Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1. Вивчення природи. Метаморфоза рослин

Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1.
Вивчення природи. Метаморфоза рослин

"Що є " якості, що незмінюються,", які зберігаються при будь-яких трансформаціях сущого?" У своєму листі від 23 серпня 1787 року, що він приводить в "Італійській подорожі", Ґете писав: "Я до того далекий тепер від навколишнього світу й від всіх земних справ, що всі мені здається дивним, варто тільки взяти в руки газету. Зовнішність миру цього минуща, я ж хотів би мати справу лише з його якостями, що не змінюються..." Цим він дуже точно сформулював виниклу тоді в його житті поворотну ситуацію, коли став винятково важливий пошук споконвічних зразків, еталонів, фундаментальних закономірностей: і під час кризи особистості, що разразились в 1786 році, через його розмаїтість, що обтяжувало, справ і через людську непослідовність, що пригнічувала поета, і згодом, уже після повернення додому.)"зразка" італійського народного життя. "Римський карнавал" виданий з кольоровими гравюрами Георга Мельхіору Крауса, причому не текст переважав там, а ілюстрації, що зображували головним чином костюми й маски; текст же більше служив для пояснення ілюстрацій. Проте ця проза витримала перевірку часом, так що згодом Ґете відвів цьому фрагменту знайоме нам місце в "Другому перебуванні в Римі", що завершувало автобіографічне "Італійську подорож". Уже з перших речень ясно, що автор зайняв позицію стороннього спостерігача: "Приймаючись за опис римського карнавалу, ми боїмося, як би нам не заперечили, що таке торжество, властиво, не можна описати. Адже настільки більша маса почуттєвих предметів повинна безпосередньо рухатися перед очами, щоб кожний міг на свій лад споглядати й сприймати її.)- на чужоземного глядача, що вперше бачить римський карнавал і обмежується лише зоровим його сприйняттям, він не робить ні цілісного, ні приємного враження, тому що не занадто тішить погляд і не приносить задоволення духу" (9, 201).)"метушлива й швидкоплинна радість"; там "розходження між вищими й нижчими на мить здається знятим; всі упереміш, кожний легко ставиться до всього, що зустрічається на його шляху, а взаємна зухвалість і воля звертання врівноважуються загальною благодушністю" (9, 202). У цілій низці невеликих глав автор-спостерігач описав конкретні деталі карнавалу, так що він по-своєму впорядкував і щонайменше "переборов" усе, що йому якоюсь мірою не було по серцю: шум, стовпотворіння, неозоре скупчення народу, що бризкає через край веселощі. У заключної головкомі "Середовище на першій седмиці поста" автор, що обрав не оповідальну форму від першої особи, але користується у своїх описах і в оповіданні отстраняющим "ми", висловлює наступне судження: "И от уже, як сон, як казка, промайнуло це непутяще свято, можливо залишивши в душах тих, хто в ньому брав участь, менший слід, чим у читачі, перед уявою й розумом якого ми розгорнули ціле в його послідовного зв'язку" (9, 227).)"жахаючій штовханині" карнавалу, у всьому його "сумбурі", лише описавши його в деталях, причому взявши саме такі з них, які, як йому представлялося, змогли все-таки таємничим і дивним образом виявити в цілому структурну основу що происходили. Точно так само обстояло справа, коли Ґете, уже після повернення з Італії, зайнявся спостереженнями за природою. Уже тільки службові обов'язки змусили Ґете, якому довелося в чині таємного радника об'їздити уздовж і поперек все герцогство й не раз спускатися в шахти, а будинку самостійно доглядати за садом, звернути увагу на цілий ряд особливостей, які не можна було пояснити за допомогою одних умоглядних, загальних подань про гармонійну єдність природи. Правда, він до кінця своїх днів так і не відмовився від віри в існування великого, розумного природного порядку, у рамках якого всякому личило лише призначене йому місце. Такому поданню відповідала формула "Бог - це природа", але тут справа була не в приналежності до певного віросповідання, але в тім, що суща реальність виконана найвищою ідеєю розуму, порядку й досконалості.)"намальованими" морозом на шибках, і квітами. Уже в січні 1789 року Ґете в статті за назвою "Природознавство", надрукованої в "Тойчер Меркур", привів свої заперечення проти подібних паралелей; причому, указавши фіктивне місце й дату її написання ("Неаполь, 10 січня 178... року"), він безпосередньо зв'язав тему статті з ідеями, що зародилися в нього на півдні або ж знайшли там підтвердження. "Ви дуже хотіли б, - писав Ґете, - звести кристалізацію в ранг явищ рослинної властивості", але: "Нам варто було б, по моєму розумінню, набагато більше спостерігати за тим, у чому явища, які ми прагнемо пізнати, розрізняються друг від друга, а не в чому вони подібні. Установити розход


Загрузка...