Кутузов М. И.
Зміст
Головнокомандуючий Молдавською армією
Переговори в Журже й Бухаресті
Бухарестський мир
Значення Бухарестського миру
Список використаної літератури
Великий росіянин полководець Михайло Илларионович Кутузов… «Одне згадування цього ім’я змушує сильніше битися російське серце».
М. И. Кутузов не тільки видатний воєначальник, якимось його знають усе. Він був також одним з найбільших російських дипломатів, що блискуче сочетали в собі військові й дипломатичні таланти. Дипломатична діяльність його тривала понад два десятиліття й відрізнялася більшою розмаїтістю виконуваних їм важливих доручень
В 1792 — 1794 роках М. И. Кутузов був спрямований зі спеціальною місією в Туреччину, де з більшим успіхом виконав покладені на нього завдання. В 1797 1798 роках він вів у Берліні важливі переговори із Пруссією, а через рік — зі Швецією про демаркацію російсько-шведської границі. Якості тонкого дипломата Кутузов виявила й в 1805 році, у період боротьби з наполеонівською Францією
Особливо яскраво дипломатичні здатності Кутузова розкрилися в період перебування його на пості головнокомандуючого Молдавською армією. У цей час при активнейшем участі Кутузова був укладений знаменитий Бухарестський мир 1812 року, що значно зміцнив положення Росії напередодні вторгнення в її межі наполеонівських полчищ
Видатні дипломатичні здатності Кутузова знову виявилися у Вітчизняну війну 1812 року й у перші місяці європейського походу російської армії, коли воєнні дії в силу їхнього зрослого масштабу й загальноєвропейського характеру неминуче перепліталися з діями дипломатичними
Головнокомандуючий Молдавською армією
Складні обставини війни з Туреччиною змусили царський уряд через кілька років після 1805 року знову призвати Кутузова в ряди діючої армії
Російсько-турецька війна прийняла затяжний характер. Що очолювали в різний час російську армію воєначальники П. И. Багратіон, А. А. Прозоровский, Н. М. Каменський, А. Ф. Ланжерон не змогли здобути вирішальні перемоги й примусити турків до миру. Із Францією Росія незабаром підписала мирний договір (Тильзитский мир 1807 року) . Війна з Портою, однак, тривала
Навесні 1808 року Кутузов був призначений помічником головнокомандуючого у війні проти турків, але незабаром у результаті інтриг головнокомандуючого — бездарного А. А. Прозоровского був вилучений з армії
Пройшло кілька років. Міжнародне становище Росії на початку 1811 року стало серйозно погіршуватися. У таких обставинах Олександр I, що неприязно ставився до Кутузова, все-таки змушений був призначити його головнокомандуючим Молдавської (Дунайської) армією: цар розумів, що із всіх полководців того часу лише Кутузов міг забезпечити швидку перемогу й укласти з турками необхідний для Росії мир
Призначаючи Кутузова в Молдавську армію, царський уряд мало на увазі також і його більші дипломатичні здатності, і розраховувало, що він виявить їх у переговорах з турками, і наблизить день закінчення війни
Призначення Кутузова головнокомандуючим Молдавською армією відбулося в березні 1811 року. Головне дипломатичне завдання Кутузова полягало в найшвидшому закінченні війни з Туреччиною й висновку з нею вигідного для Росії миру. Запитуючи в канцлера Н. П. Румянцева повноваження для ведення мирних переговорів з Туреччиною, Кутузов завірив його в тім, що не пощадить «ні праць, нижче самого життя для досягнення священної мети миру».
Для даного періоду командування Кутузова характерна його фраза: «У війні, як і в дипломатичних переговорах із всякою державою, а з Туреччиною особливо, не повинне ніколи забувати двох головних союзників — терпіння й час… » У Бухаресті Кутузову довелося вести різнобічну дипломатичну діяльність. Він фактично заново почав мирні переговори з турками, тому що спроби мирного врегулювання війни з Туреччиною, початі в 1807 — 1809 роках, виявилися безрезультатними. Одночасно Кутузов повинен був припиняти підступи іноземних дипломатів у Дунайських князівствах. Видне місце в його діяльності як головнокомандуючого зайняло надання підтримки сербам і болгарам, боровшимся проти турецького ярма. Всі ці дії сприяли створенню найбільш сприятливих умов для рішення основного завдання висновку миру Стурцией.
