Лірика Пушкіна
Про лірика Пушкіна говорити й важко й легко. Важко, тому що це різнобічний поет. Легко, тому що це надзвичайно талановитий поет. Згадаємо, як він визначив сутність поезії:
Вільний, знову шукаю сполучника Чарівних звуків, почуттів і дум
Я звернув увагу на те, що неодмінною умовою творчості поет уважає волю. Пушкіна вже до сімнадцяти років був цілком сформованим поетом, здатним суперничати з такими маститими світилами, як Державін, Капнист. Поетичні рядки Пушкіна на відміну від громіздких строф Державіна знайшли ясність, добірність і красу. Відновлення російської мови, настільки методично почате Ломоносовим і Карамзиним, завершив Пушкін. Його новаторство нам тому й здається непомітним, що ми самі говоримо на цій мові. Бувають поети «від розуму» . Їхня творчість холодно й тенденційно. Інші занадто багато уваги приділяють формі. А от ліриці Пушкіна властив гармонійність. Там усе в нормі: ритм, форма, зміст
чиБроджу я уздовж вулиць шумних, чи Входжу в багатолюдний храм, Сиджу ль серед юнаків божевільних, Я віддаюся моїм мріям
Так починається один із самих блискучих віршів Пушкіна. Музичне повторення в і чи не здається навмисним, але створює особливу мелодію вірша, підкоряється цілком загальній ідеї добутку. Поета мучить думку про швидкоплинність життя, про те, що на зміну йому прийдуть нові покоління й він, можливо, буде забутий. Ця сумна думка розвивається протягом декількох строф, але потім, у міру того як вона поступається місцем філософському примиренню з дійсністю, міняється й звуковий настрой вірша. Елегійна довжина зникає, останні рядки звучать урочисто й спокійно: И нехай у гробового входу Младая буде життя грати, И байдужа природа Красою вечною сіяти
Виняткове художнє чуття Пушкіна керувало їм у виборі ритму, розміру. Дивно точно відтворюється тряска дорожнього екіпажа:
Довго ль мені гуляти на світі Те в колясці, те верхи, Те в кибитці, то в кареті, То у возі, те пішки?
Коли читаєш вірш «Обвал» , мимоволі приходить на пам’ять гучна гірська луна, виникають в уяві похмурі обриси скель і обривів
… І нарікає бор, И блищать серед хвилястої імли Вершини гір
Пушкін, як ніхто, умів радуватися красі й гармонії миру, природи, людських відносин. Тема дружби — одна з ведучих у лірику поета. Через все своє життя він проніс дружбу з Дельвигом, Пущиним, Кюхельбекером, що зародилася ще в ліцеї. Багато вільнодумних віршів Пушкіна адресовані друзям, однодумцям. Таким є вірш «До Чаадаєва» . У рядках, позбавлених усякої иносказательности, поет призиває друга віддати свої сили звільненню народу
Поки свободою горимо, Поки серця для честі живі, Мій друг, вітчизні присвятимо Душі прекрасні пориви!
Настільки ж недвозначний заклик до повстання втримується й у знаменитій оді Пушкіна «Вільність» . Головна думка оди в тім, що «вільність» можлива й у монархічній державі, якщо монарх і народ строго додержуються законів, у тому числі й моральним. Пушкіна призиває до цьому, але разом з тим звучить попередження тиранам: Тирани миру! тріпотіть!
Поетичні прокльони на їх адресу займають целую строфу
Самовластительний лиходій! Тебе, твій трон я ненавиджу Твою погибель, смерть дітей. З жорстокої радостию бачу. Читають на твоєму чолі Печатка прокльону народи. Ти жах миру, сором природи, Докір ти богові на землі
Цар розлютив, прочитавши ці рядки. «Пушкіна треба заслати в Сибір, — заявив він. — Він бунтівник гірше Пугачова» .
На лиховісному контрасті безтурботної природи й жахів кріпосництва будується «Село» . Вірш умовно можна розділити на дві частини. Перша частина — це «притулок спокою» , де все полно «щастя й забвенья» . Здавалося б, по тоні першої частини ніщо не передвіщало вибуху обурення. Навіть підбор відтінків говорить нам про райдужні картини сільської природи: «запашні скирти» , «світлі промені» , «блакитні рівнини» . Інакше, «скрізь сліди достатку й праці» . Але друга частина вірша несе антикріпосницьку спрямованість. Саме тут, у селі, Пушкін бачить лиховісну причину всіх нещасть — кріпосне право, «рабство худе» , «барство дике» . Закінчується вірш риторичним питанням: Побачу ль, про друзі! народ не пригноблений И рабство, занепале по манію пануючи, И над батьківщиною волі присвяченої чи Зійде, нарешті, прекрасна зоря?
Але цар не почув закликам поета. Пушкіна очікувало посилання. Правда, завдяки Жуковському, північне посилання замінили південної. Під час повстання декабристів Пушкін жив у Михайлівськім. Тут його застала звістка про жорстоку розправу над ними. Він пише чудовий вірш «У Сибір» , що передає декабристам через Катерину Трубецьку. Він посилає друзям слова розради:
Не пропаде ваша скорботна праця И дум високе стремленье Пушкін був не тільки однодумцем декабристів, його вірші надихали їх. Кожний новий добуток було подією, листувалося з рук у руки. Про це говориться у вірші «Арион» :….. А я — нескінченної віри полн, — Плавцям я співав…
Співак виявляється єдиним, хто уцелел після «грози» . Але він залишається вірний своїм переконанням: «я гімни колишні співаю» .
Бути із друзями в лиху — священний обов’язок кожної людини. Високі почуття любові й дружби незмінно супроводжують Пушкіну, не дають йому впасти в отчаянье. Любов для Пушкіна — найвища напруга всіх щиросердечних сил
Як би не була людина подавлена й розчарований, який би похмурої не здавалася йому дійсність, приходить любов — і мир опромінюється новим світлом
Самим дивним віршем про любов, на мій погляд, є вірш «Я пам’ятаю дивовижне мгновенье» . Пушкіна вміє знайти дивні слова, щоб описати чарівний вплив любові на людину: Душі настало пробужденье: И от знову з’явилася ти, Як скороминуще виденье, Як геній чистої краси
Жіночий образ даний лише загалом: «голос ніжний» , «милі риси» . Але навіть ці загальні контури жіночого образа створюють враження піднесеного, надзвичайно прекрасного
У вірші «Я вас любив» показаний, що теперішня любов не егоїстична. Це світле, безкорисливе почуття, це бажання щастя улюбленої. Пушкіна знаходить дивні рядки, хоча слова зовсім прості, повсякденні. Напевно, саме в цій простоті й повсякденності проявляється краса почуттів і моральна чистота:
Я вас любив так искренно, так ніжно, Як дай вам бог улюбленої бути іншим Особлива увага хотілося б звернути на вірш «Мадонна» . Це вірш Пушкін присвятив своїй дружині. Радість і щастя від довгоочікуваного шлюбу (він тричі робив речення Н. Н. Гончаровой) виразилися в рядках:
Здійснилися мої бажання. Творець Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна, Найчистішої принадності найчистіший зразок
Поезія Пушкіна має дивний дарунок. Вона як живлющий бальзам впливає на людину. Вірша Пушкіна ми знаємо з юного років, але тільки через якийсь час, іноді, через багато років, ми відкриваємо для себе заново казковий мир його поезії й не утомлюємося дивуватися її кристальній чистоті, ясності, натхненності. Поезія Пушкіна вічна, тому що вона звернена до всього прекрасного вчеловеке.