Твір по літературі: Майстерність пушкіна в створенні образа тетяни ларіній у романі «Євгеній онєгін» Майстерність А. С. Пушкіна невичерпно. Тонкий лірик у поезії, «допитливий» Оповідач в «Повістях Белкина», безсторонній історик в «Історії Пугачова». Але мало хто задавався питанням, яку роль може зіграти одна-єдина Деталь у розкритті образа героя. Звернемося до такої деталі-образу, як місяць, в Романі Пушкіна «Євгеній Онєгін». Може бути, цей образ допоможе нам глибше Зрозуміти головну героїню, Тетяну Ларіну. Символіка місяця у світовій міфології не Так вуж і багатозначний: місяць — знак богині Діани, богині родючості й Дітородіння, усього живого. Згодом її стали ототожнювати з богинею Селеном, що персоніфікує цнотливість, чистоту й святість Ми пам’ятаємо, як Пушкін, називаючи героїню Тетяною, пише: Уперше ім’ям таким Сторінки ніжного роману Ми свавільно освятимося «Святе» ім’я Тетяни, з яким «нерозлучний спогад старовини», саме й Асоціюється з богинею місяця, нічної заграви, мовчачи заливающего сплячу землю Сріблистим сяйвом.
Згадаємо, як Онєгін, побачивши у вищому петербурзькому світлі Тетяну, «въявь богиню зрить» (з «Післямови» до роману). Образ місяця супроводжує героїню протягом усього роману. От Ленский знайомить Онєгіна зі своєю нареченою Ольгою, і він відразу звертає увагу на ту, «яка Смутна й мовчазна, як Світлана». Дивується своєму новоявленому другові, що Той вибрав «іншу»: «У рисах в Ольги життя немає. // Точнісінько у Вандиковой Мадонні: // Кругла, червона особою вона, // Як цей дурний місяць // На цьому дурному Небокраї». Тут «дурний місяць» — антитеза місяцю, що ллє живлюще світло на Мир, коли він «у дозвільній тиші при затуманеному місяці… ліниво почиває». Так і Тетяна в «дозвільній тиші» сільського життя тихо мріє, поринаючи в читання Сентиментальних французьких романів, удивляючись у героїв і вподібнюючи їх собі й Онєгіну: «И серцем далеко носилася // Тетяна, дивлячись на місяць…
// Раптом думка в Розумі її народилася…», «вона сказала: це він». Романтична душа Тетяни живе в Створеному нею світі мрій, мріянь, життя свою вона звіряє з переказами, Прикметами, «пророкуваннями місяця», тому що Тетяна — «російська душою». Помітимо, в Слов’ян місяць захищає ще усьому домашньому світу, а, як відомо, прізвище Тетяни — Ларіна — пов’язана із древніми божествами ларами — заступниками Домівки, природи Нічне світило супроводжує героїню, коли вона пише лист Онєгіну: «И між Тим місяць сіяв // И млосним світлом опромінювала // Тетяни бліді вроди». Пушкінська Героїня пише лист наодинці з місяцем, незаймане світло якої пов’язаний з Романтичними думками, коли закохана дівчина перестає зауважувати реальну Обстановку, залишаючись удвох з «млосним світлом» натхненниці-місяця. Це ж Стан буде супроводжувати її й після зустрічі з Онєгіним у Петербурзі: Про нього вона в мороці ночі, Поки Морфей не прилетить, Бувало, девственно сумує, До місяця подъемлет томни очі, Мріючи з ним коли-небудь Здійснити смиренний життя шлях Як бачимо, Тетяна не міняється внутрішньо: змінився її статус, вона стала Замужньою жінкою, поважною особою.
Але «російська душа» її залишилася такою ж Високої, чистої; навіть «Клеопатра Неви», «блискуча Ніна Воронская», не могла Затьмарити її. Сріблистим світлом місяця відливає внутрішній мир Тетяни, воно Настільки багатий, що недоступно розумінню навколишніх, у тому числі спочатку й Онєгіну, так само, як недоступна погляду зворотна сторона місяця Тетяна начебто робить свій місячний шлях: місяць супроводжує неї в пророчому Сні («Сіяє промінь світил нічних»); «при світлі сріблистому» поспішає вона в будинок Онєгіна, щоб розгадати його душу, і їй це вдається («Уж не чи пародія він?»); не Залишає вона її й у Москві. Але тут замість «затуманеної, сумної, блідої Місяця» з’являється величне нічне світило, що затьмарило блиск яскравих зірок: Як величний місяць, Серед дружин і дівши блищить одна З какою гордістю небесної Землі стосується вона! Просуваючись по життєвому шляху Тетяни, ми можемо відзначити, що вона так і Залишилася на рівні неба, роблячи свій шлях від «млосного місяця» «на блідому Небокраї» до сліпуче яркою «місяця в повітрянійій синявому». И Онєгін «въявь богиню зрить». Місяць-Богиня Тетяна — втілення ідеалу жінки, Покровительки домівки, вірності, добра, світла — усього того, що становить ідеал поета Майстерність автора «Євгенія Онєгіна» дійсно невичерпно.
Нам удалося Розкрити тільки одну його грань у створенні образа Тетяни, що стала «місячної Сонатою» Пушкіна