Лев товстої в розумінні И. А. Буніна

Лев товстої в розумінні И. А. Буніна

Значення творчості й ідей Л. Н. Толстого в розвитку російської суспільної й філософської думки важко переоцінити. У свідомості людей кінця XIX - початку XX сторіччя Толстої - людин, що своєю теорією непротивлення злу насильством фактично переглянув багато принципів християнства й дав його нове трактування, а також створив нову філософську систему. А тому сучасники Лева Миколайовича не раз зверталися до аналізу проблем, поставлених Толстим, тому ми можемо говорити про вплив ідей Толстого на світогляд багатьох російських письменників і тому фігура Толстого, його доля й значимість для російського суспільства стала об'єктом інтересу багатьох мислителів того часу. Не був отут виключенням і И. А. Бунін

Можна без перебільшення сказати, що Л. Н. Толстой зробився як би "темою життя" И. А. Буніна. До його ім'я Бунін звертається неодноразово, від юнацької пори до кінця своїх днів. Найбільше повно своє відношення до Л. Н. Толстого И. А. Бунін сформулював у книзі "Звільнення Толстого", виданої в 1937 році. Створенню цієї

396

Книги передували довге міркування над особистістю, творчістю й філософією Толстого. Ми не помилимося, якщо скажемо, що своєчасно написання Твір И. А. Бунін уже "перехворів" ідеями толстовства, стадія захоплення пройшла. Перед нами з'являється зрілий і обміркований аналіз щирого значення життєвого шляху генія

"Звільнення Толстого" - не звід спогадів: документальні свідчення про життя письменника (від імені самого Буніна, Софії Андріївни, дітей Толстого) приводяться лише для підтвердження загальної бунинской концепції змісту буття мислителя. Добуток є скоріше релігійно-моралістичним трактатом, у якому підводять підсумки життя, і свого роду реквіємом по художнику, по філософі, що виразив трагедію творця взагалі й самого И. А. Буніна вчастности.

И. А. Бунін обостренно почуває дистанцію між собою й Л. Н. Толстим і розуміє, що сам не має силу "пророка", а тому велич моральності Л. Н. Толстого займає його ще більше. Нарис починається із цитати з повчань Будди, і від її И. А. Бунін проводить паралель між філософією Толстого й "нерухливими" східними религиями й доводить, що філософський і релігійний пошуки Толстого, які підкорили собі життя, перетворили її в подвиг, додали особливу цінність, творчості письменника, наситивши її духовністю

Для И. А. Буніна Л. Н. Толстой - один з деяких за всю історію людства людей, хто замислювався над сенсом життя й підкорив цим ідеям все своє існування. А тому Л. Н. Толстой коштує в одному ряді з найбільшими пророками, святими, мудрецями. "Одноманітність Толстого подібно тої одноманітноості, що властиво древнім священним книгам Індії, пророкам Іудеї, повчанням Будди, сурам Корана", - пише И. А. Бунін. Протягом всього життя письменника Л. Н. Толстой залишається для нього творцем абсолютних цінностей у сфері мистецтва й думки. "Мріяти про щастя бачити його" - от той захоплений лейтмотив, що визначає тональність бунинских міркувань про Толстого. І в цьому з'єднується й непогрішний авторитет художника, і замилування близькістю Толстого до народу, його поглядами на людину, на життя й на смерть

Все життя Л. Н. Толстого И. А. Бунін ділить на 12 семирічних етапів: 1 - дитинство, 2 - отроцтво, 3 - юність, 4 - служба, 5 - відхід зі служби, одруження, початок роботи над "Війною й миром", 6 - життя в сім'ї, "Війна й мир", 7 - "Ганна Каренина", народження шести дітей, 8 - "Сповідь", "У чому моя віра", 9 - Москва, оповідання для народу, 10 - відмова від авторських прав на добутки, 11 - "Воскресіння", 12 - смерть. Життєвий шлях мислителя представляється при цьому постійною боротьбою між чимсь нескінченно більшим і неприборканим, з одного боку, і вузьким, тілесним - з іншої. До кінця життя в Л. Н. Толстого вже немає ні граду, ні батьківщини, ні миру. Залишається тільки "звільнення", відхід, повернення до Бог, повне розчинення в ньому. Все життя, що бився над розгадкою таємниці смерті, И. А. Бунін приходить, зрештою, до її поетизації. Смерть з'являється руйнівницею всіх протиріч і початком нового, невідомого існування: "Прийшов час прокинутися, тобто вмерти". Аналізуючи смерті героїв Л. Н. Толстого, наприклад Андрія Болконского, що в останні мінути думає про любов, И. А. Бунін створює реквієм самому письменникові

И. А. Бунін не може прийняти ленінського розуміння Толстого. Якщо Ленін говорить, що "Толстой смішний як пророк, що відкривав нові рецепти порятунку людства", то И. А. Бунін саме так і тільки так уявляє собі Толстого. Буніну не цікаво суспільне значення творчості письменника, він проходить мимо соціальні протиріччя його добутків. Думка Буніна тече у внеисторическом, внесоциальном, космічному руслі, в "загальнолюдському" контексті й підкріплюється постулатами буддизму, судженнями Біблії й записами самого Л. Н. Толстого. И. А. Бунін намагається вивести закони єдиного ланцюга людського існування, мізерно малою часткою якої з'являється окрема особистість у мириадах людей. Його цікавить питання: "Яке походження більших?" У всіх рисах і манерах Л. Н. Толстого И. А. Бунін бачить приватні прояви "зоологічної" особистості генія

И. А. Бунін часто йде від прямої авторської оцінки ланок життя Л. Н. Толстого, підбираючи свідчення його близьких, друзів, приводячи висловлення самого Толстого й зближаючи їх із цитатами з Біблії, повчаннями Будди, античних мислителів. Так поступово обрисовується основна тема нарису: Бунін прославляє життя Толстого, що з'являється в його зображенні не просто як рух по шляху "розчарування в мирському", але як безмірне розширення особистості, приведшее до відмови від усього корисливого, суєтного, тимчасового, до болісних зусиль вирішити "саме головне" - зрозуміти зміст існування

Безсумнівним достоїнством книги є спостереження над особистістю Л. Н. Толстого, саме вони допомагають простежити постійну боротьбу думок і почуттів. Затверджуючи існування неосяжного миру художника, И. А. Бунін показує, як поступово містить у собі особистість Л. Н. Толстого всі вболівай, чаянья й радості миру. Для И. А. Буніна життя Л. Н. Толстого - великий подвиг, де головним було розширення особистості, відмова від егоїстичного існування; сама ж фігура Л. Н. Толстого, на його думку, настільки величезна, що порівнянно лише з Буддою й Христом


Загрузка...