Культура скандинавських народів XVIII століття.
видатних діячів світової науки всі частіше зустрічаються імена скандинавських учених. Носіями національної культури були головним чином вихідці з городян і духівництва — разночинная інтелігенція. Ідейний зміст її творчості був помірковано буржуазним.)»ученого століття». Не випадково також багато європейських знаменитостей охоче приїжджали або навіть переселялися в цей час у Копенгаген і Стокгольм.)- голландець Гуго Гроций і німець Пуфендорф, великий французький філософ Декарт. На їхніх ідеях виховувалися перші покоління скандинавської інтелігенції нового часу.)-1680) відкрив лімфатичну систему; його співвітчизник Оле Ремер ( 1644-1710) визначив швидкість поширення світла. На рубежі XVII-XVIII вв. затворів знаменитий шведський механік-винахідник Кристофер Польхем. В XVIII в. прославилися шведські вчені-фізики Цельсий і Клингеншерна, хіміки Валлериус і Шееле, ботанік Линней.)- в 1742 р., у Норвегії — в 1760 р. XVIII століття в скандинавських країнах породив велику, хоча й не завжди оригінальну економічну літературу. Перші економічні журнали виникли у Швеції в 30-х, у Данії — в 50-х роках.)- Академія мистецтв. Зміна художніх стилів у Скандинавії вже з XVII в. виявляє повний паралелізм із західноєвропейським мистецтвом. В архітектурі безроздільно панувало аж до середини XVIII в. барокко. Остання чверть XVIII в. ознаменувалася неокласицизмом, особливо пов’язаним з так званої густавианской епохою у Швеції (по ім’ю короля-мецената Густава III). Рококо відбилося переважно в живописі й внутрішній обробці приміщень. Найбільший шведський архітектор Никодем Тессин Молодший, скульптор Тобиас Сергель, живописці Г. Лундберг і А. Рослин здобули європейську популярність
Народне мистецтво — художнє ремесло, живопис і зодчество — також випробувало в Скандинавії XVIII в. значний підйом у зв’язку з поліпшенням матеріального становища частини селянства
В області художньої літератури XVIII століття ознаменувалося рішучим розривом з XVII, хоча на датській словесності ще довго негативно позначалося панування релігійного пиетизма з його святенництвом
Творці нової літератури — представники епохи Освіти — були одночасно філософами, істориками, філологами, правознавцями. Класиком датської й норвезької літератури є Лудвиг Гольберг ( 1684-1754), виходець із норвезького міщанства, що вчився в передових країнах того часу — Голландії й Англії. Шанувальник англійської філософії, сатирик, автор чудового філософського роману «Підземна подорож Нильса Клима» і ряду комедій («Йеппе з гори», «Жан Франсуа»), Гольберг не виходив за межі теорії «освіченого абсолютизму», але викривав і осміював цілий ряд соціальних пороків і створював яскраві побутові картини життя сучасної йому Данії. Великий успіх мав він і в Росії, де його «байки повчальні» перекладав Фонвізін, а комедії неодноразово ставилися на сцені
У шведській літературі настільки ж велике значення мало творчість поета й публіциста Улува Далина ( 1708-1763), послідовника англійської буржуазної філософської думки. Він прославився головним чином виданням першого літературного, сатирико-дидактичного журналу «Шведський Аргус» (з 1732 р.). Його літературно-видавнича діяльність багато в чому сприяла формуванню шведської літературної мови
Журнали, подібні шведським, видавалися й у Данії, наприклад, «Датський глядач» (видавався з 1745 р.) і «Патріотичний оглядач», що видавався в 60-х роках філософом Фр. Кр. ейльшовом і лінгвістом Е. Снеедорфом. Однак створення сучасної літературної мови ставиться в Данії до більше пізнього часу, чим Вшвеции.
Розквіт скандинавської просвітительської літератури й суспільної думки епохи Освіти доводиться на середину й другу половину XVIII в. Підйому культури поряд з ростом багатства й національної самосвідомості буржуазії сприяла також більша воля печатки. В останнім відношенні скандинавські країни йшли безпосередньо за Англією. Наукові суспільства, літературні кружки, суспільні клуби вже перестали бути новиною для Скандинавії. Ідеї Освіти знайшли прихильників також у Норвегії й у Фінляндії. Твір Монтеск’є, Вольтера, Руссо одержали більше широке поширення, чим ідеї яких-небудь інших філософів. Відома радикалізація суспільно-філософської думки не позбавила, однак, північна Освіта його політичної помірності. У публіцистиці пропагувалися теорії «освіченого абсолютизму» і конституційної монархії. Революційні настрої виявилися вже після початку революції у Франції
У другій половині XVIII в. поширюються нові літературні жанри й насамперед сентиментальний роман. Сентименталізм виявився вкрай популярний у Скандинавії. Видного представника він знайшов, зокрема, у Норвегії в особі поета К. Б. Туллина — видавця першої норвезької газети. Взагалі ж у поезії панував класицизм, і література другої половини XVIII в., особливо шведська, перебувала під сильним французьким впливом. Найбільш сильним було захоплення класицизмом у так званої густавианской поезії. Критикою негативних сторін класицизму особливо прославився в датській літературі Ю. Г. Вессель.
В останнім десятилітті XVIII в. у літературі скандинавських країн з’явився романтичний напрямок. Найбільш яскравим провісником цього нового напрямку був талановитий шведський поет К. М. Бельман ( 1740-1795), з його життєрадісного, близьким і зрозумілим народу ліричним циклом «Послання Фредмана» і «Пісні Фредмана», до яких поет написав або підібрав музику. У Данії И. евальд ( 1743-1781) і И. Баггесен мали приблизно те ж значення
Фінської світської літератури до XIX століття не було. Разом з тим друга половина XVII і наступне сторіччя відзначені розквітом досліджень фінських учених в області національної історії, мови, збирання фольклору. Найвизначнішим cреди так званих «феннофилов» був Г. Г. Портан ( 1739-1804) — яскравий представник епохи Освіти. В 1770 р. Портан заснував в університетському центрі тодішньої Фінляндії — Або перше літературне суспільство («Суспільство Аврори») і став видавати першу газету, щоправда, шведською мовою. Уже ранні діячі фінляндської культури з більшим інтересом ставилися до російської літератури того часу. Узи наукової дружби зв’язували Портана з істориком, що працював у Росії, Шлецером. Уродженцями Фінляндії були багато видатних діячів шведської культури XVIII в., наприклад великий економіст А. Хидениус, що почасти передбачив ідеї Адама Смита.
Філософська думка в Скандинавії XVIII в. носила ще значною мірою наслідувальний характер. Виключення представляє швед Еммануїл Сведенборг ( 1688-1772), великий математик і механік, але разом з тим крайній ідеаліст і містик, що створив оригінальну теософську систему, у свій час популярну далеко за межами Швеції й, зокрема, Вроссии.
Із середини XVIII в. підсилюються культурні зв’язки скандинавських країн, особливо Швеції й Фінляндії, з Росією. М. В. Ломоносов був вибраний членом шведської Академії наук, К. Линней — членом Петербурзької Академії наук. У фінляндських журналах друкувалися переклади віршів А. Сумарокова. Художник А. Рослин працював один час при дворі Катерини II. Капітальний для свого часу праця У. Далина «Історія шведської держави» ( 1747-1762 гг.) був перекладений на російську мову.