X. Роті досить докладно охарактеризував твір Мендельсона й полеміку, що розгорнулася довкола нього, у Німеччині.9 Дослідник помітив, що багато ідей "Федона" були близькі російським масонам-літераторам, членам новиковского кружка. Однак на російський переклад "Федона" в "Ранковому світлі" X. Роті не звернув уваги

Високе подання про людину і його моральні можливості - от що в першу чергу залучало видавців "Ранкового світла" у творі Мендельсона. Тут розвивалася думка про те, що вся природа, всі тварини повинні бути корисні людині, що займає "у великому світі найперше місце".10

Подання про людину як про "совершеннейшем утвір бога" було дуже істотно для Новикова. В "Попередженні" до "Ранкового світла", статті програмного характеру, говорилося: "Всі три царства природи були б для нас пемного-коштовні, якщо б нам досвіди не доводили, що людина всього оного створений владикою. lt;.. .gt; Всі нам доводить, що між видимими речами, які протягом толиких років ми довідалися, нічого пре-изящнее, величніше й шляхетніше людини і його від источ^ ника благ властивостей, що відбуваються, не знаходимо".11 Ця ж ідея докладно розвивалася в статті "Про достоїнство людини у відносинах до бога й до миру",12Джерело: Література Освіти )"Федона" виявляється тут у цілому ряді випадків. Так, у видавничій статті говориться, що "людини" - це "ціль усього миру", "Володаря світу", "божества, для яких сонце сіяє, зірки блищать, яким звірі служать, для яких рослини зеленіють, процвітають і плоди приносять".13

Стаття "Про достоїнство людини" з'явилася в грудневому, тобто в четвертому випуску журналу, причому так само, як "Федон", була поміщена на самому початку книжки. Таким чином, читачі могли сприймати цю статтю і як своєрідне продовження "Федона" і як коментар до пему. Видавнича стаття давала ключ до розуміння "Федона", допомагала виділити саме головне в змісті цього добутку. Сочипение Мендельсона можна було інтерпретувати по-різному. Характерно, що видавці "Ранкового світла" звернули увагу насамперед на ідею про високе призначення людини. Безпосереднім висновком із цього для Новикова й близьких йому по поглядах масонів була думка про необхідність активного служіння в ім'я загального добра. Усвідомлюючи свою перевагу над іншими утворами, люди повинні надходити "по величі свого достоїнства".14 Вдумливий читач, повернувшись до "Федону", міг знайти аналогію цієї ідеї в наступному уривку: " чиЗагрожує тиран падінням батьківщині своєму, чи гноблене правосуддя, обидима чи чеснота, чи гнані закон божий і істина, то роби вживання з життя твоєї, для якого вона тобі й дана: умри, щоб через те людському роду зберегти найдорожчі засоби до загального блаженства його!".15)"Федону", служило реальним історичним прикладом, що як би ілюструє філософський трактат Мендельсона. Сократ з'являється як ідеальний громадянин, що "здоров'я, могутність, спокій, тишу, нарешті, і саме життя віддав із задоволенням для блага подібних йому".16 Ідея безсмертя душі, що розвивається в "Федоне", здобуває значення, надзвичайно актуальне для Новикова і його однодумців. Не відмова від земного життя, а діяльна участь у ній, опір усякої несправедливості й зловживанню - от принципи, якими керується Сократ: "Як незабаром яке-небудь предрассуждение або марновірство подавали спосіб до насильства й гноблення прав людських або до розбещення вдач і до сему подібному, то ніщо у світлі не могло його удержати, не дивлячись на небезпеку й гоніння, оним пручатися ".17

Пильна увага до внутрішнього миру людини і його психології, характерне для російських масонів, було пов'язане з виникненням сентиментального напрямку в літературі. Щодо цього твір Мендельсона також становило значний інтерес для видавців "Ранкового світла". Так, в "Федоне" зустрічається наступне міркування про "приємність": "З першого погляду здається, що відчування це зовсім противне неприємності; тому що ніщо не може бути людині приємно й у той же самий час неприємно; однак ж не можна мати одного із двох чувствий цих, не почуваючи незабаром потім і іншого; здається, начебто кінці їх між собою зв'язані".18

Подібне подання про суперечливість людських почуттів утримується й у відомій статті з "Московського щомісячного видання" "Про приємність сумуй",19 довго вважалася оригінальним добутком А. М. Кутузова, але в дійсності представляющей переклад твору Геллерта "Vo)"Федон" виник у результаті переписки Мендельсона з юнаків Томасом Аббтом, що звертався до нього як до більше зрілої людини, що имели вже репутацію мудрого філософа, з питаннями про зміст і мети людського існування. Відповіді на питання Аббта й склали зміст "Федона", про що писав сам Мендельсон у передмові до цього твору. Таким чином, звертання юного Карамзина до Лафа-Теру з аналогічними питаннями могло бути підказане цим прецедентом. Це підтверджує й наведений в "Листах російського мандрівника" розмова про "Федоне", у якому Карамзин використовує відповіді Лафатера. Саме Лафатер виступив як головний супротивник Мендельсона, і Карамзин, по всій очевидності, знав зміст їхньої полеміки, як показав у своїх дослідженнях X. Роті

Таким чином, надрукований в "Ранковому світлі" переклад "Федона" не пройшов непоміченим, він привернув увагу російських літераторів XVIII в., що по-своєму сприйняли й осмислили цей добуток.


Загрузка...