Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1. Гірські розробки в Ильменау

Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1.
Гірські розробки в Ильменау

мчатися верхи на коні туди, де горіло; довелося йому зайнятися й організацією пожежної справи. З Ильменау він коротенько доповів герцогові про положення справ, а наприкінці додав: "Місця ж тут відмінні, отменнейшие!" (4 травня 1776 р.). Це захоплене відношення до природи на околицях Ильменау збереглося в нього на все життя. В 1831 році саме в Ильменау відсвяткував великий старець разом з онуками Вольфгангом і Вальтером свій останній день народження; як було підраховано, він побував там або в прилеглих місцях 28 разів, провів там усього 220 днів.)- це символ занароджені тоді в Ґете нового відношення до природи, що надалі поглибилося й мало самі серйозні наслідки. 9 серпня 1776 року Ґете писав Гердеру: "Ми в Ильменау, уже три тижні живемо в Тюрингском лісу, і я проводжу своє життя серед ущелин, печер, лісів, озер, водоспадів, у царстві підземних парфумів і насолоджуюся прекрасним миром божим". У віці сімдесятьох чотирьох років він підбив підсумок: "Ильменау коштував мені багато часу, праць і грошей, зате я при цій оказії многому навчився й придбав погляд на природу, що ні на що не проміняю" (16 березня 1824 р.).) рудники, але починаючи з 1730 року вони були закинуті. Герцог набув надію, що вдасться знову почати розробки корисних копалин - як тільки на цей предмет буде отриманий позитивний висновок експерта по гірничопромислових питаннях фон Требра. Завдяки поновленню рудників повинен був з'явитися нове джерело припливу фінансів для герцогства, а крім того, виникли б робочі місця для зубожілого населення всієї округи. Улітку 1776 року Карл Август, разом зі своїми радниками й друзями (серед них був, звичайно, і Ґете), на кілька тижнів відправився в Ильменау, щоб особисто оглянути все на місці й підготувати все необхідне. Вони перевірили шахтні механізми, не раз спускалися в шахти, однак не забували й про полювання, бали й звеселяння. Про тодішні навіжені витівки Ґете згодом не любив згадувати. Сам він обстежив місцевість, пішки добрався до Германштайна, зійшов на вершину Киккельхана, багато малював, зачарувала його місцева природа, - але він бачив і те, як важко живеться тут простому люду.)- спеціальне відомство на чолі з Ґете, що з тої пори чимало років з більшою наснагою займався гірськими розробками в Ильменау. Багато чого було потрібно прояснити й улагодити. Так, знадобилося дозволити юридичні утруднення, що виникли у зв'язку з умовами володіння рудниками, оскільки належали вони спільно Саксен-Веймару, Саксен-Готе й Курсаксену; випливало зацікавити цих "горнопромишленников", тобто вкладників, які придбали свою частку й тепер очікували доходів; було потрібно відремонтувати старі механізми й спорудити нові. Ґете довелося ввійти в курс справи, вона вникав в усі, стежив і за обстеженням зразків порід і пробних плавок, за пристроєм споруджень, які дозволили б запобігти затопленню шахти, і за умовами праці гірників. Такий проект не можна здійснити, лише оспівуючи природу в прекрасних віршах - потрібні точні вишукування, гостра спостережливість.)"Я адже приїхав у Веймар зовсім недосвідченим у всіх сферах вивчення природи, але я узявся за її дослідження в силу необхідності подати герцогові практична рада в ряді його починань, задумів, будівельних робіт", - повідав він канцлерові фон Мюллеру, коли мовлення зайшло про рудники в Ильменау (16 березня 1824 р.). Ґете настільки ґрунтовно ввійшов у курс справи, що вже в 1780 році міг у листі Иоганну Карлові Вільгельмові Фойгту, що вчився в Гірській академії у Фрейбурге, дати вказівки, на що тому варто звернути особливу увагу. Він поставив перед Фойгтом завдання обстежити мінералогічні й геологічні умови в герцогстві Саксен-Веймар-ейзенах, щоб при нагоді виявити не виявлені доти корисні копалини. (Результати досліджень Фойгта були опубліковані в 1781-1785 роках за назвою "Мінералогічні подорожі по герцогству Веймар і ейзенах".)) примітне формулювання "зримі поняття". Ґете повідомляв у ньому про суть і цілях вишукувань "гірничих справ фахівця Фойгта" і роз'ясняв принципи проведення спостережень:

"Созерцающий природу, по моєму розумінню, повинен поводитися подібно оленеві або птахові, які не вертаються в те саме місце, але пасуться де завгодно або ж перелітають куди їм заманеться. Будь-яка гора для нього не занадто висока, усяке море - не занадто глибоко. Оскільки бажає він воспарить над всієї землею, дух його повинен бути вільний, як повітря, що обіймає собою все. Так не відверне його від спостереження ні вимисел або вигадки, ні теорія або чуже судження. Так відокремить він ретельно побачене від того, що сам припускає або почитає за істину. Адже всяка вірно складений запис безцінний для будь-якого послідовника, даючи тому зримі поняття далеких від нього предметів, збільшуючи суму власних пізнань і становлячи, нарешті, з досвіду багатьох людей як би єдине ціле [...].

У цій справі, як і в тисячах подібних, зриме поняття варто нескінченно воліти науковому. Якщо встати на гору або перед нею, а то потрапити в її надра, оглянути характер, вид її шарів і рудних жил, їхня міць, а потім ще раз як би представити навіч у пам'яті природний вигляд і розташування її складових частин і форм, те завдяки безпосередньому спостереженню відчуєш у душі неясний рух думки, що породжує зриме поняття!"

Під кінець він просив дозволи провести подібні вишукування також і у володіннях герцога Готського: "Бути може, при такому дослідженні виявиться щось корисне й приносящее людям дохід. Принаймні напевно буде відомо, чим ви володієте, та й на темні сторони речей, якими займаються лише одні махінатори так шукачі скарбів, проллється світло".

В 1783 році два члени Керування гірських промислів вирішили вийти з нього, і Ґете звернувся до герцога із проханням направити співробітником по проведенню робіт в Ильменау таємного урядового радника Кристиана Готлоба Фойгта, а брата його, Иоганна Карла Вільгельма Фойгта, призначити секретарем Керування. Це був початок ділових відносин із Кристианом Готлобом Фойгтом, що тривали кілька десятиліть і сприяли встановленню тісної, довірчої дружби. Ґете й Фойгт (який згодом також став таємним радником, так що його по праву називали міністром класичного Веймара) за довгі роки багато чого задумували спільно й не раз зверталися друг до друга за радою в складних, педантичних справах. Переписка їх займає чотири товстих томи

24 лютого 1784 року гірничорудне підприємство в Ильменау було знову врочисто відкрите, причому Ґете сам виголошував промову із цього приводу. Правда, в остаточному підсумку його добрі наміри не дали плодів. Він настільки був зацікавлений у продовженні початого з такою працею підприємства, що й у роки своєї подорожі по Італії постійно просив Фойгта повідомляти, як обстоят справи в Ильменау. Але добувати руду виявилося занадто важко, а металу виплавляли з її занадто мало, щоб визнати досягнуте успіхом. Восени 1796 року обрушилася одна штольня, і неї залило водою, уже це було передвістям катастрофи, і, хоча ще не один рік уживали спроби врятувати рудники в Ильменау, всі грандіозні зусилля, всі нові витрати були марні - запобігти краху підприємства не вдалося. В 1812-1813 роках на частку Фойгта випало невдячне завдання - ліквідувати рудники. Ґете важко переживав невдачу. Цілих сімнадцять років, з 1796 по 1813 рік, він не бував в Ильменау, як не обожнював він природу тих місць. Знадобилося запрошення герцога відсвяткувати там його день народження в 1813 році, щоб Ґете зважився відправитися туди, де його осягла невдача в службовій діяльності. Однак все-таки його діяльність у тих місцях принесла немаловажний результат: йому вдалося притягти до відповідальності збирача, що шахраював, податків по ім'ю Грунер; саме завдяки Ґете в окрузі Ильменау були наведені в порядок украй розстроєні фінанси й система оподатковування. Принесли плоди і його зусилля по створенню там скляних заводів і вовняної мануфактури. Так що після нової зустрічі з Ильменау в нього все-таки були підстави написати своєму другові Кнебелю 5 вересня 1813 року: "В Ильменау я провів сім дуже приємних днів! [...] Мабуть, все добре, що замисливалось нами й чого ми домагалися там, у всіх основних рисах там збережене й продовжене".


Загрузка...