Лев Толстої, життєвий шлях Толстой Л. Н

Лев Толстої, життєвий шлях
Без своєї Ясної Галявини я важко можу

собі представити Росію й моє відношення кней.

Без Ясної Галявини я, може бути,

ясніше побачу загальні закони, необхідні

для моєї батьківщини, але я не буду

до пристрасті любити його.

Л. Толстой

Літературна слава Толстого росла з такою швидкістю, що у Росії вже не було ні однієї грамотної людини, який би не прочитував з жадібністю всього того, що виходило з-під пера письменника. Цьому багато в чому сприяв журнал "Сучасник", його редактори Некрасов і Чернишевський, які пильно стежили за розвитком таланта Толстого й дбайливо направляли його. Товстої був близький "Сучасникові" своїм демократизмом, непідкупною чесністю першовідкривача ще не випробуваних можливостей зображення людини й процесу життя

Знаменно, що після повернення зі служби Толстої був прийнятий у групу "Сучасника" як рівний серед рівних. На фотографії того років поруч із Тургенєвим, Гончаровим, Островським коштує в офіцерській формі молодої Толстой... Однак, як показали події наступного років, Толстой не зміг залишатися в числі постійних співробітників журналу на тривалий час. Смерть пануючи Миколи 1 і падіння Севастополя, які позначили новий крутий поворот російської історії, розкрили всю неможливість реакційної дворянської ідеології в її спробах виправдання непорушності самодержавства. Валили підстави дворянско-помешичьего держави, старі поняття про борг, честі, чесноти. Розмежування класових сил у країні привело до панування в революційно-визвольному русі селянської демократії

У цих історичних умовах Толстої повинен був визначити лінію звертання. У боротьбі, що розгорнулася, навколо "селянського питання" перед ним було два шляхи - шлях революційних демократів на чолі з Некрасовим і Чернишевським і шлях прихильників ліберальних реформ на чолі із Дружиніним і Боткіним

Товстої в цій боротьбі не став ні на ту, ні на іншу сторону. Він пам'ятав слова Некрасова про те, "що в нашій батьківщині роль письменника є насамперед роль учителя й, по можливості, заступника за безмовних і принижених". І коли рішення проблеми взаємин поміщика й селянина натрапило на непереборні перешкоди ("Ранок поміщика"), Толстой розробив широку програму "заступництва" за мужика. У розпалення селянської реформи 1861 року Толстой у посаді світового посередника приймав саму активну участь в улагоджуванні возникавших між поміщиками й селянами споровши, працював увлеченно, вів справу "самим холоднокровним і совісним образом". Однак уже перші кроки в захист селянства викликали страшне обурення дворян: "Мене й бити хочуть і під суд підвести..." Через рік після призначення на цю посаду Толстої вийшов у відставку. Почалася завзята й тривала робота над собою, над виявленням у самому собі можливостей до морального самовдосконалення. Допитливий розум мислителя й художника ставить Толстого в самі різні положення, будячи в ньому ненаситну спрагу пізнань, відкриттів. Після невдачі з романом "Сімейне щастя" Толстой залишає літературну діяльність і із захопленням віддається педагогічним заняттям. Двічі робить він подорож по країнах Європи для того, щоб, як говорив він, відзвітуватися не тільки самому собі, але й педагогічному миру про непридатність існуючої системи утворення. Він самостійно "шукає дозволи питань про майбутність людини й кращих шляхів утворення" .

У цих цілях Толстої відкриває для дітей яснополянских селян школу, видає педагогічний журнал "Ясна Галявина", пропагує в ньому ідеї вільного виховання Щирий же зміст всієї цієї роботи полягало, по думці Толстого, у тім, щоб урятувати в народі Ломоносових і Пушкіних, які "кишать у кожній школі".

Часте спілкування з дітьми, бажання дати утворення народу багато в чому обумовили розрив Толстого з ідеологами дворянства. Усе більше определеннее в його публіцистичних статтях і виступах стає погляд на громадське життя з позицій трудового народу. Товстої виступає проти завоювань цивілізації, тому що її благами користь ются богатие ("Прогрес і визначення утворення"). Так званий суспільний прогрес перебуває, по думці Толстого, у різкому протиріччі зі споконвічним прагненням людей до рівності. Прихильники прогресу із презирством ставляться до простих людей з тієї причини, які останні не в можливості прилучитися до науки й мистецтва. У конфлікті між бідністю й багатством Толстой вибирає сторону народу

У художніх творах, написаних Толстим у цей час, підсилюються елементи викриття ("Козаки", "Поликушка", перша редакцкия "Холстомера"). Внутрішній неправді й каліцтву життя привілейованих класів Толстой протиставляє життя трудового народу як найбільш правильну, не суперечній здоровій користі. Якщо в "Холстомере" і "Поликушке" він протестує проти права власності на людей і на землю, то в "Козаках" уже намечается відхід письменника від свого класу

"Поняття моє, - говорить Холстомер, - не має ніякої іншої підстави, як низький і тваринний людський інстинкт, називаний ними почуттям або правом власності". "У сходах живих істот" люди, які представляють власність, тобто кріпаки, сильніше, здоровее й вище тих, хто ними володіє

Спроба аристократа Оленина ("Козаки") порвати зі звичайними для нього умовами панського життя й злитися з людьми, далекими від цивілізації, пояснюється його незадоволеністю, щиросердечним розладом з навколишньою дійсністю

Товстої в цих повістях не робить революційних висновків. Він стоїть на точці зору захисту "вічних" істин моралі. Але сама постановка питання про несправедливість громадського життя змушувала думати читача про шляхи її перебудови.


Загрузка...