Корнілова Е. В.: Піп, Олександр.
— 30. V. 1744, там же) — англ. поет. Син торговця полотном. Мав широкі пізнання й у лит. середовищу був незаперечним авторитетом. Друг Дж. Свифта, Дж. Гея, Дж. Арбетнота й ін., він був членом лит. клубу Мартіна Скриблеруса — вигаданого персонажа, від імені до-рого члени клубу писали свої сатири. Після ранніх подражат. «Пасторалей» («Pastorals», 1709) і перекладів з Овідія, Стація, Феокрита, Вергілія П. опубл. «Досвід про критика» («Essay o), що став маніфестом англ. просветит. класицизму; П. формулює естетич. критерії, призиває поетів наслідувати «упорядкованій природі». Ці классицистские принципи втілені в поемі «Уиндзорский ліс» («Wi), наповненої, однак, живими описами англ. природи й відгуками на совр. политич. події. У жартівливої ироикомической поемі «Викрадення локона» («The rape of the lock», 1712, 2-й варіант 1714) П. пародіює «високий епос» і з гумором малює побут і вдачі світського суспільства. Последоват. раціоналіст, П. ліричний тільки в «Елегії пам’яті однієї нещасної леді» («Elegy o) і в «Посланні елоизи до Абеляра» («Epistle of Eloisa to Abelard», 1717, рос. пров. В. А. Жуковського). З позицій классицистского «гарного смаку» П. виправляв «брутальність» Гомера, перевівши римованим п’ятистопним ямбом «Илиаду» ( 1715-20) і «Одиссею» ( 1725-26). Виправленими й «очищеними від вульгарності» стали у виданні П. і соч. У. Шекспіра (1725).)»Дунсиада» («The Du) і «Нова Дунсиада» («The ) П. направляв не тільки проти лит. супротивників, до-рих іменував «тупицями» (англ. du), але й проти неуцтва й дурості, що загрожують розуму й освіті. У філософських поемах «Досвіди про мораль» («Moral essays», 1731-35), «Досвід про людину» («Essay o) П. висловив упевненість у гармонійності всього сущого, що не заважало йому критикувати обществ. пороки як в «Досвідах про мораль», так і в «Посланні до Арбетноту» («Epistle to dr. Arbuth), у сатирах «Тисяча сімсот тридцять восьмий» («O), «Наслідування Горацию» («Imitatio) і ін. П. додав англ. віршу правильність і легкість, пристосувавши його для своїх влучних афоризмів, багато хто з до-рих увійшли в скарбницю англ. яз. У Росії в 18 в. соч. П. «Досвід про людину» мало великий успіх, незважаючи на перекручування тексту церк. цензурою (див. Попівський, Н. Н.).)-3, L., 1856; The works, v. 1-10, L., 1871-89; Literary criticism, ed. by B. Goldgar, Li