Луків Вл. А.: Французька література від джерел до початку новітнього періоду. XVIII століття
Лашоссе Пьер Клод Нивель де
eacute;e) Пьер Клод Нивель де (14.02.1692 — 14.3.1754) — французький драматург. Народився в Парижу. Дебютував у літературі поемою «Послання Клио г-ну Б.» («Eacute;picirc;tres de Clio agrave; M. de В-В-«, 1731) і відразу виявився в центрі одного з літературних диспутів того часу, виступивши на захист віршованої форми поезії проти нападок А. Удару де Ламотта і його прихильників у вужі, що тривав, не одне десятиліття естетическом спорі «про древніх і нових авторів». Надалі також нерідко кидав виклик прийнятій думці, зовні на стороні консерваторів, але по суті — на стороні новаторів. Так було в 1733 р., коли він представив публіці свою першу п’єсу «Помилкова антипатія» («La Fausse A). Хоча вона була у віршах, у ній дотримувалися правила класицизму, уже в ній виявилися риси жанру, створеного Лашоссе — «слізної комедії» («comeacute;die larmoya) , різновиду міщанської драми. У пролозі до комедії відбувається суперечка між Здоровим Глуздом і Веселощами, у якому, за пропозицією Генія Французької Комедії беруть участь Буржуа, Граціозна дама, Критик і інші алегоричні фігури, серед яких є й Розсудлива людина, утвеждающий, що в сучасну епоху не потрібно перебільшувати характери, досить тих слабостей, які кожний з них має. Так теоретично Лашоссе обґрунтовує відхід від концепції характеру в Мольера й інших авторів классицистической комедії й намічає перехід до буржуазної драми епохи Освіти (хоча в Лашоссе діють не буржуа, а аристократи, п’єси написані олександрійським віршем і т.д.).)»слізної комедії» — «Модний забобон» («Le Preacute;jugeacute; agrave; la mode», 1735). Він стає членом Французької академії (1736, зайняв крісло № 17 після А. Портая, якому відповідно до традиції присвятили своє мовлення при вступі в академію). Наступні п’єси Лашоссе втрачають залишки гумору, на перший план виходить чутливість.)»Меланида» (1741) викликала загальний захват публіки, критики скаржилися на те, що їм ні до чого причепитися. Вона звичайно вважається першою «слізною комедією». До й після її Лашоссе звертався до розробленого Мольером популярному жанру » комедій-уроків», що містять дидактичні наставляння й разом з тим занимающие увагу глядача митецькою комедійною інтригою: «Школа друзів» («Lrsquo;Ecole des amis», 1737), «Школа матерів» («Lrsquo;Ecole des megrave;res», 1744), «Школа молодості» («Lrsquo;Eacute;cole de la jeu). Вони також вносили певний вклад з розвиток жанру «слізної комедії». П’єса «Гувернантка» («La Gouver) стала вершиною цього жанру, однієї із самих зворушливих п’єс репертуару, втрачаючи зв’язок з комедією й наближаючись до мелодрами.)»Памела» («Pameacute;la», 1743) французи познайомилися з однойменним романом С. Ричардсона, інсценівкою якого вона була, що вплинуло на французьку літературу, становлення сентименталізму (Ж. Ж. Руссо й ін.). Лашоссе працював також у жанрі трагедії («Максиміліан», інакше «Максимьен», «Maximie) і інших жанрах, писав віршовані казки («Co).
Драматургію Лашоссе високо оцінювали в Німеччині (Лессинг) і інших країнах. Є роботи про використання мотивів Лашоссе в «Заметілі» А. С. Пушкіна. Фінальні сцени з «Гувернантки» були чудово перекладені вірш Т. Л. Щепкиной-Куперник.
Соч.: Oeuvres complegrave;tes. P., 1762; Oeuvres choisies. V. 1// Мокульский С. Історія західноєвропейського театру. М.; Л., 1955. Т. 2.
Літ.: Вольперт Л. И. Пушкін і Лашоссе (про сюжетний мотив «Заметілі») // Временник Пушкінської комісії: 1975. Л., 1979; La), міщанська драма (жанр), Помилкова антипатія (комедія Лашоссе, Гувернантка (комедія Лашоссе), Портай Антуан, Французька академія
Вл. А. Луків