Луків Вл. А.: Французька література від джерел до початку новітнього періоду. XVIII століття
Кребийон-Старший
eacute;billo) (13.01.1674 — 17.06.1762) — французький драматург. Член Французької Академії (1731). На самому початку XVIII століття (близько 1703 р.) Кребийон почав писати для театру. Його перу належать трагедії «Идоменей» (1705), «Атрей і Тиест» (1707), «електра» (1708), «Радамист і Зенобия» (1711), «Семіраміда» (1713), шедшие на сцені театру «Комеди Франсез», принеся авторові славу «першого трагіка Франції».)»Атрею й Тиесту» визнавав: «Я чітко бачу свою неправоту в перебільшеному сприйнятті трагедії, як дії, переповненого несчастиями, які покладається представляти глядачам у цікавих картинах». Проте, у трагедії Атрей, що обурюється на свого брата Тиеста, під час бенкету подає йому м’ясо його власного сина.)- батько Агамемнона й Менелая, а Тиест — батько егисфа, що разом із Клитемнестрой убив Агамемнона. Інакше кажучи, Кребийона-Старшого зацікавило покоління, що передувало поколінню героїв Троянської війни, того періоду, що був уже освоєний французами через гомеровские поеми, і в знаменитих персонажів Гомера й грецьких трагіків письменник виявив і відтворив жахливі джерела, що кидають тінь на класичну стародавність
Жахливими подіями насичена й краща трагедія Кребийона-Старшого «Радамист і Зенобия», у якій Радамист убиває батька своєї улюбленої Зенобии, потім Зенобию й сам кінчає із собою, при цьому виявляється, що Радамист і Зенобия чудово врятувалися й у Зенобию жагуче закохалися батько й молодший брат Радамиста, і герой, що помишляли вбити батька, гине від батьківської руки
Отже, культ жахливого, руйнування раціоналістичної естетики, критика важливих положень класицизму, тяга до фольклору, до екзотики властиві драмі й театру вже на початку XVIII століття. Все це нагадує предромантизм. Але це лише передумови предромантизма: адже ще не зложилася Освіта, а предромантизм — це, насамперед, реакція на просвітительське мистецтво. Відзначені риси мають різну природу. Творчість Кребийона-Старшого — це вираження занепаду класицизму XVII століття, кризи не просвітительського, а картезіанського раціоналізму
Після провалу трагедії «Пирр» (1726, пост. у т-ре «Комеди Франсез») Кребийон-Старший перестав писати для театру на багато років, повернувшись до драматургії лише в середині XVIII століття («Катилина», 1748; «Тріумвірат», 1754). Але слава його була вже в минулому. Прихильники Освіти (А. Р. Лесаж, Ж. Ж. Руссо, Г. е. Лессинг і ін.) піддали трагедії Кребийона-Старшого різанням критиці
Творчість цього французького письменника було гарно відомо в Росії. У перші десятиліття XIX століття на петербурзькій сцені ставилися дві трагедії Кребийона-Старшого — «Радамист і Зенобия» у перекладі С. И. Висковатова (було дано 14 подань із грудня 1809 р. по серпень 1828 р.) і «Атрей і Тиест» (як «Атрей і Фиест») у перекладі С. П. Жихарева (2 подання в грудні 1811 р. — січні 1812 р.) і М. П. Сорокіна (2 подання в листопаді-грудні 1831 г.).)»жахливих» сцен трагедії «Атрей і Фиест» (Пушкін А. С. Полн. собр. соч. Т. XIII. С. 41). Через три роки Пушкін цитував ту ж п’єсу й знову в іронічному ключі в листі В. К. Кюхельбекеру від 1. Однак разюче, що при іронічному відношенні до Кребийону-Старшого щось із його трагедії залишилося в пам’яті Пушкіна (можна затверджувати, що він не звертався до друкованого тексту, тому що двотомні збори, що були в нього, творів Кребийона, що вийшло в Парижу в 1821 р., так і залишилося нерозрізаним).
Соч.: Oeuvres. T. 1; Луків Вл. А. Предромантизм. М., 2006; Dutrait M. Eacute;tude sur la vie et le theacute;acirc;tre de Creacute;billo