Людина на війні (по повісті Василя Бикова «Сотників») Тема Великої Вітчизняної війни займає важливе місце у творчості Василя Бикова. Честь, совість, людське достоїнство, вірність своєму боргу — саме ці проблеми зачіпаються письменником. Але все-таки головною темою творчості Бикова залишається, безумовно, тема героїзму. Причому письменника цікавить не стільки його зовнішній прояв, скільки те, яким шляхом людина приходить до подвигу, до самопожертви, чому, в ім’я чого робить героїчний учинок Характерною рисою військових повістей Бикова є те, що в центрі зображення виявляється людина в екстремальній ситуації, і положення таке, що герой повинен негайно зробити вибір: героїчна смерть або ганебне життя зрадника. І до такого прийому автор прибігає не випадково, адже у звичайній обстановці не може повністю розкритися характер людини. Щодо цього не становить виключення й повість «Сотників». На перших сторінках повести перед нами з’являються два бійці одного з партизанських загонів — Сотників і Рибалка, які морозною, вітряною ніччю відправляються на завдання. Їм доручене будь-що-будь добути продовольство для втомлених, змучених товаришів. Але ми бачимо, що бійці в нерівному положенні: Сотників іде на завдання з важкою застудою. А на питання Рибалки, чому той не відмовився йти, якщо хворо, відповідає: «Тому й не відмовився, що інші відмовилися».
Ці слова Сотникова говорять нам про його сильно розвинене почуття боргу, свідомості, мужності, витривалості По ходу оповідання ми бачимо, що головних героїв переслідує одна невдача за іншою. По-перше, виявився спаленим хутір, де вони сподівалися дістати продовольство. По-друге, Сотникова ранили в перестрілці з ворогом. Цікава така деталь — автор зовнішня дія супроводжує дією внутрішнім. Особливо це помітно в розвитку образа Рибалки.
Спочатку Рибалка небагато, незадоволений Сотниковим, його нездужанням, що не дозволяє їм рухатися досить швидко. Це легке невдоволення переміняється те жалістю й співчуттям, те мимовільним роздратуванням. Але Биків показує цілком гідне поводження Рибалки, що допомагає Сотникову нести зброя, не кидає його одного, коли той не може йти через поранення По натурі Рибалка аж ніяк не зрадник і тим більше не замаскований ворог, а нормальна людина зі своїми достоїнствами й недоліками. Рибалка — міцний і надійний хлопець, у якому живе почуття братерства, товариства, взаимовиручки. Але такий він у звичайній бойовій обстановці. Залишившись же наодинці з пораненим, що задихається від кашлю, Сотниковим серед сніжних заметів, без їжі й у постійній тривозі бути схопленим фашистами, Рибалка зривається. І коли він попадає в полон, у його душі відбувається надлам.
Він хоче жити. Боєць не хоче віддавати батьківщину, намагається знайти вихід з тої ситуації, у якій він виявився. Примітний його розмова із Сотниковим після допиту: «Ти послухай, — помовчавши, гаряче зашептав Рибалка. — Треба прикинути смирними. Знаєш, мені запропонували в поліцію, — якось сам не бажаючи того, сказав Рибалка. Віка в Сотникова здригнулися, затаєним тривожною увагою блиснули ока. — От як!
Ну й що ж — побіжиш? — Не побіжу, не бійся. Я з ними поторгуюся. — Дивися, проторгуєшся, — уїдливо просипів Сотників». Рибалка погоджується служити поліцаєм. Він сподівається скористатися цим, щоб бігти до своїм.
Але Сотників не помилився, передбачаючи те, що потужна гітлерівська машина знищить Рибалку, що хитрість обернеться зрадництвом Фінал повести досить трагичен: колишній партизан за наказом гітлерівців стратить свого колишнього товариша по загоні. Після цього життя Рибалки, раніше така дорога йому, раптом втрачає свій зміст, виявляється настільки нестерпної, що він замислюється про самогубство. Але й це йому не вдається зробити, тому що поліцаї зняли з його ремінь. Така «підступна доля заплутавшегося на війні людини», — пише автор А що ж Сотників?
У нього інший шлях. Він вибирає смерть, тим самим намагаючись урятувати ні в чому не винних людей. Героїчна смерть заради порятунку життів інших людей — от єдиний можливий для нього шлях. Адже не зрячи перед стратою Сотників помітив серед зігнаних до цього місця сільських жителів маленького хлопчика в старій батьківській будьонівці. Боєць посміхнувся йому одними очами, подумавши при цьому, що заради таких, як це маля, іде на смерть Добутку В. Бикова про Велику Вітчизняну війну розкривають нам весь жах цієї грізної й трагічної події, змушують зрозуміти, якою ціною була завойована перемога. Вони вчать добру, людяності, справедливості.