Кондорсе. Енциклопедія Брокгауза й Ефрона
ньому похилість до духовного поприща, рідні поспішили віддати його в наваррскую колегію, щоб присвятити його військовій кар’єрі. Але К. зволів заняття наукою.)»Essai sur le calcul I) — ряд біографій: Гюйгенса, Роберваля, Никара, Мариотта, Ремера й ін. Тоді ж він пише похвальне слово незадовго перед тим померлої Фонтенелю й Бюффону. Безпристрасність, майстерне окреслення головних рис характеру, розгляд діяльності чудових людей у зв’язку з історією людського розуму — от головні достоїнства цих чудових біографій. Кращими біографіями, написаними К., є біографії Тюрго й Вольтера.) до питань справедливості й моральності, що занимали його розум ще в дитинстві. К. відрізнявся незвичайною добротою, з’єднаної з дивною стриманістю у вираженні своїх почуттів, що надавало право говорити про нього його другові д’аламберу: «це — вулкан, покритий снігом».) вироках навіть стосовно друзів. Таким був він, напр., у своїх зносинах з Вольтером, знайомство з яким у нього почалося з 1770 р. і перейшло потім у дружбу, що тривала до самої смерті Вольтера. Ця дружба відволікла К. від його колишніх робіт і збудила в ньому бажання займатися літературою.)»Лист теолога» до автора «Словника трьох століть», що сучасниками було приписано Вольтерові — доказ достоїнств цього добутку. Із всіх прихильностей К. найдужчої була прихильність до Тюрго. Під його впливом К. зайнявся политикоекономическими науками, до яких його тягла і його жаліслива натура. Коли Тюрго був призначений міністром фінансів (1774 р.), К. зайняв місце голови комітету з рівнянню мір і ваг, де він залишався й по відставці Тюрго, до 1791 р. Працюючи разом з Тюрго над дозволом деяких політико-економічних питань, він брав діяльну участь і в його боротьбі із сучасниками, намагаючись шляхом печатки з’ясувати свої і його погляди на найважливіші питання. У творах цього періоду («Лист хлібороба з Пікардії до протекціоніста», «Міркування про хлібну торгівлю», «Біографія Тюрго», «Міркування про панщину» і ін.) він розвивав думки про право кожної людини вільно мати у своєму розпорядженні свою розумову й фізичну працю, про свободу торгівлі хлібом, про правильну винагороду робітників, про реформу карного суду, волі печатки, про знищення кріпосного права та ін., і скрізь був прихильником поглядів школи фізіократів
Займаючи пост голови комітету з рівнянню мір і ваг, К. добре познайомився із внутрішнім механізмом Франції, бачив багато недосконалостей у цьому механізмі, переконався у відсталості паризького парламенту й гаряче повстав проти нього (в «Листах американського громадянина»),тому що останній систематично перешкоджав проведенню тих реформ, які пропонували Тюрго й сам ДО.
Незважаючи на цю що тривала й після відставки Тюрго боротьбу із супротивниками, К. знову поринув у наукові заняття й в 1780 р. видав свої знамениті примітки до 29-й книги «Духа законів» Монтеск’є, де говорить про властивості розуму, необхідного законодавцеві, дає критерій для порівняння законів, висловлює міркування, які повинне мати на увазі при складанні законів, і т. д.
В 1787 р. К. женився на г-же де Груші, жінці з видатними моральними й розумовими якостями. Біля цього ж часу К., переконавшись, що монархія не може й не хоче допомогти народу в його нещастях, перейшов на сторону республіки. Після втечі Людовика XVI у Варенн, К. заснував першу республіканську газету у Франції: «Республіканець або захисник представницького уряду». В 1790р. К. засідав у муніципалітеті, а в 1791 р. його вибрали коммиссаром національного казначейства. Наприкінці того ж року він відмовився від цієї посади й, вибраний у депутати в законодавчі збори, зробився його секретарем, а незабаром і президентом. Тут він дуже багато займався організацією суспільного утворення
У творі: «Sur l’i) зовсім самостійне місце. Під час обговорення зовнішніх справ К. завжди подавав голос за війну, сподіваючись цим шляхом оселити в Європі панування республіканських ідей. Під час суду над Людовиком XVI він гаряче захищав недоторканність короля, та й взагалі висловлювався проти страти, допускаючи покарання тільки з виправною метою
При складанні проекту нової конституції, вироблення програми якої була доручена коммиссии з 9 членів, у тому числі К., останній грав дуже значну роль. Його перу належить велике введення в конституцію, що пояснювала підстави проекту. Конвент відкинув цей план конституції, давши народу іншу, нашвидку складену Геро де Сешелелем. Тоді Кондорсе надрукував послання до народу, де виставив численні недоліки оприлюдненої конституції й указував на їхні шкідливі наслідки, радячи не приймати неї. За оприлюднення цього послання, К., обвинувачений у змові «проти єдності й неподільності» французької республіки, був оголошений конвентом поза законом. Друзі сховали його у вдови скульптора Верні. Коли жирондисти були засуджені конвентом, К. хотів покинути будинок Верні, не бажаючи піддавати її небезпеки, але остання цього разу удержала його, і тільки 26 березня 1794 р., по закінченні останньої своєї наукової праці, К. пішов від її, відправився в околиці Парижа, був схоплений і посаджений у в’язницю Bourg-la-Rei); Литвинова, «К., його жизньи науково-політична діяльність». Див. також біографію К., приложеннуюк виданню його творів 1847 р., і короткий нарис його життя, поданий російському перекладу «Життя Вольтера» (переклад В. Чуйко).
Изд. «Російське слово», 1996 р.