Помічником Кутузова для ведення дипломатичних переговорів був призначений А. Я. Италинский, російський посол у Туреччині напередодні війни. Але головне керівництво підготовкою до переговорів продовжувала залишатися за Кутузовим, що відзначалося й у депеші канцлера Румянцева: всі переговори повинні вестися від імені Кутузова «і під його безпосереднім і повним керівництвом, як те було й у минулих війнах».
Переговори в Журже й Бухаресті
Вирішальну роль у закінченні війни з Туреччиною повинні були грати військові успіхи російських військ. У теж час багато чого залежало й від дипломатичного мистецтва Кутузова, тим більше що турецька армія, що нараховує 80 тисяч солдатів, майже вдвічі перевершувала по чисельності Молдавську армію
Кутузов домігся того, що в травні 1811 року турки першими виразили бажання вступити в мирні переговори
Підготовка до переговорів займала велике місце в діяльності російського головнокомандуючого. Кутузов виявив далекоглядність у виборі місця для майбутніх переговорів. З метою кращого збереження військової таємниці Кутузов запропонував почати переговори в Бухаресті. Це рішення було схвалено урядом
Переговори з турками почалися в другій половині травня 1811 року. У ході переговорів відразу ж виникли гострі розбіжності по питанню огранице.
30 вересня 1811 року канцлер Румянцев направив Кутузову нову інструкцію, що містила пункти про границі й придбання Росії
Після успішних бойових дій 13 жовтня 1811 року Кутузов уклав з візиром перемир’я, оскільки турецька сторона виразила бажання піти на поступки
15 жовтня Кутузов прийняв прибулих у його ставку турецьких делегатів. На переговорах він домігся великої перемоги: візир погодився вести переговори на базі визнання границею ріки Серет. При цьому Російський полководець продовжував уважно стежити за поводженням турків: він був готовий у будь-який час силою зброї відбити напад ворога, якби візир порушив умови перемир’я
Переговори відновили 19 жовтня 1811 року в міцності Журжа. Уміло ведучи переговори, Кутузов домігся прийняття турками більшості росіян умов
23 листопада 1811 року Кутузов і Ахмед-Паша підписали нову угоду про перемир’я. Головним у ньому був пункт про здачу турецької армії, що втратила на той час майже дві третини свого складу, на так зване «збереження». Однак Кутузов оголосив, що турецькі війська «аж ніяк у нас не в полону». За його планами це повинне було прискорити підписання миру
31 грудня Кутузов, під впливом Олександра I, оголосив турецьким делегатам про припинення перемир’я, дозволивши їм, однак, продовжити їм перебування в Бухаресті. А в лютому 1812 року прибула відповідь султанського уряду на російські речення (відносно границі в Закавказзя) . Він був маловтішним. Здавалося, що переговори зайшли втупик.
Хід переговорів викликав велике занепокоєння в правлячих колах Росії. У рескрипті на ім’я Кутузова від 22 березня цар писав: «Обставини година від години стають важливіше для обох імперій. Найбільшу послугу ви зробите Росії поспішним висновком миру з Портою». При цьому цар висунув нове речення, що ускладнює, обумовивши висновок миру одночасним підписанням з Туреччиною союзного договору
Кутузов, як реалістичний політик, уважав підписання такого договору в даних умовах нездійсненним, хоча й не відкидав можливості висновку в майбутньому, при сприятливій політичній обстановці
Незабаром Олександр I обвинуватив Кутузова в повільності й вирішив відсторонити його як від ведення переговорів, так і від командування Молдавською армією. На місце Кутузова був призначений улесливий царедворець адмірал П. В. Чичагов.
Поки Чичагов їхав у Бухарест, Кутузов, що ще не знав про свій зсув, завзято доводив туркам необхідність прийняти росіяни речення
Кутузов бачив, з якою невблаганною швидкістю наближалася війна Росії з наполеонівською Францією. Щоб прискорити завершення мирних переговорів з Туреччиною, він використовував отримане від канцлера Румянцева повідомлення про те, що Франція пропонує Росії розділ Оттоманської імперії. Після зустрічі з Кутузовим турецького представника Галиб-ефенди вирішив відновити дипломатичні наради. Головнокомандуючий склав для російських делегатів остаточну інструкцію із чотирьох пунктів:
Вільне й спокійне існування Сербії з дозволом заснувати правління, незалежне від влади султана. Підтвердження (Туреччиною) привілеїв князівства Волоського й частини Молдавського. Залишення завоювань в Азії в нинішнім їхньому положенні надалі на п’ять років, а по закінченні цього строку призначити по обидва боки комісарів для теперішньої постанови границі. Постанова границі в Європі по ріку Серет, як було запропоновано на конференціях у Журже».
