Константинов Н. А.,Мединский Е. Н.,Шабаева М. Ф. Педагогічні погляди французьких матеріалістів XVIII століття (Гельвеций, Дідро)
позицій виділялися філософи-матеріалісти. «Протягом всієї новітньої історії Європи, — писав В. И. Ленін, — і особливо наприкінці XVIII століття, у франції, де розігралася рішуча битва проти всілякого середньовічного мотлоху, проти кріпосництва в установах і в ідеях, матеріалізм виявився єдиною послідовною філософією, вірної всім навчанням природничих наук, ворожої марновірствам, святенництву й т.п.». Філософи-Матеріалісти рішуче виступали проти феодальних державних установ і проти церкви, виковували гостру ідеологічну зброю французької революції. Твір Дідро, Гельвеция, Гольбаха заборонялися, конфісковували, піддавалися публічному спаленню владою, самі автори нерідко переслідувалися, найчастіше примушені були емігрувати в інші країни.) і релігія були основною опорою феодалізму, руйнування цієї опори було необхідною умовою революції. Критика релігії в цей час, роз’ясняв К. Маркс, була передумовою всякої іншої критики.) маса менш освічена, тим легше її одурачить. В. И. Ленін високо цінував атеїстів XVIII століття, талановито, дотепно й відкрито нападали на релігію, на попівщину. Однак вони не розуміли соціальної сутності релігії, не могли вказати правильних шляхів боротьби з нею. Французькі матеріалісти вважали, що освіта ліквідує всі марновірства. Наука, мистецтво, ремесла дають людям нові сили, надають їм допомогу в пізнанні законів природи, що повинне привести їх до відмови від релігії.) щоб духівництво керувало школами, не повинне мати місце викладання релігії в школі, необхідне введення таких предметів, які приводили б учнів до пізнання законів природи. Доцільне встановлення й такий предмет, що вчив би основам моральних норм поводження в новому суспільстві, таким предметом повинен був бути курс моралі.)- фізична реальність. Вони визнавали загальну взаємодію в природі й русі як природна властивість матерії. Але французький матеріалізм не виходив за рамки механічного розуміння руху й носив метафізичний, споглядальний характер.) якого є органи почуттів: коли природа натискає на них, інструмент видає звуки — у людини з’являються відчуття й поняття
Будучи матеріалістами у своїх поглядах на природу, французькі філософи в поясненнях законів суспільного розвитку стояли на позиціях ідеалізму. Вони затверджували, що «думки правлять миром», а раз так, то досить домогтися зміни думок, і всі феодальні пережитки й релігія відпадуть, пошириться освіта, покращиться законодавство й установиться царство розуму. Треба, отже, переконати, перевиховати людей, і характер суспільних відносин буде в корені змінений. Тому французькі матеріалісти вважали виховання засобом зміни суспільного лада. Вони переоцінювали й вплив середовища, розглядаючи людини як пасивний продукт навколишнього його середовища й виховання. Вони не розуміли ролі революційної діяльності людей, що змінює як середовище, так і їхню власну природу. Не в тім непослідовність старого матеріалізму, роз’ясняв Ф. енгельс, що він визнавав існування ідеальних спонукальних сил, а в тім, що він зупинився на них, не прагнучи проникнути далі, дійти до причин, що створили ці сили
Найбільше значення мали педагогічні погляди французьких матеріалістів Гельвеция й Дідро
Педагогічні погляди Клода Адріана Гельвеция ( 1715-1771). В 1758 році вийшла у світло знаменита книга Гельвеция «Про розум». Влади засудили й заборонили цю книгу, як спрямовану проти релігії й існуючого ладу. Книга була привселюдно спалена. Гельвеции виїхав за кордон і в цей час написав нову працю — «Про людину, його розумових здатностях і його вихованні» (видана в 1773 році).
Гельвеций заперечував уроджені ідеї й, будучи сенсуалістом, думав, що всі подання й поняття в людини утворяться на основі почуттєвих сприйняттів. Велике значення він надавав формуванню людини під впливом середовища, суспільно-політичного ладу, що панує в країні. За словами Гельвеция, «нові й головні вихователі юнака — форма правління держави, у якому він живе, і вдачі, породжувані в народу цією формою правління».
Він указував, що феодальний лад калічить людей. Церква псує людські характери, релігійна мораль лицемірна й нелюдська. «Горі націям,- викликує Гельвеции,- які довіряють попам виховання своїх громадян». Він уважав, що наступив час, коли проповідь моралі повинна взяти на себе світська влада. Оскільки існуюча мораль побудована на оманах і забобонах, на релігії, повинна бути створена нова мораль, що випливає із правильно зрозумілого особистого інтересу, тобто такого, котрий сполучається із суспільним інтересом. Однак суспільний інтерес Гельвеции розумів з буржуазної позиції. Основу суспільства він бачив у приватній власності
Гельвеции вважав за необхідне сформулювати єдину мету виховання для всіх громадян. Ця мета полягає в прагненні до блага всього суспільства, до найбільшого задоволення й щастя найбільшої кількості громадян. Треба виховувати патріотів, які в стані об’єднати ідею особистого блага й «благо нації». Хоча «благо націй» Гельвеции трактував обмежено, як буржуазний мислитель, таке розуміння цілей виховання мало історично прогресивний характер
Гельвеции затверджував, що всі люди рівною мірою здатні до утворення, тому що вони народжуються з однаковими духовними здатностями. Це твердження «про природну рівність людей» перейнято демократизмом; воно завдавало удару по теоріях сучасних йому дворянських ідеологів, що проповідували нерівність людей від природи, що нібито обумовлена їхнім соціальним походженням. Однак заперечення Гельвецием яких би те не було природних розходжень між людьми є невірним.
