Квитки. Варіант 1.
7. Комедія Р. Б. Шеридана «Школа лихослів’я»: основний конфлікт, система образів, просвітительський пафос.
«Школи лихослів’я» допоміг Шеридану внести цим добутком такий значний внесок у драматургію, підняти англійську демократичну комедію на новий щабель
«Школа лихослів’я» зажадала від драматурга тривалої й напруженої роботи. На останньому аркуші рукопису Шеридан замість традиційного «кінець» написав: «Скінчив, слава богові!» Суфлер театру Дрюри-Лейн, що довго ждали нової комедії свого керівника, приписав унизу з не меншим полегшенням: «Амінь».
Очікування трупи не були даремними.)»Суперниках» кожна діюча особа була характером. «Школа лихослів’я» має сильну інтригу. Однак неважко виявити корінне розходження в побудові «Школи лихослів’я» і попередніх комедій Шеридана.)»Суперниках» Шеридан шукав як можна більше несподіваних поворотів сюжету. В «Школі лихослів’я», навпроти, кожний поворот сюжету не тільки заздалегідь підготовлений, але про нього повідомлений глядач. І проте дія п’єси розвивається зовсім несподіваними шляхами, тому що автор знаходить всі нові можливості в характерах своїх героїв. В «Суперниках», так само як і в «Дуеньї», упор робився на парадоксальне сполучення страстей, в «Школі лихослів’я» — на реалістичний розвиток багатогранного людського характеру
«Школа лихослів’я» є вищим досягненням англійської просвітительської комедіографії, найбільш закінченим зразком реалістичної сатиричної комедії. У цьому добутку з’єдналися глибина зображення характерів, чудова майстерність інтриги, доконана сценічність. «Школою лихослів’я» Шеридан завершив роботу Гея, Фильдинга, Кольмана, Гольдсмита.
Виняткова концентрированность дії, бездоганна логіка його розвитку, якими відрізняється «Школа лихослів’я»,- результат того, що вся п’єса перейнята однією думкою, одним гарячим переконанням автора, його прагненням знеславити, викрити, змішати із брудом ненависного йому буржуа-пуританина — ханжу й користолюбця, лицеміра й негідника. Шеридану не треба було для цього видумувати складної сюжетної схеми, заплутаних перипетій. Йому досить було лише сконцентрувати, довести до рівня своєї ненависті те, що підказувала саме життя
… Багатий лондонський будинок. Хазяїн його давно вже втратив зв’язок зі своїм маєтком, але не ввійшов і в життя буржуазного Лондона. Цей добряга й сангвінік досить забезпечений, щоб не думати про збільшення свого стану, він не марнолюбний і мріє лише про те, щоб на спокої дожити свої дні. Герой Шеридана позбавлений корисливої зацікавленості в людях. Втім, він ще досить душевно молодий, щоб радуватися й обурюватися з усією силою свого темпераменту й, нарешті, закохатися в дочку зубожілого сквайра. Сер Питер Тизл не з тих людей, які звикли й уміють аналізувати свої почуття. Йому здається, що він тверезо й обачно вибрав собі дружину Насправді він піддався сильному пориву почуття, щиро полюбив молоду дівчину. І в цьому на перший погляд його нещастя. Налагоджений побут сера Питера приходить у повний розлад. Він не в змозі витримати непомірних витрат своєї дружини. Будинок ломиться від гостей. Старого змушують ходити з візитами, і, що гірше всього, сер Питер підозрює дружину в зраді. Але хто її обранець?