Ця інструкція передбачала захист інтересів Російської Імперії й відстоювала законні права слов’янських і інших народів, жорстоко гноблених султанською Туреччиною
Завдяки мистецтву Кутузова-Дипломата, що викликав розлад у турецькій делегації, було прискорене завершення переговорів. Кутузов вирішив також не очікувати вироблення всього тексту договору, а підписати прелімінарний (попередній) текст із погодженими статтями, щоб не дозволити туркам знову встати на шлях дротиків. Цим він паралізував також ворожі підступи французької, австрійської й англійської дипломатії
За пропозицією Кутузова підписаний прелімінарний договір був негайно спрямований султанові, а повноважні делегації на основі вироблених попередніх умов завершували тим часом складання остаточного тексту. Подібний прийом в історії російської дипломатії був уперше успішно застосований Кутузовим
Бухарестський мир
Прелімінарні умови миру були підписані 5 травня 1812 року. Кутузов уміло зберіг таємницю дипломатичних переговорів. З метою дезорієнтації вороже настроєних до Росії дипломатичних представників Кутузов поширив через своїх агентів слух про те, що «ніяк думці взаємних повноважних не сходяться й через накази робляться готуванні до швидкої кампанії».
Кутузову належала провідна роль на всіх етапах складних переговорів у Бухаресті, кожна стаття договору согласовивалась при його участі. Доповідаючи Олександрові I про досягнуті попередні успіхи, Кутузов підкреслив, що він приклав всі свої знання й уміння для виконання покладеного на нього доручення. Однак у прелімінарному договорі не було статті про сполучник між Росією й Туреччиною, на чому наполягав імператор. Кутузов уважав, що «коли вже укладеться мир, тоді вже Порта неминуче посвариться із Франциею й легше буде схилити оную до сполучника особливою негоциациею».
В остаточному виді Бухарестський мирний договір був підписаний 16 травня 1812 року. Від імені Росії його підписав Кутузов, фактично вже зміщений зі свого поста, а також Италинский, Сабанеев, Фонтон.
Бухарестський мир мав для Росії винятково важливе політичне значення й з’явився справжнім тріумфом Кутузова-Дипломата
Основні положення договору, що складався з 16 головних і двох секретних статей, полягали в наступному. Підтверджувалися всі колишні російсько-турецькі договори. Європейська границя між Росією й Туреччиною встановлювалася по ріці Прут до з’єднання її з Дунаєм, а потім по Килийскому руслу Дунаю до Чорного моря. Молдавія й Валахія верталися Туреччини зі збереженням їхніх довоєнних привілеїв. До Росії відходила Бесарабия з фортецями Акерман, Бендери, Ізмаїл, Килия й Хотин
Секретні статті надавали в користування Росії смугу морського узбережжя Кавказу від правого берега ріки Рион до міцності Анкари, довжиною 40 верст
Таким чином, за умовами Бухарестського миру Росія перетворювалася в придунайську державу з вигідним у військових, політичних і економічних відносинах державними кордонами
Значення Бухарестського миру
Висновок миру з Туреччиною було найбільшою військовою й дипломатичною перемогою Росії й поразкою її схованих і явних ворогів. Бухарестський мир значно поліпшив політичну й стратегічну обстановку Росії, убезпечивши її південні границі й позбавивши французів важливого союзника в майбутній війні
Переговори, пов’язані з висновком Бухарестського миру, з’явилися вершиною дипломатичної діяльності Кутузова. Він показав себе не тільки видатним полководцем, але й митецьким дипломатом, уміло, що защется на мирній конференції інтереси Росії
Список використаної літератури:
1. Н. Муньков «М. И. Кутузов — дипломат»
2. Е. П. Ковалевский «Граф Блудов і його час»
3. «М. И. Кутузов. Документи»