Комедія «Горі від розуму» — самий серйозний політичний добуток 20 століття
Вітчизняна війна 1812 року й повстання декабристів дуже вплинули на російську літературу. Перемога Росії у Вітчизняній війні не заслонила, а загострила у свідомості передових дворян протиріччя російського життя. Пізніше декабристи назвуть себе дітьми дванадцятого року. Самодержавство, кріпосництво й аракчеєвщина викликали в них протест, прагнення до активної боротьби. У цей час починається таємне об’єднання революційних сил. В 1816 році був заснований Сполучник порятунку, в 1818 році — Сполучник благоденства, Із цим первьш періодом російського визвольного руху зв’язана творчість Олександра Сергійовича Грибоєдова
А. З, Грибоєдов народився 15 січня 1794 року в Москві, у стародавній дворянській сім’ї. Уже хлопчиком він спостерігав побут і вдачі московського дворянства. Удома під керівництвом досвідчених учителів він одержує гарне первісне утворення, що потім продовжує в університеті. У студентські й театром. Читання творів Радищева й Фонвізіна сприяє формуванню передових поглядів майбутнього письменника.
В 1812 році він пішов добровольцем в армію. Грибоєдову не довелося брати участь у боях, але, пересуваючись зі своїм полком, він багато чого побачив, зустрічався з учасниками боїв, бачив патріотичний підйом жителів Москви
Вийшовши в 1817 році у відставку з армії, Олександр Сергійович улаштувався в Колегію іноземних справ, де познайомився з Пушкіним і Кюхельбекером. Грибоєдов постійно спілкувався з майбутніми декабристами, його ідейна близькість із ними міцніла. Програму таємних суспільств він схвалював. Грибоєдов глибоко переживав поразку друзів
А. С. Грибоєдов знаменитий як автор одного добутку. Але роль його Комедії «Горі від розуму» настільки значна, що один цей твір увічнив письменника. Головне в Комедії «Горі від розуму» — конфлікт Чацкого з фамусовским суспільством, типовими представниками якого є Фамусов, Скалозуб, Молчалин.
Фамусов — головний супротивник людей декабристського складу, захисник самодержавно-кріпосницьких порядків. Він неосвічений, хитрий, владний пан, що звик уважати себе непогрішним. З розмови Софії з Лізою ми довідаємося, що П. А. Фамусов, «як всі московські», цінує в людях лише чини й багатство. Він говорить Софії: «Хто бідний, той тобі не пари». Відношення Павла Опанасовича до книг і утворення показує нам його щиросердечну порожнечу:
Їй сну немає від французьких книг,
А мені від росіян боляче спиться…
Ученье — от чуму, ученість — от причина,
Що нині пущі, чим коли,
Божевільних розвелося людей, і справ, і думок
Фамусов уважає законним право поміщика розпоряджатися кріпаками так, як йому завгодно: карати, продавати, засилати в Сибір. Він не визнає в кріпаків людського достоїнства. Фамусов — підлесник і підлабузник у потрібні йому ситуаціях. Це ясно видно в його запобіганні перед Скалозубом, тупим аракчеєвським полковником
Скалозуб, як і Молчалин, прагне до чинів. Ціль його життя — стати генералом. На його думку, до одержання чинів ведуть «багато каналів», і він жодним не гидує. Часто С. С. Скалозуб навіть не розуміє, про що мова йде. Коли потрібно виразити думку про Москву, вона тільки й може сказати: «Дистанція величезного розміру». На питання Фамусова про Настасье Миколаївну Сергій Сергійович відповідає: «Не знаю-з, винуватий: ми з нею разом не служили». Скалозуб — супротивник Чацких, захисників освіти й науки. «Ученістю мене не обморочиш»,- говорить він
Якщо Скалозуб і Фамусов значно старше Чацкого, то Молчалин — його ровесник. Молчалин бідний і безрідний, але прагне досягти «ступенів відомих». На думку Чацкого, він їх досягне: «Адже нині люблять безсловесних». Тактика Олексія Степановича така:
По-перше, догоджати всім людям без вилучена — Хазяїнові, де доведется жити, Начальникові, з ким буду я служити, Слузі його, що чистить плаття, Швейцарові, двірникові для избежанья зла, Собаці двірника, щоб ласкаво була
По-перше, догоджати всім людям без вилучена —
Хазяїнові, де доведется жити,
Начальникові, з ким буду я служити,
Слузі його, що чистить плаття,
Швейцарові, двірникові для избежанья зла,
Собаці двірника, щоб ласкаво була
Молчалин — жалюгідна, низька людина, лицемір і підлесник. Він причиняється закоханим у Софію, тому що вона дочка його начальника, її розташування може придатися. Коли його лицемірство стосовно неї відкрилося, він показав себе слабкою й боягузливою людиною. Молчалин уважає, що в його роки «не повинне сміти своє судження мати», що «потрібно ж залежати від інших», тому що поки «у чинах ми невеликих». Як тільки Молчалин досягне «ступенів відомих», стане важливим чиновником, він змінить свою тактику, тому що вже від нього будуть залежати інші
Молчалин являє собою гідну зміну фамусовскому суспільству. У ньому зібрані гірші людські якості. Але такі люди поки «блаженствують на світі».
Суспільство лицемірів поглинає людей з юного віку. Яскравий приклад цьому — Софія. Вона молода й не має досвід, але виховання й середовище вже наклали відбиток на її погляди й учинки. У її голові плутанина понять, розумова й моральна сліпота
Повною протилежністю фамусовскому суспільству є Чацкий. У його образі представлена нова соціальна сила, що у грибоедовское час з’явився в суспільстві. А. А. Чацкий — чесна, діяльна натура. В Комедії «Горі від розуму» ми бачимо його бунтарем-одинаком. Але Софія говорить, що він «у друзях особливо щасливий». Біографія Олександра Андрійовича типова для декабристів. Чацкий згадує про військову службу, про «шум табірному, товаришах і братах». Він займався й державною справою, у Петербурзі був «з міністрами знаком». Він «славно пише, перекладає». Сам мотив, по якому Чацкий пішов зі служби («служити б рад, прислужуватися нудно»), був характерний для декабристів. Декабрист Раєвський в 1817 році, коли встановився аракчеєвський режим, пішов з військової служби, тому що стали вимагати холопської підпорядкованості
Розум Чацкого є причиною його конфлікту з фамусовским суспільством, у якому поняття «розумний» з’єднується з поняттям «вільнодумний». Кращі людські якості Олександра Андрійовича здаються підозрілими. «Ну що? Не бачиш ти, що він з розуму зійшов?» — говорить Фамусов наприкінці Комедії «Горі від розуму» після мовлення Чацкого.
Характерною рисою Чацкого є патріотизм, боротьба за національне достоїнство росіян. Його гнітить раболіпство й «сліпе наслідування» перед «французиками з Бордоіль». Чацкий викриває кріпосництво, чиношанування, неробство московських дворян. Декабристи сприймали його як близького собі людини. Бестужев говорив: «…це щире обурення до всього низького, ця горда сміливість в особі Чацкого проникнула в мене до глибини душі».
Мова Комедії «Горі від розуму» досить простими, розмовними, багатими влучними вираженнями. Багато висловлень героїв комедії стали афоризмами
Історичне значення Комедії «Горі від розуму» полягає в тім, що в ній відбита програма декабристського руху. Вона з’явилася ідейною зброєю в боротьбі за передові погляди в XIX столітті