Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.2. Художнє виховання за допомогою конкурсів і премій

Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.2.
Художнє виховання за допомогою конкурсів і премій

"Пропилеи" Ґете й Мейер вирішили проводити конкурси для художників. Метою їх було, звичайно, не насадження духу наслідування античним зразкам, а художнє виховання на практиці. Вони визначали тему, переважно з античної міфології, що представлялася їм значною для зображення в мистецтві, і пропонували її для розробки відповідно до творчо освоєного античного мистецтва. Таким чином, художник повинен був вправлятися у виборі предмета й учитися мистецтву форми, орієнтуючись на древніх майстрів. Оголошення про конкурс на задану тему з'явилося в "Пропилеях" у травні 1799 року; воно було сформульовано Генріхом Мейером при участі Ґете й Шиллера й опиралося на основні положення статті Мейера "Про сюжети образотворчого мистецтва". Кожному, хто хотів, надавалася можливість "випробувати на практиці максими, які ми вважаємо правильними". "З метою змагання ми пропонуємо для всіх художників сюжет, що нам здається підходящої для зображення; той малюнок, що буде визнаний кращим, одержить премію в 20, а наступний за ним - премію в 10 дукатів". Здавна, говорилося далі, художники "черпали свої мотиви" з епосу Гомера. Багато чого в нього "так жваво, так просто й правдиво представлено, що художник знайде свою роботу вже наполовину виконаної". Цього разу в якості "сюжету" пропонувалася сцена із третьої книги "Илиади", де Венера повертає Парису Олену. Живописцям і скульпторам (які могли обмежитися малюнками) не давалися вказівки щодо розміру, формату, розташування й співвідношення частин, але висувалася вимога "найбільшої простоти й економії в зображенні". Передбачалося виставити всі пред'явлені на конкурс роботи й опублікувати "обґрунтовані відкликання" на премійовані малюнки. Називалися критерії оцінки робіт. Над усе ставилася "винахідливість" ( чивсі досить мотивована, "доцільно задумане й внутрішньо відчуто"); потім ураховувалося "переважне вираження - жвавість, натхненність, після чого вже малюнок і композиція [...]". Усе відбувалося, як було обіцяно. В 1799 році було представлено тільки дев'ять робіт, але Ґете, хоча він і випробував розчарування, продовжував улаштовувати конкурси аж до 1805 року. На наступні огляди, щоправда, надсилалося вже більше робіт, деякі з них були виконані на теми, обрані самими художниками. Протягом 1800-1805 років були запропоновані наступні теми: Прощання Гектора; Смерть Реса (1800); Ахілл на Скиросе; Ахілл і річкові боги (1801); Персей звільняє Андромаху (1802); Одиссей і Полифем; Узбережжя Циклопів (1803); Люди, яким загрожує вода (1804); Подвиги Геркулеса (1805). Мейер писав рецензії - сумлінно, зі знанням справи, докладні, нерідко стомлюючою педантичністю; іноді писав відкликання Ґете, що слили ініціатором і заступником конкурсів; велася велика переписка, мали місце й неприємні моменти. І тоді вже спірним представлялося питання: чи сприяли в дійсності добрі наміри "веймарских друзів мистецтва" розвитку мистецтва на рубежі століть і чи могли вказувати шлях сучасному й майбутньому мистецтву критичні відкликання, що ґрунтувалися на максимах "Пропилей"? Оцінки й критерії, якими Ґете й Мейер керувалися при розробці конкурсних завдань 1799-1805 років, залишають враження хоча й високоосвіченого, але музейного академізму. Те, чим займався таємний радник, що визнав свої власні домагання в області образотворчого мистецтва помилковими тенденціями ("Самохарактеристика", 1797), було, по суті, дилетантством; він ризикував розпорошити свої сили (чого побоювався Шиллер і про що писав у листі Котте 10 грудня 1801 року), тобто фактично займався тим, про що осудливо озивався у своїх замітках "Про дилетантизм", може бути критично оцінюючи при цьому самого себе. Конкурси не стали подією в культурному житті; вони залучали до себе деяка увага, але не залишили хоч скільки-небудь значного сліду в розвитку мистецтва, не вплинули на його подальші долі, хоча на них були витрачені маса зусиль і часу ; майбутнє належало таким художникам, як Пилип Отто Рунге, Каспар Давид Фрідріх, художникам романтичного напрямку.)"Пропилеях" "Короткий огляд мистецтва в Німеччині", що містила досить сміливі оцінки. Критичний випад заслуговує того, щоб на ньому зупинитися докладніше. Фрідріх Бури з Берліна, з яким Ґете зблизився ще в пору свого перебування в Римі, поставляв у Веймар інформацію про тамтешнє мистецтво, зокрема описав організовану в берлінській академії художню виставку, на якій, за його словами, була представлено така безліч "національних картин", що важко було удержатися від сміху. Як показує каталог виставки 1800 року, експозиція складалася суцільно з картин на отечественно-


Загрузка...