Кульок і шариковщина (по повісті М. Булгакова «Собаче серце») Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства, із блискучою майстерністю й талантом розкрита Михайлом Булгаковим у повісті «Собаче серце». Ця ідея реалізується письменником в алегоричній формі: невигадливий, добродушний пес Кулька перетворюється в незначну й агресивну людиноподібну істоту. Саме цей експеримент професора Преображенський і покладений в основу повести Професор Преображенський, літній уже людина, живе уединенно в прекрасній упорядкованій квартирі. Геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню. Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям і створити нової людини, пересадивши собаці частина людського мозку. Для цього експерименту він вибирає вуличного пса Кульки Вічно голодний бідолашний пес Кулька по-своєму недурна. Він оцінює побут, вдачі, характери Москви часів непу з її численними магазинами, трактирами на Мясницкой «з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак», «де грали на гармошці й пахнуло сосисками».
Спостерігаючи життя вулиці, воно робить умовиводи: «Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота»; «Кухар попадається різний. Наприклад, — покійний Улас із Пречистенки. Скільком життя врятувало». Побачивши Пилипа Пилиповича Преображенський, Кулька розуміє: «Він розумової праці людина…», «цей не стане пинать ногою».
I І от професор робить головну справу свого життя — унікальну операцію: він пересаджує псові Кульці гіпофіз людини від чоловіка, що померся за кілька годин до операції. Людина цей — Клим Петрович Чугункин, двадцяти восьми років, судився три рази. «Професія — гра на балалайці по трактирах. Маленького росту, погано складний.
Печінка розширена (алкоголь). Причина смерті — удар ножем у серце в пивний». У результаті сложнейшей операції з’явилася потворна, примітивна істота, що цілком успадкувало «пролетарську» сутність свого «предка». Булгаков так описує його зовнішність: «Людина маленького росту й несимпатичної зовнішності. Волосся в нього на голові росли тверді… Чоло вражало своєю малою височиною. Майже безпосередньо над чорними ниточками брів починалася густа головна щітка». Перші вимовлені їм слова були лайка, перше виразне слово: «буржуї».
З появою цієї людиноподібної істоти життя професори Преображенський і мешканців його будинку стає сущим пеклом. Він улаштовує дикі погроми у квартирі, ганяється (по своїй собачій сутності) за котами, улаштовує потоп… Всі мешканці професорської квартири в повній розгубленості, про прийом пацієнтів навіть мовлення бути не може. «Людина у дверей мутнуватими очами поглядав на професора й курила цигарку, посипаючи манишку попелом…» Хазяїн будинку обурюється: «Недокурки на підлогу не кидати — у сотий раз прошу.
Щоб я більше не чув жодного лайливого слова. У квартирі не плювати! Із Зиной усякі розмови припинити. Вона скаржиться, що ви в темряві її підстерігаєте. Дивитеся!» Кульок же говорить йому у відповідь: «Щось ви мене, папаша, боляче утесняете… Що ви мені жити не даєте?» «Зненацька з’явилася… лабораторне» істота вимагає привласнити йому «спадкоємну» прізвище Кульок, а ім’я він собі вибирає — Поліграф Полиграфович.
Ледь зробившись якоюсь подобою людини, Кульок наглеет прямо на очах. Він жадає від хазяїна квартири документ про проживання, упевнений, чтов цьому йому допоможе домком, що захищає «інтереси трудового елемента». В особі голови домкома Швондера він відразу знаходить союзника. Саме він, Швондер, вимагає видачі документа Шарикову, затверджуючи, що документ найважливіша річ на світі: «Я не можу допустити перебування в будинку бездокументного мешканця, так ще не взятого на військовий облік міліцією.
А раптом війна з імперіалістичними хижаками?» Незабаром Кульок пред’являє хазяїнові квартири «папір від Швондера», відповідно до якої йому покладається в професорській квартирі житлова площа в 16 квадратні метрів Швондер також постачає Шарикова «науковою» літературою, дає йому на «вивчення» переписку енгельса з Каутским. Людиноподібна істота не схвалює ні того, ні іншого автора: «А те пишуть, пишуть… Конгрес, німці якісь…» Висновок він робить один: «Треба все поділити». Причому він навіть знає, як це зробити. «Так який отут спосіб, — відповідає Кульок на питання Борменталя, — справа не хитре.
А те що ж: один у семи кімнатах розселився, штанів у нього сорок пара, а іншої шляється, у бур’янистих ящиках їжа шукає». Поліграф Полиграфович швидко знаходить собі місце в суспільстві, де «хто був нічим, той стане всім». Швондер улаштовує його завідувачем підвідділом очищення міста від бродячих тварин. І от він з’являється перед здивованим професором і Борменталем «у шкіряній куртці із чужого плеча, у шкіряних же потертих штанях і високих англійських чобітках». По всій квартирі розноситься сморід, на що Кульок зауважує: «Ну, що ж, пахне…
відомо: за фахом. Учора котів душили-душили…» Нас уже не дивує, що він узявся за переслідування бродячих собак і кішок, незважаючи на те, що сам учора належав до їхнього числа. Послідовно «розвиваючись», він пише донос-пасквіль на свого творця — професора Преображенський. Шарикову далека совість і мораль. У нього відсутні нормальні людські якості. Їм рухає лише підлість, ненависть, злість…
У повісті професорові вдалося зворотне перетворення Шарикова у тварина. Але в реальному житті шарикови перемогли, вони виявилися живучими. Саме тому ми говоримо сьогодні про таке явище, як шариковщина. В основі цього соціального шару — самовпевнені, нахабні, переконані у своїй уседозволеності, напівписьменні люди (якщо вони взагалі гідні звання людей).
Цей новий соціальний клас став опорою тоталітарної держави, у якому заохочувалися клеветничество, доноси, просто сірість. Войовнича посередність — от основа шариковщини. У повісті Кульок знову перетворюється в собаку, а в житті він пройшов довгий і, як йому здавалося, славний шлях, і в тридцяті — п’ятидесяті роки продовжуючи труїти людей, як колись, по роду служби, — бродячих котів і собак Собаче серце в сполучнику з людським розумом — головна погроза нашого часу. Саме тому повість, написана на початку століття, залишається актуальної й у наші дні, служить попередженням прийдешнім поколінням.