Крах «Недокінченої» ідеї

Твір по літературі: Крах Недокінченої ідеї Головний герой роману Ф. М. Достоєвського "Злочин і покарання" - Родіон Розкольників - незвичайний злочинець. Свій злочин - убивство лихварки Алени Іванівни - він робить під впливом створеної й вистражданої їм системи ідей, розглядаючи цей злочин як своєрідний психологічний^-психологічний-соціально-психологічний експеримент, що повинен підтвердити не тільки в його власних очах, але й в очах інших людей правильність його теоретичних висновків. Тому психологічний аналіз стану злочину, злочинця нерозривно злитий у романі воєдино з аналізом філософської теорії Раскольникова. Хто ж він і чим так цікавий для читача?

Особисто для мене найбільший інтерес представляє теорія Родіона Раскольникова про два типи людей: нижчих, або "матеріалі", і вищих (назвемо їх "наполеонами") - і її невідповідність особистості автора теорії Міркуючи про причину існуючої нерівності й несправедливості, Розкольників доходить висновку, що завжди існувало розходження між двома розрядами людей. У той час як більшість людей завжди й скрізь мовчазно й покірно підкорялося встановленому порядку речей, не маючи сил повстати проти нього, в історії людства час від часу з'являлися деякі "незвичайні" люди, подібні до Наполеона, які й були його справжніми двигунами. Призначені самою природою для ролі "владарів долі", вони сміло повставали проти існуючого порядку й при цьому зухвало порушували суспільні норми моралі, не зупиняючись перед насильством і злочином. Розкольників не хоче, як більшість тих людей, за яких він спостерігав, мовчазно коритися й терпіти, і ця моральна непримиренність героя імпонує й авторові, і читачам роману Розкольників убиває бабу-процентщицу, що, подібно п'явці, безжалісно ссала останнє з бідних людей. Убиває заради грошей, щоб потім облагодіяти сотні людей, повернути їх до нормального життя. Він робить це ще й тому, що сам злочин - свого роду тест на вищий ранг: " чиТварина я тремтяча або право маю?

Воша я або людина?" Розкольників ставить себе в один ряд з Магометом, Наполеоном, а виходить, дозволяє собі безкарно проливати кров. Убивство баби-процентщици повинне показати, хто він: якщо залишиться спокійний, не впаде у хворобливий стан, значить - "вища істота", у противному випадку - "матеріал", такий же, як всі Помилкова вся теорія Раскольникова (убивство взагалі нічим виправдати не можна), і особливо помилкова вона стосовно самого героя роману. Вона начебто б і логічна: дійсно, є люди, Наполеон наприклад, які легко йдуть на пряме або непряме вбивство людей і не почувають потім каяттів совісти Але Родіон Розкольників, бажаючи дати людям щось корисне, міг би при безсторонньому аналізі помітити, що всі зміни, внесені в життя людства "окремими особистостями через кровопролиття, ніколи не белли позитивними. Та й діяли ці вершителі історії з егоїзму, спраги влади. У них була одна загальна риса - нелюдськість, неповага до чужого життя - тому, 'що вони ніяк не вправі відібрати Любов, жаль, милосердя, на думку Раскольникова, властиві тільки "матеріалу". "Наполеони" над усе цього, вони самі собі мораль, їхня ідея возвиггпает їх. И якщо ділити людей на два розряди, те. краще вже "матеріал" уважати вищим класом, а "наполеонов" - елементом, що деградував, що утратили людської якості От і вийшов у Раскольникова расьсол: логіка говорить, яким він повинен бути - безжалісним "наполеоном", а нормальна людська суть протестує: вона жалує зганьблену дівчинку.

Жалує матір, сестру, співчуває Соні, Катерине Іванівні, Мармеладову. Розкольників здатний любити Логіка зближає його з Лужиним і Свидригайловим, а людська сутність протестує: підлість вона називає підлістю, зло - злом, незважаючи на ідею про те, що негідника, що називає, "негідником" - теж негідник Так, занадто Розкольників був людиною, щоб стати Наполеоном Він сам себе обдурив своєю же теорією й сам себе покарав за її перевірку: намагаючись підняти себе у своїх очах над людьми, він спорудив психологічну стіну між собою й ними, і ця самітність найбільше руйнувала його. Раскольникову повезло: він знайшов чисту душу - Соню. Він, що вирішив жертвувати іншими, знайшов людину, що пожертвувала собою заради інших. Наступна самопожертва Соні - заради Раскольникова: вона йде за ним у Сибір, вона готова на всі, щоб відродити духовно того, кого любить. І їй це вдається, у нього виникає думка: "Хіба можуть її переконання не бути тепер і - моїми переконаннями? Її почуття, її прагнення принаймні..." А це значить, що Розкольників неодмінно зміниться, переродиться, стане новою людиною. І в цьому нього й Сонино щастя

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector