Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1. Иоганн Каспар Ґете, син хазяїна готелю «Вейденгоф» і імператорський радник

Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1.
Иоганн Каспар Ґете, син хазяїна готелю "Вейденгоф" і імператорський радник

- із Франконии; Линдгеймери, з роду яких бабуся Ґете з материнської сторони, - очевидно, з Гессену. Якщо ще далі поглибитися в історію цих пологів, то й тут виявляється, що вони складаються переважно з тюрингцев, франконцев і гессенцев. Не обійшлося без припущень, що підвищена інтелектуальність сходить до франконским і гессенських предків і що чету Текстор-Линдгеймер передала інтелект своєму онукові, великому носію ім'я Ґете. Все це порожні міркування, нічого не життя, що дають для розуміння, і творчості Иоганна Вольфганга. Мало що додає й доказ, що серед предків Ґете зустрічаються князі й селяни, художники (як, наприклад, Лукас Кранах) і ремісники, дворяни й члени муніципалітетів і тим самим він належить всім шарам німецького народу. Підкреслення даного факту лише свідчить про величезне бажання бачити в цьому великому німці уособлення й надбання всього народу.) своєї справи й прибув в 1686 році у Франкфурт, тому що після скасування Нантского едикту лютерани у Франції втратили можливість вільно сповідати свою віру. Fridericus Georg Gothe - так підписав він своє клопотання про надання прав громадянства; він одержав їх в 1687 році. Ґете женився на дочці майстра свого ж кравецького цеху, що в той час благоприятствовало одержанню прав громадянства й успіху. Його справа, імовірно, процвітало, і він нагромадив солідний стан. У Франкфурті не потрібно було вказувати розміри стану, якщо воно перевищувало 15000 гульденів; це була найвища сума, з якої стягувався податок, і через кілька років Фрідріх Ґете вже мав таку суму. Після смерті дружини в 1700 році він через п'ять років женився вдруге на вдові Корнелії Шелльгорн, уродженої Вальтер, що успадкував після смерті першого чоловіка готель "Цум Вейденгоф"; вона теж була дочкою майстра кравецького цеху й народилася в 1668 році у Франкфурті

"Вейденгоф" був привілейованим готелем біля гауптвахти, на розі вулиць Цейль і Вейденгассе, імпозантним чотириповерховим будинком з десятьома вікнами фасаду. Серед готелів міста він посідав четверте місце. Фрідріх Ґете розстався із кравецькою справою й став власником готелю. У цьому йому не довелося каятися. Коли в 1730 році він умер, він залишив після себе пристойний стан: 19000 гульденів у сімнадцяти шкіряних мішках були призначені дружині Корнелії; до цьому варто додати нерухоме майно: "Вейденгоф", по одному будинку на вулицях ешенгеймер і Бокенгеймер, заставні, земельні позички, сад у Фридбергских комір і виноградник у Редерберга. Це солідна спадщина й з'явилося основою матеріальної незалежності, який все життя користувалися його син, батько Ґете, і сам Ґете.)- єдиний спадкоємець великого стану матері.) обладающих ученим ступенем, а саме з них обиралися міські радники перших двох "лав". Щасливий хазяїн "Вейденгофа" чимало зробив для утворення сина. У чотирнадцять років він послав його у відому лютеранську гімназію "Казимирианум" у Кобурге.)"Поезії й правді", розповівши також про свій відхід від строгого лютеранства.) наприкінці 1738 року в Гисене присудження йому вченого ступеня доктора юридичних наук. Це була тривала церемонія, із дзвоном і врочистим ходом, з музикою й гідними латинськими мовленнями, із церковною службою й бенкетом, з віршами й піснями. За все повинен був платити юний доктор. Факультет, що завдяки пишній церемонії присвоєння вченого ступеня прославляв себе, вимагав до того ж ще плати за присудження ступеня. Наукова праця Иоганна Каспара, його дисертація, написана по-латинському, трактувала питання римського й німецького спадкоємного права. У Франкфурті вмер в 1730 році батько, і в 1735 році Корнелія продала "Вейденгоф", купивши незадовго до цього два будинки на Гросер-Хиршграбен, де оселився й жив до самої смерті Иоганн Каспар.)"Вейденгофа" протягом свого життя. Не багато гарного написано про Иоганне Каспаре Ґете. У старості він-де став педантом; йому приписували риси занадто строгого глави сім'ї, уважали, що ні про якій його поважну професійну діяльність або тим більше кар'єрі взагалі не можна говорити. Насправді життя батька Ґете не можна вважати невдалої або розбитої. Історики часто бувають несправедливі до батьків або нащадків видатних людей. Їхній погляд точно прикутий до виняткової особистості. Усе, що було до нього й трапилося після нього, виміряється його міркою. Але предки й нащадки живуть своїм власним життям, по власному розумінню, із власними радостями й прикростями, із власними зльотами й розчаруваннями.) Може бути, він просто тішив себе цією думкою, таємно воліючи службової діяльності вільне існування, можливість спілкуватися з картинами й книгами, займатися науками й мистецтвом. Ми не розташовуємо його власними судженнями про те, як він уявляв собі своє життя, на що він сподівався й чого йому не вистачало

