Лесаж. Словник Ф. А. Брокгауза й И. А. Ефрона.
— знаменитий французький сатирик і романіст ( 1668-1747), бретонець по походженню.) з’являвся тільки в cafeacute; Procope, свого роду літературному клубі.)»Do)»Crispi). Темний мир ділків, нещадних до своїх жертв, що прикривають своє моральне падіння щедрістю й шляхетністю у звертанні зі світським і напівсвітським суспільством — все це надзвичайно яскраво освітлено в комедії Л.
Цікаві в ній також шахраюваті лакеї, що керують долею своїх довірливих хазяїв; запозичені в Мольера, вони підготовляють тип класичного героя Л. — Жиль Блаза. Лакеї Мольера, при всій своїй дотепності, відрізняються тривіальністю прагнень і похилостей; у Л. Фронтени, Криспени й т.д. — певною мірою представники демократичного початку; вони усвідомлять свою розумову перевагу й прагнуть силою розуму завоювати собі земні блага, у яких їм відмовила доля
Кращі й цілком самостійні добутки Л. — два романи: «Le Diable Boiteux» і «Gil Blas». У першому (1709) диявол Асмодей несеться разом зі студентом Леандро над містом і показує йому внутрішність будинків, знімаючи із цією метою їхнього даху. У калейдоскопі видовищ, що відкриваються таким чином, розгортається перед читачем широка картина життя з її переходами від радостей до страждань, від убогості до розкоші, від щастя до горя й хвороб
Ще ширше захоплене життя в головному добутку Л., «Жиль Блазе». Цілий ряд пригод змушує іспанського селянина Жиль Блаза жити серед непривабливого люду — грабіжників і ошуканців, авантюристів і шарлатанів, що мандрують акторів і інших «picaro», тобто шахраїв. Спритність і природний розум заміняє в цих людях прагнення до справедливості; але завдяки тому, що їхніми жертвами є себелюбні й короткозорі улюбленці долі, читач почуває симпатію до торжества спритності в боротьбі сжизнью.
Сатира Л. стає більше широкої й глибше захоплює життя суспільства в другій частині «Жиль Блаза», що з’явилася в 1734 р. Колишній лакей є тут навчений досвідом, не попадається на вудку всякого авантюриста й швидко піднімається по суспільним сходам. Л. малює життя такий, яка вона в дійсності, перемішуючи зворушливе з комічним. Мораль Л. полягає в застосуванні до обставин; життєва мудрість його так само безпосередня й незмінна, як вічні закони почуттів і страстей
Останні книги роману написані в іншому тоні. Жиль Блаз не тільки навчений життям, але й пересичений нею; він жадає самоти серед природи й улюблених книг, жадає спокійного сімейного вогнища: це — історія сімейного життя самого автора. Заключні акорди роману звучать примиренням з життям, незважаючи на всі її непривабливі сторони. Літературне значення «Жиль Блаза», крім його художніх вартостей, полягає в тім, що це перший реалістичний роман, що перемінив у Франції еру чутливих романів XVII в. См. Е. Li).
З. В.
«Баккалавр саламанкский або пригода дона Херубино де-ла-ронда» (Спб., 1763; 2-е изд. 1704); «Пригоди Естеванилла Гонзалеца, прозваного веселуном» (Спб., 1765-66); Ив. Кудрявцева, «Зулима або непорочна любов» (Спб., 1768); Д. Щ., «Розважальні пригоди Гусмана д’алфараша» (М., 1785); Дм. Мокеева, «Повість про кульгавого біса» (Спб., 1791; 2-е изд. 1807); А. К., «Гусман д’алфараш, щира гишпанская повість» (М., 1804); Е. Шаврова, «Історичний, генеалогічний, хронологічний, географічний атлас» (Спб., 1809); «Витівки забавного Гусмана, або який у колибельку, такий і в могилку» (М., 1813); Вас. Теплова, «Пригоди Жилблаза де-сантиллани» (Спб., 1812-15); Пасинкова, «Кульгавий біс» (1832); В. Волзького, «Кульгавий біс» (1832); «Дон Жильблаз де Сантильяна, син солдата, людина минулі всі стани» («Зелена Бібліотека», изд. М. О. Вольфа, Спб., сокращ. переклад); емье, те ж (М., 1871); Шлезингер, те ж (М., 1873); новітнє изд. » Жиль-Блаза» Л. Ф. Пантелєєва (Спб. 1895); «Кульгавий чорт» (М., 1874); «Тюркаре», комедія, з. С. Боборикиной («Вест. Європи», 1874, № 11) і Шерстобитовой (изд. Ледерле, 1895).
Енциклопедичний словник Ф. А. Брокгауза й И. А. Ефрона. — С. — Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890-1907.