Сер Питер думає, що це залишений у свій час під його опіку Чарльз Серфес. І дійсно, молода жінка, що справедливо обурює патріархальність сера Питера, його бажання відгородитися від сучасності й жити спогадами, могла б захопитися цим чарівним гулякою. Втім, підозри сера Питера спрямовані по помилковому шляху. Недосвідчена, не знаючого життя леді Тизл, інстинктивно протестуючи проти старозаветности сера Питера, зближається з великосвітським і цілком «сучасним» кружком злопихателей. Її намагається спокусити брат Чарльза лицемір Джозеф
И все-таки сер Питер не помилився в дружині. Його щира любов будить відповідне почуття молодої жінки. Зрозумівши щиру природу своїх світських приятельок, вона відвертається від них
Завдання комедії закладене в самому сюжеті, що розвивається як історія викриття лицеміра Джозефа й прозріння леді Тизл і сера Питера. Леді Тизл вірила, що лихослів’я її світських приятельок — лише безневинне времяпрепровождение. Сер Питер думав, що за словами людини можна судити про те, що він собою представляє. Падіння ширми в кімнаті Джозефа недарма відзначає собою кульмінаційний пункт п’єси — одночасно спадає завіса з око героїв комедії. Шеридан хотів, щоб вона спала й з око тих його глядачів, хто заражений шануванням «вищого світла», не уявляє собі щирий характер відносин між людьми в сучасному суспільстві.) сентенціями, і по^-цьому викриття пуританського лицемірства було для Англії XVIII століття найбільш діючою формою боротьби проти буржуазної своєкорисливості. Просвітителі демократичного крила давно прагнули показати «англійського Тартюфа». Фильдинг здійснив це завдання в «Томі Джонсе», намалювавши фігуру Блайфила. Але в драматургії образа подібної сили й суспільного звучання до Шеридана створено не було
Образ Джозефа показаний Шериданом не изолированно. У число персонажів, намальованих у сатиричних тонах, попадає, крім Джозефа Серфеса, і вся «академія лихослів’я» на чолі зі своїм головою леді Снируел. Це ледарі, дрібні людишки, якими рухають самі низинні страсті. Кожний з них — маленька подоба Джозефа Серфеса. Великий, вражаючий образ лицеміра підтриманий полдюжиной інших епізодичних осіб. Джозеф — не виключення. У ньому лише з найбільшою повнотою втілені дійсні якості представників так званого «вищого світла».)- він скромний, благочестивий, шанобливий до старших, ощадливий і розсудливий. Жодним із цих якостей не може похвастатися його брат — марнотрат, аматор провина й жінок. Усяка пристрасть Чарльза проявляється нестримно й вільно, стискува_ не турботою про думку навколишніх і зменшувати^ся не голосом розуму. Хто ж з них краще — дозвільний гуляка, підданий всім порокам молодості, або його обачний брат? Шеридан віддає перевагу першому. У Джозефа ті ж страсті, що й у Чарльза, але вони потворно перекручені засвоєної їм пуританською мораллю. Вона не дозволяє йому відкрито зізнатися у своїй любові до жінок, але зате штовхає на таємний зв’язок із дружиною свого друга й благодійника. Він бажає мати у своєму розпорядженні засоби для широкого життя, але найкращий спосіб для цього, на його думку,- шляхом обману в любові заволодіти чужим станом. І навпроти, здоровий людський початок, що тріумфує в Чарльзе, змушує його зосередити своє почуття на одній жінці й міцно, по-справжньому неї полюбити. Чарльз не вважає грошей, але в нього добре серце, і він не скупиться не тільки на власні задоволення, але й на допомогу людям
Безтурботний Чарльз не скований ніякими забобонами. Легка іронія стосовно «старої доброї Англії», що проникає всю творчість Шеридана, переходить у глузування в сцені аукціону, де Чарльз продає з молотка портрети своїх предків «із часів норманского завоювання». Старе життя валить, і не в завітах старовини варто шукати свою лінію поводження, а у веліннях розуму й доброго сердцагуманистический зміст навчання просвітителів — заклик до віри в людину, переконаність у здатності людини до постійного вдосконалювання, до високих устремлінь і почуттів — повною мірою засвоєний Шериданом. Гуманістична, демократична основа творчості Шеридана й пояснює його критичне відношення до буржуазного суспільства
Правда, читач не знайде в комедіях Шеридана міркувань про загальні принципи пристрою цього суспільства. І причини цього — в особливостях періоду, у який він жив
Англійські просвітителі першої половини XVIII століття намагалися зрозуміти найбільш загальні закони життя буржуазного суспільства, що недавно сформувалося. В 70-е роки, коли в Англії вже йшла промислова революція й протиріччя дійсності усе більше заглиблювалися, просвітителі усе менш виявлялися здатними дозволити їхніми засобами своєї ідеології. Сфера явищ, зображуваних просвітительським романом, звужується, хоча, звичайно, письменники 70-х років найчастіше показували ті сторони англійського життя, які були невідомі, та й не могли бути відомі їх попередникам
Якщо просвітителів першої половини століття більше интересвал питання про те, що відбувається, то їхніх продовжувачів сильніше займало, як відбувається те або інше явище в тій або іншій сфері життя, доступної для їхнього тлумачення. Вони докладніше розробляли людську психологію, міцніше, компактніше будували сюжет своїх добутків. Роман ґрунтувався тепер не на чергуванні епізодів, зв’язаних між собою лише фігурою головного діючої особи, а на вичерпній характеристиці декількох ситуацій і образів. Різноманіття тим змінилося однією темою, від важливості й глибини розкриття якої залежала соціальна значимість добутку
Приблизно в такому ж відношенні між собою, як роман першої й другої половини XVIII століття, перебувають комедії Фильдинга, що ставили важливі загальнополітичні питання, і «Школа лихослів’я» Шеридана, у якій автор начебто охоплює досить вузьке коло явищ. Успіх Шеридана пояснюється тим, що він обрав значну соціальну тему й зумів втілити її в закінчених виразні й типових образах