Кого я вважаю сьогоденням іншому ( твір-міркування) Якось моя класна керівниця, Ирина Вікторівна, провела вільний урок. Вона поставила нам завдання: охарактеризувати свого друга-однокласника Я дружу з Алешкой, він дійсно надійний і відданий друг. Поки говорили інші однокласники, я дивився на Алешку й думав, що і як скажу. У такі моменти чомусь важко підбирати слова, що точно виражають почуття. Підійшла моя черга, і я, як на дусі, виклав всі, і звідки потрібні слова-те узялися!
Я залишився задоволений і почав чекати, якого ж думки про мене мій друг Алешка починав потупившись, а потім дивився мені в очі. І що ви думаєте він сказав? Спочатку все було просто чудово, а потім він перейшов на мої недоліки: я завжди спізнююся, часто щось обіцяю зробити, а виконую половину обіцяного, іноді неуважний і неуважний. Мене кинуло у фарбу. От так друг! Всі однокласники дивилися на мене, а я згоряв від сорому. Я моторошно образився на Алешку. Не друг він мені, раз так знеславив!
На переменках і після занять я не розмовляв з Алешкой. Уже вдома, увечері, я подумав, але ж правду він сказав, не збрехав ні в чому: я намагаюся не спізнюватися, тільки коли йдемо з ним на риболовлю; обіцяю зробити що-небудь, щоб бути незамінним, і, найчастіше, бракує часу; часто замислююся й відповідаю на питання невлад. Мені стало соромно другий раз З Алешкой я помирився в цей же вечір. А тепер-те постійно контролюю себе: слова, поводження, навіть ходу. Допомогла мені правда Алешки. Так хто ж такий теперішній друг?
Той, хто тобі постійно підтакує, лестить, або той, хто бачить твої недоліки й, не боячись образи, говорить про цьому?