Летарова-гистер М. А. Казка про «доброго дикуна»: «Простодушний» Вольтера й тип 425 АТ
as a Bridegroom (Cupide a) також досить численні. Це й казки про Амур і Психее Апулея, Лафонтена або Богдановича, і різні варіанти казки про красуню й чудовиська (зокрема, прозаїчні версії мадам де Вильнев і мадам де Бомон, драматичні версії Мармонтеля й мадам де Жанлис, а також і «Аленький квіточка» Аксакова). Менш очевидні варіації цього ж казкового типу зустрічаються й у Шарля Перро («Рике із чубчиком») , і в багатьох літературних казках інших європейських авторів
«Простодушний» Вольтера, здавалося б, найменше претендує на роль перекладання народної казки. До цього добутку застосовні різноманітні жанрові визначення: філософська казка, сентиментальний роман, нарешті, роман виховання. У нашій роботі мова йтиме про структуру й тематику народної чарівної казки в даному добутку
«шляхетного дикуна». Етнографічного інтересу до примітивних культур він тим більше не випробовує. Дикун для нього — недолюдина, і в його образі Вольтер не бачить нічого романтичного4 .
. При хрещенні йому дають легендарне ім’я Геракл (Hercule). У момент створення простодушного це ім’я мав скоріше либертенские, чим героїчні коннотации: «Єзуїт, що відрізнявся великою вченістю, пояснив, що це був догідник, що зробив дванадцять чудес. Було ще тринадцяте, котре одне коштувало інших дванадцяти, однак єзуїтові не пристало говорити про нього: воно складалося в перетворенні п’ятдесятьох дівиць у жінок протягом однієї ночі. Якийсь потішник, що перебуває відразу, став посилено вихваляти це чудо. Усе дами потупилися й вирішили, що Простодушний, судячи із зовнішності, гідний того святого, ім’я якого одержав» 6 .
Однак і в контексті героїчного міфу в Простодушного простежуються деякі риси подібності з його героїчним тезком: по-перше, він носить шкіру вбитого мі дикого звіра (ведмедя, съевшего його першу кохану, Абакабу, і жорстоко за це поплатившегося), по-друге він не позбавлений войовничо-героїчного духу: у главі 7 він один проганяє із Бретані англійців і з тих пор починає мріяти про кар’єр офіцера. Завдяки своїм героїчним якостям і своїм таємничим, обкутаним романтичним ореолом походженню, Простодушний ідеально підходить як на роль героя пригодницького роману, так і на роль героя чарівної казки
, але в цьому випадку шляху шукачів розходяться на час, а потім знову зливаються в єдиний «хід» 8 . У противному випадку Пропп говорить про «двухсказочности» 9Джерело: Література Освіти )»Простодушному» Вольтера ми маємо справу із двома героями, рівною мірою активними: самим Простодушним і його улюбленої, м-ль де Сент-Ив. Остання з об’єкта пошуків героя сама перетворюється в шукача. З моменту, коли героїня починає діяти самостійно, її історія більше не зливається в єдиний хід з історією героя. Можна припустити, що в цій казці присутні дві принципово різні послідовності функцій, виконуваних двома різними героями відповідно. Щоб підтвердити цю гіпотезу, розглянемо сюжет «Простодушного» по системі пропповских функцій
Спроби подібного аналізу вже вживали дослідниками. Одним з перших розібрав казку Вольтера за схемою Проппа еглаль Хенеин10 . Цей автор не піклується про єдність шукача в казковому ході, не зважає на те, що послідовність функцій, по Проппу, повинна бути однакова11 , а безладно приписує виконання різних казкових функцій всім підряд героям вольтерівської казки. Так наприклад, героєві — шукачеві, якимось, очевидно є Простодушний, Хенеин приписує функції антагоніста (вивідування й одержання інформації), у ситуації, коли останній одержує від дядюшки з тіточкою інформацію про своє походження
Більш послідовно надходять Керол Шерман і її співавтори12 . Їх ціль — не просто простежити можливе споріднення «Простодушного» з народною казкою. Автори вказують, що накладення пропповских функцій на вольтерівський сюжет дозволяє вичленувати специфічні особливості вольтерівського філософського нарратива.
Наша робота переслідує подібної ж мети. Ми припускаємо, що схема Проппа допоможе нам вичленувати жанрові особливості казки Вольтера, а також визначити, яким образом структурне споріднення із чарівною казкою впливає на філософський підтекст «Простодушного». У цьому випадку нас буде цікавити можливість вичленовування в сюжеті казки Вольтера не декількох окремо взятих функцій, а їхньої послідовності, однакової в чарівних казках. Далі, за окремий казковий хід ми будемо вважати лише послідовність функцій, у якій діє той самий герой. Саме наявність постійної послідовності функцій з тим самим героєм — шукачем є характерною ознакою чарівної казки. Але ця ж ознака, як ми переконаємося, характерний і для філософської казки Вольтера
Розділ 5. Простодушний любить м-ль де Сент-И, але не може на ній женитися. . Шкода, збиток; ф-ция VIII A. Розділ 6. Прекрасна Сент-Верб укладена в монастир суддею, що хоче видати її заміж за свого сина Збиток А, точніше А16, погроза насильницького шлюбу. Глава 7 Битва Простодушного з англійцями не відповідає ні однієї з функцій, тому що б’ється він не з антагоністом, винному у вихідному збитку, нанесеному героєві. Глава 7. Простодушний вирішує звільнити прекрасну Сент-Верб і відправитися у Версаль просити дозволу взяти її в дружин.. Глава 8. Простодушний відправляється у Версаль. . де Ла Шез і про функцію IV (вивідування). Глава 9. Простодушний у пана Олександра. Перша функція Дарувальника Д ( ф-ция XII). Дарувальник прриветствует і випитує героя Д2. Там же Суперечка Простодушного з паном Олександром. Реакція героя Г, відповідь). Глава 10. Простодушний у Бастилії. .
антагоніст здобуває над ним силу й виявляється покараний тільки завдяки діям героїні. З моменту висновку в Бастилію герой пасивний. Як ми побачимо нижче, із глави 13 починається активність героїні, і саме вона стає двигуном сюжету.) по термінології Клода Бремона (див. нижче). Однак, оскільки ціль у героя інша, його бесіди з Гордоном залишаються поза казковою схемою. Проте можна говорити як мінімум про одну функцію, пов’язаної з Гордоном — про трансфигурации. У главі 19 прекрасна Сент-Верб говорить про нього:
Так, ви з ним побачите (-) але це вже не та людина (курсив мій — М. Л. Г.). Постава, напрям думок, розум — усе стало в нього іншим. Наскільки колись він був недосвідчений і простуватий, настільки тепер гідний поваги13 .
Крім того, тут можна говорити й про ініціацію14 . Версаль (настільки далекий не тільки для гурону Простодушного, але й для його бретонських рідних) виявляється в такий спосіб у ролі таємничого лісу (того світла), а Бастилія — у ролі великого будинку в таємничому лісі
У більших будинках (або чоловічих будинках) хлопчики проходили обряд ініціації й потім навчалися необхідним для зрілого чоловіка знанням. Подібне навчання відбилося в казках різних народів. Часто в казках об подібному навчання героя присутній мотив запродажу — хлопчик з народження обіцяний тому, хто згодом буде навчати його своїй хитрій науці. Простодушний проходить навчання й свій рід ініціацію в Бастилії. Його вчитель Гордон зауважує йому, що цей висновок, настільки доброчинне для героя, було йому споконвічно визначене:
-Мабуть, — сказав янсеніст гурону, — бог призначає вас для якихось великих справ, раз він привів вас із берегів озера Онтаріо в Англію й Францію, дозволив прийняти хрещення в нижній Бретані, а потім, заради вашого порятунку, заточив сюди (ВОЛЬТЕР, op. cit., с. 517).
Ініціація Простодушного відбулася, його освіта тільки починається, однак, шлях його як шукача підходить до кінцю. Залишається всього три останні функції: