Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1. «Капризи закоханого»

Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1.
"Капризи закоханого"

"Капризи закоханого". Традиції пасторальної поезії йдуть своїми коріннями в античність - аж до Феокрита й Вергілія; вони знову відродилися в епоху Ренесансу. Поетичний мир пастухів був далекий від дійсного; це був особливий мир, у якому пастухи разом зі своїми друзями й коханими жили серед мирної чарівної природи й розмовляли між собою здебільшого або навіть винятково про радості й прикрості любові. Усякий читач знав, що це був якийсь ідеальний мир, у якому проводили своє життя або, вірніше, грали подобу життя вигадані пастухи. Готшед підкреслював у главі "Про ідилії або пасторалі" ("Досвід критичної поетики", 1730): "Якщо сказати правду, то нинішній пастушачий стан, особливо в нашій батьківщині, не таке, яке варто описувати в пасторалях. Воно зовсім не має ту приємність, якась могла б бути нам по душі. Наші селяни по більшій частині люди бідні, пригноблені й замучені. Вони рідко бувають власниками своїх черід, а коли це трапляється, то з них стільки податей і поборовши стягується, що при всій їхній тяжкій праці вони ледь хліб свій мають". І серед них панують "пороки", так що вони не можуть служити "зразками чесноти". Тому пастораль повинна бути "наслідуванням безневинного, спокійного й безтурботного життя пастухів, що вони вели ніколи у світі. Поетично я б виразився так: нехай це буде описом золотого століття". Соломон Геснер, відомий швейцарський автор ідилій, теж знав, що в дійсності "селянин повинен покірно віддавати тяжкою працею отриманий надлишок своєму князеві й містам і гноблення й бідність зробили його хитрим, незвичайного й підлим" ("До читача", "Ідилії", 1756).) Але це протиставлення реальності не завжди було ясно виражене. Пастораль знаходила форму роману, лірики, малої прози, у яку включалися діалоги пастухів, а також драми. В епоху юності Ґете подобалися пасторалі у формі маленьких одноактних п'єс. Иоганн Леонгард Ріст, Геллерт, Глейм, Карл Кристиан Гертнер писали подібні п'єси по французькому зразку. Схема, по якій розвивалися події, була проста. Діючими особами були всього дві пари; одна з них вкушала щастя гармонійної згоди, не відокремлюючи від миру, у той час як інша пара, мучимая ревнощами або сумнівами "його" або "її", тільки ще повинна була цю гармонію знайти. Щасливі коханці при цьому допомагали нещасливим. Зрештою всі перешкоди виявлялися перебореними. Нещасна пара повинна була визнати, що гра в неприступність була недоречної й що любити - це не значить одному володіти улюбленою істотою й позбавляти його суспільства інших. За цим зразком Ґете й написав "Капризи закоханого". Дослідники, не коливаючись, уважають цей невеликий добуток вершиною в історії німецької пасторалі - і її кінцем. еридон мучається надмірними ревнощами й підозрює Аміну в невірності, коли вона іншим представляється бажаної або коли вона знаходить задоволення в безневинних, нехай і еротично пофарбованих розвагах; егле й Ламон упевнені у своїй взаємній схильності й намагаються вилікувати еридона від ревнощів. Інтрига, що веде досвідчена в справах любові егле, приводить до того, що еридон, що потрапив у сумнівну ситуацію, виявляється сам підданим спокусам і, таким чином, видає себе. Йому не залишається нічого іншого, як визнати свій егоїзм і переконатися в тім, що його ревнощі можуть зруйнувати любов. Ґете в точності додержувався вимог даного жанру. Показано розходження в любовній грі чотирьох персонажів; діалог влучний і дотепний; і по ходу дії, що прагне до щасливого фіналу, за допомогою сентенцій пояснюється зміст і урок що відбувається. Все це до того ж описано олександрійським віршем, що завдяки своїй чіткій побудові особливо ясно передає думка й строга форма впорядковує вираження щиросердечної схвильованості

Але як з'єднати любов і людяність?

(Переклад А. Гугнина)) читав у цій пасторалі наставляння самому собі. П'єса, писав він сестрі Корнелії в жовтні 1767 року, "списана точно з натури". В "Поезії й правді" Ґете прямо співвідносить її зі своїм тодішнім станом: "Я щиро жалував цю бідну дівчину, без усякого нестатку наносячи їй щиросердечні рани, і так часто й так докладно порівнював її й моє положення із благополуччям іншої парочки з нашого округу, що нарешті відчув потребу, на борошно собі й у повчання іншим, викласти цю історію в драматичній формі" (3, 241).) які прив'язують люблячого до його коханої, не повинні бути приховані від суспільства, і це ще більше залучає "його" до "неї".

Але де волі ні, там і любов зачахне

(Переклад А. Гугнина)

Виняткова зосередженість тільки на одній людині веде до порушень у спілкуванні людей, якщо не зберігається можливість подальших дружніх відносин, у яких можуть бути присутнім також і симпатії еротичної властивості. Таким чином, "Капризи закоханого" - як би начерк плану спільного існування людей, де наведені в гармонію любовні інтереси двох людей з потребами суспільства, у якому повинна зберігатися воля еротичної гри; план, обмежений рамками пасторалі, що говорить про те, як труднодостижима подібна гармонія в дійсності.


Загрузка...