Любов Навіщо ж ми губимо своє життя? Навіщо ми відмовляємося від того, що нам дає доля? Життя дало нам саме прекрасне, що тільки може бути. Вона дала нам любов. І тільки за це я їй безмірно вдячний І ніхто, повір, ніхто й ніщо не зітре в мені ця подяка Я знаю, чого ти хочеш. Я знаю, що ти хочеш всі і якомога швидше. Я знаю, чим ти живеш. Можеш мені не вірити, але я знаю, про що ти мрієш Я чую, як ти дихаєш, як б’ється твоє серце. Я почуваю захід твоєї шкіри.
Я почуваю тепло твоїх рук. Ти завжди поруч. Ти у всім. Твоя часточка в кожній деталі цього божевільного життя. У нескінченному потоці машин, у переповнених вагонах метро, у юрбі людей, що не має обличчя. У кожному скупому міському світанку й надривному душу заході, що я часто зустрічаю один на причалі. Дивлячись вслід більшим пароплавам, що йдуть білим, я бачу тебе. Я почуваю, як ти пестиш мої вуха, волосся.
У цьому сирому й солоному вітрі що — тобто від тебе. У цьому небі в годину заходу, що — тобто від твоїх очей. Але твої очі прекрасніше. У цьому яскравому й теплому сонці живе твоя посмішка — вища нагорода для мене.
А в нічному сонному гомоні міста живе твій шепіт. Ніжний. Солодкий. У сірих весняних парках заплуталися твої волосся. І ніхто їх не бачить. Тільки я. Навколо — тільки ти У черзі безсонних ночей живе наша любов. Я неї бачив. Вона хвора.
Вона плакала. Говорить, що не можна з нею от так звертатися, що вона цього не заслужила, що це не справедливо. Ніхто не винуватий. Так повинне бути. Так написано в одній дуже древній Книзі. Вона покрита пилом часів, сторінки скривили від сліз і пожовкли від туги.
Я читав її. Багато разів. Щораз, починаючи спочатку, я засипав. Але сьогодні я прочитав її до кінця. Знаєш що там? Там є порожні сторінки. Ти пам’ятаєш, у нас було перо? Я не можу його знайти. Мені дуже хочеться дописати її, але я не зможу це зробити без тебе.
Разом ми напишемо те, що захочемося Я бачив людину. Він пропонував мені щастя. Він навіть показував його. Знаєш як воно виглядає? Дуже просто. Воно паперове.
На кожному папірці прямокутної форми написані цифри. Людина говорила, що буде періодично давати мені щастя, якщо я буду працювати, якщо буду робити те, що він попросить. Я сказав, що багато чого не вмію. Він обіцяв навчити мене всьому, чому я тільки захочу. Я не повірив йому. Адже я знаю, що таке щастя.
Щастя — любов. Все інше — обман і рабство. Я вільний, тому що люблю. І цю любов не викупити в мене ніякими грошима. Все інше — псевдосчастье. Я бачив красунь.
Вони кликали мене. Вони радили послухати тої людини. Вони говорили, що він дасть мені щастя, за яке вони будуть завжди із мною. Тому що тільки так можна досягти блаженства, ні в чому собі не відмовляючи. Вони обіцяли мені теперішню любов. Я не повірив. Вони прокляли мене. Я знаю, що таке любов. Я знаю, що таке щастя Я бачу чисте безкрайнє небо.
Я знаю, що воно любить мене. Але мені не дістати його. Мої крила десь у тебе.