«Лускунчик» — балет ескізів, або чарівні криски Шемякина П’ять кроків по крученим сходам долілиць, і по тілу вже розливається різдвяне тепло, ти вже чуєш мелодію, і сірі тіні починають легко витанцьовувати перед тобою балетні па. Вдих — і ти вже п’яний атмосферою гофмановской казки, театрального дійства, уже складно зрозуміти, де ти, і тільки уява летить слідом за думкою художника, дорогою його вітіюватого, легкого й стрімкого почерку… Не думайте, це не приснившийся мені сон — це перше враження від виставки, де утвору трьох авторів злита воєдино: казка Гофмана «Лускунчик», музика П. И. Чайковського й ескізи до балету, виконані Михайлом Шемякиним.У танці завитків і розчерків, якими Шемякин супроводжує кожну роботу, крутятся образи різних часів, країн, стилів. Тебе зустрічають дві плавно вигнуті, немов реторти, «алхимические фігури», схожі на облитих аквареллю химер Нотр-Дама
В «Вальсі сніжинок» тебе кружляє чорна заметіль серед руїн середньовічного замка й несе в бюргерську кухню XVIII сторіччя. Тут зі стелі звисають ковбаси, туші, полки ломляться від достатку сирів, баранячих голів, а за спинами кухарів з кирпатими п’ятачками … граються, блазнюють, крадуть пацюка
У потоці робіт виділяється «Похід пацюків» — чотири заповзятливих істоти із сирной і ковбасним видобутком вертаються восвояси. Позначки автора: «крадькома», «руху що підстрибують, часом злодійкувато озираються» — і відразу бачиш цей «похід» на сцені Великого або Мариинки.На самому початку виставки, її своєрідному вступі, заворожує думка Шемякина про повернення казці «гофмановского духу із властивим йому елементом гротескного гумору, чудностями й перевтіленнями». Отже, що танцюють переді мною образи не тільки пронизані гумором, але й карикатурні: пацюка-санкюлоти, яскравим і зухвалі, сп’яненим боєм пацюків-маршал із шаблею в руці, нарешті, щурячий Наполеон — горда й задириста криска в білих лосинах і зеленому сюртучке. Зустрічаються в цій купі ескізів щурячі ходи, дуже напоминающие процесію інквізиторів… Так що сатира й гумор, глузування й посмішка, презирство й розчулення, глузування й комплімент — усе перемішано в роботах Шемякина.
Ясно одне: тут у мазунчиках пацюка, а люди — привід для глузування.Малюючи своє щуряче царство, художник створює своєрідну модель суспільства: пацюка — «мирне населення», пацюка-військові, пацюки-міністри… У самий кут затерті крисята-шпана, теперішні гавроши в забрудненої, із чужого плеча одягу. Ви не дивитеся, що сірі й брудні, вони все дуже мило, ці криски з довгими хвостиками, тоненькими носиками, що посмикують вусиками. Одні в черевичках, інші в балетних тапочках старанно тягнуть носок, підстрибуючи з ласощами вруках.
Автор олюднює пацюків, вони в нього живі, танцюючі кожна у своєму темпі…Згорбленою химерою з’являється фігура в червоному — «сірий кардинал» — Криселье (ім’я вбиває наповал). Його мантія ледь прикриває довгий хвіст, ніс зморщений презирством до «земного життя», у чіпкій лапці тім «Релігії сиру», в іншій — скіпетр, у третьої — держава: перед вами — його величність Щурячий король. Сім голів піднімаються над королівським горностаєм, з-під пишних перук дивляться на вас хитрі сірі вічка. Враження робить значне, тільки не знаєш, на кого схожий: на Людовика XIV або Луи XVI?.. Поруч царствена дружина
У її шлейф уплетені французькі лілії, на голові — складна «ікебана» з пудрених волось і квітів, а цікавий ніс так і норовить залізти в справи чоловіка. Воістину — «ескіз костюма й характеру» — фраза, що часто зустрічається на роботах художника. На портреті «щурячих величностей» напис: «Можливі варіанти — пажі врочисто несуть величезні хвости короля й королеви: а) на подушках; б) у руках у білих рукавичках».
Представили? Величний хід!Із щурячого палацу перенесемося в будинок барона Штальбаума. Чи не допоможе нам у цьому Машенькин літаючий черевичок?.. У різдвяній метушні кружляються підпилі гості барона, немов Фігаро, усюди снує прудкий Дроссельмейер, виробляючи худими ніжками хитромудрі па. Начепивши маски ослів, орлів і свиней, одні граються гірше дітей, інші лякають вампирскими поглядами
Це виродки, що демонструють лише гідну колекцію носів. Зрештою, закутавшись у плащі й сховавшись у муфти, насунувши циліндри й капори, ці неповороткі сірі лантухи зникають в ескізній пурзі.Слідом за ними з’являється низка інших істот, яскравих і барвистих. У танці кружляються бджоли з мухоловками, миготять жовті й зелені плями. Колір все пожвавлює, музика зачаровує, і от уже, танцюючи, повз вас пропливає китайський чайник. Дзеркала у вигадливих перуках виконують менуети
З величезного горщика-«супниці» здіймає струнка зелена ялинка в блазнівському ковпаку. І починають навколо її свій танець тисячі пацюків, а разом з ними — ожилі ляльки й чарівні істоти: проноситься з коромислом пишна Матінка-Жиголь, слідом за нею ширяє Фея Драже, Корольова сніжинок блищить своїми чорними зірками, а в її крильцях-крижинках відбивається сіра маска Пульчинелли. Летить і в’ється цей хоровод, кличучи нас у солодке місто Конфитюрингбург. Його жителі — кольорові цукерки, маленькі бджілки, ялинкові іграшки
Тут ви зустрінете рожеву пташку (миленьке общипане курча), що ожило малахітову «вазу для кобри», що, здається, тихенько сичить і теж танцює… Удалечині промайне черевичок, несучи Машу з Лускунчиком. Несучи феєричну атмосферу гофмановской казки… Щурячі хвостики вигадливо сплетуться й завмруть. А через секунду це будуть уже олівцеві лінії, що хитромудро малюють ім’я автора по-англійському — своєрідний автограф на кожній роботі…
Це не балет, це всього лише гра моєї уяви. Але на виставці дійсно відчувалася атмосфера балету, цей новий «Лускунчик» розігрався в трьох залах експозиції Строгановского палацу, тому що була музика, були образи й поле фантазії Михайла Шемякина… моєї… вашої
Ескізи станцюють і для вас. Ємельянова З.
11 клас, 628 жіноча гімназія, С.-Петербург 2012 р. Матеріали до усного екзамену з російської мови. Лінгвістичний аналіз: синтаксичний розбір, розбір по членах речення, морфологічний, словотворчий, фонетичний і стилістичний розбори — у рубриці