Гельвеции вважав, що людина формується тільки під впливом середовища й виховання. При цьому поняття «виховання» він трактував дуже широко. Карл Маркс указував, що під вихованням Гельвеций «розуміє не тільки виховання у звичайному змісті цього слова, але й сукупність всіх умов життя індивідуума…». Гельвеций заявляв, що «виховання нас робить тим, чим ми є», і навіть більше: «Виховання може всі». Як роль виховання, так і середовища він переоцінював, думаючи, що людина є вихованцем всіх навколишніх його предметів, тих положень, у які його ставить випадок, і навіть всіх випадків, що відбуваються з ним. Таке трактування веде до переоцінки стихійних факторів і недооцінці організованого виховання у формуванні людини
Гельвеций думав, що схоластична школа, де одурманюють дітей релігією, не може виховати не тільки теперішніх людей, але й взагалі розсудливої людини. Потрібно тому докорінно перешикувати школу, зробити її світськ і державної й знищити монополію привілейованої касти дворян на утворення. Необхідно широка освіта народу, треба перевиховувати людей. Гельвеций сподівався, що в результаті освіти й виховання буде створений людина, вільний від забобонів, від марновірств, теперішній атеїст патріот, людина, що вміє сполучити особисте щастя з «благом націй».
Педагогічні погляди Дени Дідро ( 1713-1784). Найвизначнішим представником французького матеріалізму XVIII століття був Дени Дідро. Його добутку були вороже зустрінуті владою. Як тільки вийшла у світло його робота «Листа про сліпі в повчання видючим», Дідро був арештований. Після звільнення з висновку він віддав всі сили підготовці до видання «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел». Енциклопедія, навколо якої він зібрав весь колір тодішньої буржуазної інтелігенції, зіграла величезну роль в ідеологічній підготовці буржуазної французької революції
Із всіх французьких філософів-матеріалістів Дідро був найбільш послідовним: він жагуче захищав думку про неуничтожаемости матерії, вічності життя, великої ролі науки.
Джерело: Література Освіти )- це тільки свідки, судження же є результат діяльності розуму на основі отриманих від них даних.
Дідро високо оцінював роль виховання, однак у своїх запереченнях Гельвецию він не вважав виховання всемогутнім. Він написав у формі діалогу відоме «Систематичне спростування книги Гельвеция «Людина» ( 1773-1774).
Приведемо одне характерне місце:
«Гельвеций. Я розглядав розум, геній і чеснота як продукт виховання.
Дідро. Тільки виховання?
Гельвеций. Ця думка представляється мені усе ще щирої.
Дідро. Вона помилкова, і в силу цього її ніколи не вдасться довести цілком переконливим образом.
Гельвеций. Із мною погодилися в тім, що виховання має на геній і характер людей і народів більший вплив, чим це думали.
Дідро. І це все, у чому можна було погодитися з вами».) виховання можливо розвити гарні природні задатки й заглушити дурні, але лише в тому випадку, якщо виховання буде враховувати фізичну організацію людини, його природні особливості.) оцінки. Однак у силу обмеженості французької матеріалістичної філософії XVIII століття Дідро помилково розглядає людську природу як щось незмінне, абстрактне. Тим часом, як згодом установили основоположники марксизму, природа людини змінюється в ході історичного розвитку, люди в процесі революційної практики змінюють свою власну природу
Дідро вважав, що гарні природні задатки є аж ніяк не тільки у вибраних; він, навпроти, доводив, що народ значно частіше є носієм талантів, чим представники знаті
«Число хатин і інших приватних жител, — писав Дідро, — ставиться до числа палаців, як десять тисяч до одиниці, і відповідно із цим ми маємо десять тисяч шансів проти одного за те, що геній, талант і чеснота скоріше вийдуть зі стін хатини, ніж зі стін палацу».
При цьому Дідро справедливо заявляв, що суцільно й поруч, що криються в народних масах таланти, гинуть, тому що дурний суспільний ладо позбавляє дітей народу правильного виховання й утворення. Він був прихильником освіти широких народних мас, визнавав його величезну визвольну роль. За словами Дідро, «освіта дає людині достоїнство, і раб негайно відчує, що він не породжений для рабства».
Так само як і Гельвеций, Дідро рішуче критикував французьку феодальну систему виховання, підкреслюючи, що початкові школи, що перебувають у руках духівництва, зневажають вихованням дітей з народу, а привілейовані середні школи класичного типу виховують тільки відраза до наук і дають незначні результати. Вся система навчання й виховання непридатна, «необхідно змінити до самої підстави метод народного утворення».
Необхідно, щоб у школах навчалися всі діти, поза залежністю від їхньої соціальної приналежності. Школи повинні бути вилучені з ведення духівництва й зроблені державними. Початкове утворення повинне бути безкоштовним і обов’язковим, у школах варто встановити громадське харчування. Діти бідняків краще знають ціну освіти, чим богатие. Дідро вимагав рішучої перебудови середньої школи. Він виступав проти засилля в середніх школах класичного утворення, вважав за необхідне забезпечити в них викладання на наукових основах математики, фізики, хімії, природознавства, астрономії, наполягав на здійсненні реального утворення
В 1773 році Дідро за запрошенням Катерини II зробив поїздку в Петербург і прожив там біля року. Як відомо, Катерина в той час грала роль «освіченого діяча» і заступника гнаних філософів
Дідро склав в 1775 році план організації в Росії народного утворення на нових основах за назвою «План університету для Росії» (маючи на увазі під університетом всю систему народного утворення). Катерина й не збиралася, звичайно, проводити в життя план Дідро, воно був надто радикальний.