Доктор Ґете міг дозволити собі після успішного завершення своїх занять освітня подорож. У Регенсбурге він познайомився з імперськими зборами, а у Відні - з імперською придворною радою, із працею вищими органами, що функціонували, Священної Римської імперії германських націй. Після Відня він відправився в Італію; карнавал 1740 року застав його у Венеції; він відвідав Феррару, Болонью, зупинився ненадовго в Римі, кваплячись у Неаполь. Він не пропустив ні сходження на Везувій, ні короткочасної поїздки в Геркуланум, що був відкритий лише в 1719 році. Таким чином, батько вже побував там, куди пізніше відправився його знаменитий син, і вже батько залишив записи про те, що він бачив і що на нього зробило враження. Два тижні провів він у Римі, відправившись із Неаполя назад на північ, і цього разу зупинився майже на два місяці у Венеції, що, як видно, особливо залучала його. Лише наприкінці 1741 року, записавшись у якості що вчиться Страсбургского університету - швидше за все, заради престижу, - мандрівник повернувся у Франкфурт. Про отримані враження він не забував ніколи. Але лише роки через він написав звіт про свою подорож, своє "Італійська подорож" - "Viaggio i)"імператорським радником", одержавши титул, яким лише деякі володіли у вільному імперському місті: шультгейс, сім найстарших судових засідателів і найстарший синдик. Безглуздо міркувати про те, чи відкривав цей титул шлях до кар'єри; у всякому разі, пан радник ним не скористався. Він залишався незалежним, живучим на власні засоби й засоби своєї матері доктором обох прав, що создали на Гросер-Хиршграбен власний мир. Це був мир ученого ледарства, де перевага віддавалася заняттям історією, наукою й мистецтвом.) знати щось від прагнення до енциклопедичної вченості, характерної для XVII і XVIII століть. Варто тільки уявити собі достаток картин і предметів мистецтва, які він зібрав у своєму будинку, щоб переконатися в його страсті до збирання. Уявимо собі те коло заможних бюргерів, що присвятили себе утворенню й науці, з яким спілкувався пан радники, і нам стане ясно, що його існування приватної людини, що володіє станом, не було нудним або обмеженим, похмурим або порожнім. У другій книзі "Поезії й правди" можна прочитати, чим був цей франкфуртский кружок багатих і тому проявляли схильність до мистецтва й утворення бюргерів, що не впливали, втім, на буденний плин життя великого - по тодішніх поданнях - міста з 36000 жителів

Імператорському радникові було вже 38 років, коли він 20 серпня 1748 року відсвяткував весілля з Катариной елизабетой Текстор, сімнадцятилітньою дочкою шультгейса. Можливо, що Иоганн Каспар, містячи цей сполучник, керувався суспільними міркуваннями. Але хто зараз може сказати, що подвигло подружжя до цього рішення? У всякому разі, невірно пізніше зауваження в "Поезії й правді" про те, що батьки хотів цим шлюбом перешкодити можливому своєму обранню в раду міста. Тому що Иоганн Каспар уже по один тому не міг бути вибраний у раду, що в раді з 1747 року засідав його зведений брат, майстер цеху оловянщиков Герман Якоб Ґете. Імовірно, поважний пан радник познайомився зі своєю майбутньою дружиною в Иоганна Михаеля фон Лена, що був одружений на сестрі дружини шультгейса Текстоpa і був відомий у колі вчених франкфуртцев завдяки своїм творам. У його будинку, розташованому долілиць по Майну за міськими воротами, було відсвятковане весілля.) юного Ґете, пережила дитячі роки; але й вона вмерла в 1777 році незабаром після народження в неї другої дочки. Інші брати й сестри вмерли рано. Герман Якоб жив з 1752 до 1759 року, Катарина елизабета з 1754 по 1756, Иоганна Марія з 1756 до 1759 і Георг Адольф з 1760 по 1761 рік. Суми й турботи були частими гістьми в будинку на Гросер-Хиршграбен.


Загрузка...