Твір по літературі: Любов у романі «Майстер і маргарита» М. Булгакова Роман «Майстер і Маргарита» присвячений історії майстра — творчої особистості, що протистоїть навколишньому світу. Історія майстра нерозривно пов’язана з історією його коханої. У другій частині роману автор обіцяє показати «теперішню, вірну, вічну любов». Любов майстра й Маргарити була саме такою Що виходить, по М. Булгакову, «теперішня любов»? Зустріч Майстра й Маргарити була випадкової, але не випадковим було почуття, що зв’язало їх до кінця їхніх днів. Не зрячи вони довідаються один одного по «глибокій самітності» у погляді. Це значить, що навіть не знаючи один одного, вони випробовували друг у другу величезну потребу. Саме тому й відбулося чудо — вони зустрілися «Любов уразила відразу нас обох», — говорить майстер. Теперішня любов владно вторгається в життя люблячих і перетворює її!
Все буденне, повсякденне стає яскравим і значним. Коли Маргарита з’явилася в подвальчике майстри, всі дріб’язки його вбогого побуту починали начебто б світитися зсередини, і все мерхнуло, коли вона йшла Теперішня любов — це любов безкорислива. До зустрічі з майстром у Маргарити було все, що потрібно жінці для щастя: гарний, добрий, що обожнював свою дружину чоловік, розкішний особняк, гроші. «Словом…
вона була щаслива? — задається питанням письменник. — Ні однієї мінути!.. Що ж потрібно було цій жінці?., їй потрібний був він, майстер, об зовсім не готичний особняк, і не окремий сад, і не гроші».
Всі матеріальні блага виявляються незначними в порівнянні з можливістю бути поруч із коханою людиною. Коли в Маргарити не було любові, вона готова була навіть покінчити із собою. Але при цьому вона не хоче заподіяти зла своєму чоловікові й, прийнявши рішення, надходить чесно: залишає йому прощальну записку, де все пояснює Щира любов, отже, не може заподіяти зла нікому, вона не буде будувати своє щастя за рахунок нещастя іншого людини Щира любов самовіддана. Маргарита здатна приймати інтереси й устремління свого улюбленого як свої, живе його життям, допомагає йому у всім. Майстер пише роман — і це стає змістом життя Маргарити.
Вона переписує набіло готового глави, намагається, щоб майстер був спокійний і щасливий, і в цьому бачить сенс свого життя Що ж таке «вірна любов»? Це визначення розкривається в другій частині роману, коли Маргарита залишається одна й не має ніяких звісток про майстра. Вона вся занурена в очікування, вона буквально не знаходить собі місця. При цьому вона не просто вірна своєму почуттю, але й не втрачає надії на зустріч. І для неї зовсім байдуже, на якому світлі ця зустріч відбудеться «Вічної» любов стає тоді, коли Маргарита проходить випробування зустріччю з потойбічними силами. Маргарита бореться за майстра.
Відвідуючи Великий бал повні, Маргарита за допомогою Воланда повертає його. Поруч із коханим вона не боїться смерті, і за смертною рисою вона залишається з ним. «Я буду берегти твій сон», — говорить вона Але як ні переповнена Маргарита любов’ю й тривогою за майстра, коли настає час просити, вона просить не за себе — за Фриду. І не тільки тому, що Воланд радить нічого не просити у влада імущих. Любов до майстра органічно з’єднана в ній з любов’ю до людей, вага власних страждань — із прагненням позбавити від страждань інших Любов пов’язана із творчістю. Доля любові переплетена з долею роману. У міру того, як міцніє любов, створюється роман, і тому добуток — плід любові, і роман однаково дорогий і майстрові, і Маргариті. І якщо майстер відмовляється від боротьби, те Маргарита влаштовує розгром у квартирі критика Латунского.
Але любов і творчість існують серед людей, які не знають ні того, ні іншого. Тому вони приречені на трагедію. Наприкінці роману майстер і Маргарита йдуть із суспільства, де немає місця високим духовним спонуканням. Майстрові й Маргариті смерть дається як спокій і відпочинок, як воля від земних митарств, горя й мучень. Можна неї сприймати і як нагороду. Тут біль самого письменника, біль часу, біль життя Роман М. Булгакова, переживши десятиліття забуття, і сьогодні звернений до нас, у наш час. «Теперішня, вірна й вічна любов» — от головна сутність, що відстоюється романом