Критика індивідуалістичного бунту в романі Ф. Г. Достоєвського «Злочин і покарання» Злочин і покарання Достоєвський Ф. М

Критика індивідуалістичного бунту в романі Ф. Г. Достоєвського «Злочин і покарання»
Створення роману "Злочин і покарання" довелося на переломний для Росії рубіж п'ятидесятих-шістдесятого років минулого сторіччя. Це був час Другої імперії у Франції, час Наполеона III, час Бісмарка, що початок об'єднання Німеччини "залізом і кров'ю", час краху старих феодальних порядків у Росії й росту нових, буржуазних. На зміну дворянським революціонерам прийшли революціонери-різночинці, які спробував зобразити И. С. Тургенєв в образі Євгенія Базарова в романі "Батьки й діти". У романі Н. Г. Чернишевського "Що робити?" представлена теорія "розумного егоїзму", що багато в чому перегукується з теорією Раскольникова й проповідує принцип: "ціль виправдує засобу", що розділявся багатьма різночинцями. Подібні теорії існували не тільки в Росії. Нам відомо, що однієї через, що подвигнули Достоєвського написати роман, був процес француза Ласенера, що був суджений за вбивство й намагався виправдатися тим, що його злочин був "бунтом проти суспільства". Самому авторові глибоко претили ці теорії, і в романі він спробував показати їхню порочність

Розкольників з'являється перед нами як людина, одержима ідеєю. Його ідея не так вуж новий. Відповідно до теорії Раскольникова, люди діляться на "тваринних тремтячих" і на особливих людей, які "право мають" на здійснення злочину заради більших завдань. Себе Розкольників намагається віднести до останньої категорії. Убивство баби-процентщици повинне було довести або спростувати його теорію. Розкольників вчиняє злочин, намагаючись довести собі, що він готовий переступити через умовності й "насмілюється взяти владу, що під ногами валяється". І це незважаючи на те, що ще перед убивством він розуміє, що "якщо навіть задумався, або воша людин, або не воша, виходить, не воша він для мене, і не годжуся я в Наполеони".

Зображуючи мучення отделившегося від суспільства Раскольникова, Достоєвський намагається довести, що ніякими аргументами, ніякою логікою людин не може виправдати вбивство перед своєю совістю. Цього теорія Раскольникова не враховує. Як говорив Разумихин: "Живаючи душу не приемлет ніякої механіки, живаючи душу підозріла, живаючи душу ретроградна, живаючи душу життя вимагає, теорія передбачить три випадки, а їхній мільйон". Повністю усвідомити свій злочин не тільки перед людьми й законом, але й перед Бог Раскольникову допомагає Соня, що виражає релігійні погляди й переконання автора

Більшу роль у критику індивідуалістичного бунту грають "двійники" Раскольникова, а особливо Свидригайлов і Лужин. Свидригайлов є самим яскравим його "двійником", тому що в нього теж є своєрідна теорія, відповідно до якої він уважає себе вправі переступити закони й жити тільки для себе. Він живаючи так все життя, пропалюючи її в розвагах. Але, як і Розкольників (після вбивства), він постійно відчуває самітність і безцільність свого життя, особливо після смерті Марфи Петрівни. У розмовах з Раскольниковим він постійно придумує собі заняття на майбутнє: подорож по Європі, поле на повітряному кулі, одруження... У нього немає мети в житті, він далекий від навколишніх. Познайомившись із Раскольниковим, Свидригайлов намагається знайти в ньому однодумця, намагається знайти в ньому розуміння, адже їхні життєві теорії так схожі. Але Розкольників відкидає всі речення Свидригайлова об дружбу, у ньому Свидригайлов знаходить тільки презирство. Можливо, на прикладі Свидригайлова Розкольників побачив своє можливе майбутнє або ще одну тріщину у своїй теорії. Якби він зумів переконати свою совість, що доконаний злочин буде покутувано величезною кількістю добрих справ, то він почав би робити інші, щиро вважаючи, що все буде виправдано. А потім пропала б необхідність у виправданнях, і він почав би жити собі на втіху, переступаючи через всі перешкоди, подібно Свидригайлову. Про подібну можливість говорять його слова: "Не знаю, став би я благодійником людства, може бути, жив би, як павук, висмоктуючи живі соки з людей". Ця думка була головним аргументом Достоєвського проти теорії "розумного егоїзму" . Він уважав, що самий маленький гріх у сьогоденні не може бути пояснений ніякими добрими справами вбудущем.

Ще одну нелюбиму Достоєвським чортові індивідуалізму виразив Лужин. Лужин - дитя нового буржуазного порядку. Він піднявся з низів і зумів сколотити досить значний капітал своєю роботою. У його вуста Достоєвський вклав більше мовлення про "каптан, що з бедними ділити не можна, тому що чим більше людей будуть тільки про свій каптан піклуватися, тим богаче й благополучніше стане суспільство". Як і Розкольників, Лужин прагне панувати. Він намагається знайти собі дружину з бедних, щоб "дружина почувала себе чоловікові зобов'язаної", а красу дружини збирався використовувати для просування по службі. Лужин куди більше егоїстичний і байдужний до інтересів інших людей, чим Розкольників і Свидригайлов.

Але "двійниками" Раскольникова є не тільки затяті индивудуалисти Лужин і Свидригайлов. Інший полюс представляють Дуня й Соня. Індивідуалізм, бажання самоствердитися було однією причиною злочину, але іншою причиною було бажання звільнити з бідності рідних, пожертвувати собою заради інших. Ця риса Раскольникова кілька разів виявилася й в інших ситуаціях, коли він віддавав останні гроші Катерине Іванівні при першій зустрічі, їй же на похорони Мармеладова, а також обманутій дівчинці на бульварі. Ця здатність до самопожертви й ріднить його з Дуней і Сонею, які жертвували собою заради св рідн і близьких, не очікуючи нічого зате.

Достоєвський протиставляє індивідуалістичним ідеалам Свидригайлова й Лужина християнську жертовність Соні й Дуни, які й допомогли Раскольникову усвідомити всю жахливість його теорії й відкрити йому шляхквозрождению.

Образ індивідуаліста, що ставить свої мети над усе й повстає проти суспільства, не новий у літературі. А. С. Пушкіна писав:

Ми все дивимося в Наполеони,

Двоногі тваринні мільйони

Для нас знаряддя одне

У більшості добутків доля подібних людей трагична. Заслуга Достоєвського в тім, що він показав, як людина-бунтар може змінити себе й повернути до людей, переборовши свою самітність.


Загрузка...