Конспект на тему — Художня автобіографія Михайла Булгакова — Частина 1

Майже вся творчість Михайла Булгакова в якімсь ступені автобиографично. У всякому разі, до таким можна віднести всі його романи, значну частину п'єс, деякої повісті й оповідання. І в той же час строго автобіографічних творів, з яких можна було б скласти повний життєпис письменника, у Булгакова ні, тому що художній вимисел і невигубна фантазія художника незмінно присутні в його добутках. Тому при виборі творів, що претендують на місце в спеціальний "автобіографічний" тім, неминучий деякий суб'єктивізм укладача

Включені в теперішній збірник добутки письменника розташовані в строгій послідовності (за деякими виключеннями), що визначалася хронологією подій, описуваних у цих добутках. Тим самим зроблена спроба представити читачеві як би послідовний авторський художній життєпис або, простіше говорячи, художнє оповідання письменника пр самому себе

Відкривається збірник "Записками юного лікаря" і "Морфієм", у яких іде оповідання про події, що відбувалися в 1916-1917 роках

Історія написання цих оповідань поки вивчена слабко. Існують досить цікаві припущення на цю тему, але вони не підтверджені досить точними даними. У зв'язку із цим представляється доцільним послідовно викласти наявну інформацію із цього питанню

Виняткову цінність представляють спогади Тетяни Миколаївни Лаппа, першої дружини письменника, що перебувала поруч із Булгаковим у селі Никольском і у Вязьмі в 1916 - початку 1918 р. Вона згадує: "Коли ми після Никольского потрапили у Вязьму, Михайло почав регулярно по ночах писати. Спочатку я думала, що він пише великі листи до своїм рідного й друзям у Київ і Москву. Я обережно запитала, чим він так займається, на це він постарався відповісти ухильно й нічого не сказав. А коли я стала наполягати на тому, щоб він поділився із мною, Михайло відповів приблизно так: "Я пишу оповідання про один лікаря, що хворий. А тому що ти людина занадто вразливий, те, коли я прочитаю це, у твою голову обов'язково прийде думка, що в оповіданні мова йде про мене". І звичайно ж не став знайомити з написаним, незважаючи на те, що я дуже просила й обіцяла все там зрозуміти правильно. Назва ж цього оповідання запам'ятав: "Зелений змій".

У цих спогадах всі начебто б логічно, за винятком назви оповідання. Адже мова йде здавалося б про твір, що сам Булгаков називав "Недугою". І за часом все збігається, оскільки до морфію Булгаков пристрастився ще в Никольском, а у Вязьмі його страждання стали майже нестерпними. І нічна його робота була, видимо, пов'язана з фіксацією спостережень над самим собою. Тому-Те він і страшився написане прочитати дружині

И все-таки Т. Н. Лаппа впевнено вказувала на назву оповідання - "Зелений змій". Ми можемо у зв'язку із цим висловити лише своє припущення: Булгаков працював у Вязьмі не тільки над "Недугою", але й над іншими оповіданнями, і в їхньому числі й над "Зеленим змієм". Це припущення тим більше ґрунтовно, що Н. А. Земська, сестра письменника, один раз згадала у своїх спогадах, що Булгаков ще в студентські роки написав оповідання "Вогненний змій".

Переїхавши на початку 1918 року в Київ, Булгаков продовжив письменницьку роботу. Про це є згадування й у Т. Н. Лаппа й у Н. А. Земській. "Коли приїхали із земства, - згадує Тетяна Миколаївна, - у місті були німці. Стали жити в будинку Булгакових на Андріївському спуску... Михайло все сидів, щось писав. За приватну практику він не відразу узявся". Як би продовжуючи ці спогади Надія Панасівна відзначає: "У Київ в 1918 році він приїхав уже венерологом. І там продовжував роботу із цієї спеціальності - недовго. В 1919 році зовсім залишив медицину для літератури". Не менш важливі й спогаду про цей період і близького друга письменника А. П. Гдешинского, що писав: "Пам'ятаю, Миша розповідав про зусилля по відкриттю венеричних відділень у цих місцях (у Никольском. - В. Л.). Втім, про цю сторону його діяльності щонайкраще розповість його більша робота, що він зараховував у Києві... Ця праця, як мені здається, стосувався його діяльності в згаданому Никольском і, як мені здається, - не без впливу Вересаєва..."

Всі ці свідчення з усією очевидністю вказують на те, що Булгаков, перебуваючи в Києві в 1918-1919 роках, систематично займався літературою. Більше того, як показують останні дослідження, у ці роки він досить активно співробітничав у київських газетах, публікуючи там свої статті й репортажі (на жаль, поки відсутні глибокі дослідження із цієї важливої теми). Тому зовсім логічної представляється його репортерська робота в кавказьких газетах (осінь 1919 - початок 1920 року), куди він був занедбаний після вступу в Добровольчу армію

Булгаковські листи із Владикавказа містять багату інформацію про його письменницьку й репортерську роботу, у тому числі й київському періоді. 1 лютого 1921 року: "...працюю днями й ночами. Эх, якби було де друкувати!.. Пишу роман, єдина за все це час продумана річ". 16 лютого: "У мене в 13 (мова йде про будинок на Андріївському спуску. - В. Л.) у письмовому столі дві важливих для мене рукопису: "Начерки земського лікаря" і "Недуга" (начерк) і цілком на машинці "Перший колір". Всі ці три речі для мене дуже важливі... Зараз я пишу великий роман по канві "Недуги". Кінець лютого: "... у Києві в мене залишилися деякі рукописи - "Перший колір", "Зелений змій", а особливо важливий для мене чернетка "Недуги". І в інших листах із Владикавказа згадувалися "Недуга", "Зелений змій" і "Перший колір".

Із цих листів вимальовується ясна картина з "Недугою" і "Першим кольором" (по назвах, звичайно, а не по змісту) і зовсім незрозуміла ситуація з "Начерками земського лікаря" і "Зеленим змієм" - чи самостійні це твори або мова йде про дві назви однієї й тої ж речі...

Переїхавши восени того ж року в Москву, Булгаков не кинув роботу над початими раніше творами, хоча умов для цього не було абсолютно ніяких. У листі до матері від 17 листопада він повідомляв: "По ночах уривками пишу "Записки земського лікаря". Може вийти солідна річ. Обробляю "Недугу". Але часу, часу немає! От що боляче для мене!" Досить важливим є наступне щоденникове свідчення Ю. Л. Слезкина: "По приїзду своєму в Москву ми знову зустрілися з Булгаковим, хоча останнім часом у Владикавказе між нами пробігла чорна кішка... Жив тоді Миша бідно, у темнуватій, сирій кімнаті великого будинку на Садовій... Читав свій роман про якогось наркомана й повість про доктора - щось дуже нудне й розтягнуте..." Цікава й ще один запис у щоденнику Слезкина про владикавказском період: "...у Владикавказе Булгаков поставив при моєму сприянні... "Братів Турбиних"... Дія відбувається в революційні дні 1905 року, у сім'ї Турбиних - один із братів був ефіроманом..." Так що тема, пов'язана із психологією наркомана, протягом декількох років розроблялася Булгаковим

И все-таки на цьому обривається інформаційна нитка про роботу Булгакова над творами "медичного" циклу. Кілька років про неї фактично не було згадувань (вірніше, поки такі відомості не знайдені) і лише в 1925 році в пресі стали з'являтися оповідання, підготовлені на основі имевшегося в письменника найбагатшого "земського" матеріалу. З тих же "запасів" народився й "Морфій". Деякі дослідники думають, що повість "Морфій" є не що інше, як усічений "Недуга", але ці умоглядні висновки можуть бути істотно підправлені при виявленні справжніх рукописів або інших першоджерел. Очевидно лише одне - опубліковані "Записки земського лікаря" і "Морфій" являють собою лише частина з тої ранньої рукописної спадщини письменника, що ще не виявлено. І саме та частина, що могла з'явитися у світло в умовах того часу

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector