Лев Толстої, життєвий шлях Толстой Л. Н

Лев Толстої, життєвий шлях
Без своєї Ясної Галявини я важко можу

собі представити Росію й моє відношення кней.

Без Ясної Галявини я, може бути,

ясніше побачу загальні закони, необхідні

для моєї батьківщини, але я не буду

до пристрасті любити його.

Л. Толстой

Літературна слава Толстого росла з такою швидкістю, що у Росії вже не було ні однієї грамотної людини, який би не прочитував з жадібністю всього того, що виходило з-під пера письменника. Цьому багато в чому сприяв журнал "Сучасник", його редактори Некрасов і Чернишевський, які пильно стежили за розвитком таланта Толстого й дбайливо направляли його. Товстої був близький "Сучасникові" своїм демократизмом, непідкупною чесністю першовідкривача ще не випробуваних можливостей зображення людини й процесу життя

Знаменно, що після повернення зі служби Толстої був прийнятий у групу "Сучасника" як рівний серед рівних. На фотографії того років поруч із Тургенєвим, Гончаровим, Островським коштує в офіцерській формі молодої Толстой... Однак, як показали події наступного років, Толстой не зміг залишатися в числі постійних співробітників журналу на тривалий час. Смерть пануючи Миколи 1 і падіння Севастополя, які позначили новий крутий поворот російської історії, розкрили всю неможливість реакційної дворянської ідеології в її спробах виправдання непорушності самодержавства. Валили підстави дворянско-помешичьего держави, старі поняття про борг, честі, чесноти. Розмежування класових сил у країні привело до панування в революційно-визвольному русі селянської демократії

У цих історичних умовах Толстої повинен був визначити лінію звертання. У боротьбі, що розгорнулася, навколо "селянського питання" перед ним було два шляхи - шлях революційних демократів на чолі з Некрасовим і Чернишевським і шлях прихильників ліберальних реформ на чолі із Дружиніним і Боткіним

Товстої в цій боротьбі не став ні на ту, ні на іншу сторону. Він пам'ятав слова Некрасова про те, "що в нашій батьківщині роль письменника є насамперед роль учителя й, по можливості, заступника за безмовних і принижених". І коли рішення проблеми взаємин поміщика й селянина натрапило на непереборні перешкоди ("Ранок поміщика"), Толстой розробив широку програму "заступництва" за мужика. У розпалення селянської реформи 1861 року Толстой у посаді світового посередника приймав саму активну участь в улагоджуванні возникавших між поміщиками й селянами споровши, працював увлеченно, вів справу "самим холоднокровним і совісним образом". Однак уже перші кроки в захист селянства викликали страшне обурення дворян: "Мене й бити хочуть і під суд підвести..." Через рік після призначення на цю посаду Толстої вийшов у відставку. Почалася завзята й тривала робота над собою, над виявленням у самому собі можливостей до морального самовдосконалення. Допитливий розум мислителя й художника ставить Толстого в самі різні положення, будячи в ньому ненаситну спрагу пізнань, відкриттів. Після невдачі з романом "Сімейне щастя" Толстой залишає літературну діяльність і із захопленням віддається педагогічним заняттям. Двічі робить він подорож по країнах Європи для того, щоб, як говорив він, відзвітуватися не тільки самому собі, але й педагогічному миру про непридатність існуючої системи утворення. Він самостійно "шукає дозволи питань про майбутність людини й кращих шляхів утворення" .

У цих цілях Толстої відкриває для дітей яснополянских селян школу, видає педагогічний журнал "Ясна Галявина", пропагує в ньому ідеї вільного виховання Щирий же зміст всієї цієї роботи полягало, по думці Толстого, у тім, щоб урятувати в народі Ломоносових і Пушкіних, які "кишать у кожній школі".

Часте спілкування з дітьми, бажання дати утворення народу багато в чому обумовили розрив Толстого з ідеологами дворянства. Усе більше определеннее в його публіцистичних статтях і виступах стає погляд на громадське життя з позицій трудового народу. Товстої виступає проти завоювань цивілізації, тому що її благами користь ются богатие ("Прогрес і визначення утворення"). Так званий суспільний прогрес перебуває, по думці Толстого, у різкому протиріччі зі споконвічним прагненням людей до рівності. Прихильники прогресу із презирством ставляться до простих людей з тієї причини, які останні не в можливості прилучитися до науки й мистецтва. У конфлікті між бідністю й багатством Толстой вибирає сторону народу

У художніх творах, написаних Толстим у цей час, підсилюються елементи викриття ("Козаки", "Поликушка", перша редакцкия "Холстомера"). Внутрішній неправді й каліцтву життя привілейованих класів Толстой протиставляє життя трудового народу як найбільш правильну, не суперечній здоровій користі. Якщо в "Холстомере" і "Поликушке" він протестує проти права власності на людей і на землю, то в "Козаках" уже намечается відхід письменника від свого класу

"Поняття моє, - говорить Холстомер, - не має ніякої іншої підстави, як низький і тваринний людський інстинкт, називаний ними почуттям або правом власності". "У сходах живих істот" люди, які представляють власність, тобто кріпаки, сильніше, здоровее й вище тих, хто ними володіє

Спроба аристократа Оленина ("Козаки") порвати зі звичайними для нього умовами панського життя й злитися з людьми, далекими від цивілізації, пояснюється його незадоволеністю, щиросердечним розладом з навколишньою дійсністю

Товстої в цих повістях не робить революційних висновків. Він стоїть на точці зору захисту "вічних" істин моралі. Але сама постановка питання про несправедливість громадського життя змушувала думати читача про шляхи її перебудови.