Макарова Г. В.: Карл Моор.
«Розбійники» (1782). К. М. — старший син графа фон Моора, палкий і захоплений юнак, з дитинства увлекавшийся героїчними діяннями великих людей минулого, «охотнее читаючого життєпису Юлія Цезаря й Олександра Великого, чим житіє розкаюваного Товия». Він чуйний до чужого страждання, діяльний і енергійний. Її невгамовна емоційна натура не може примиритися з розміряним міським життям, і він з однолітками бере участь у різного роду витівках, не завжди необразливих. Втім, він кається у своїх бешкетуваннях, обіцяє батькові в покаянному листі, що виправиться. Однак доля грає з К. М. жорстоко: лист перехоплює його молодший брат Франц, а батькові читає інше, їм складене, з метою оббрехати брата й позбавити спадщини. Батько вражений бешкетуваннями К. М., і Франц вкрадливими мовленнями вириває згода написати відповідь замість нього. Одержавши листа, у якому втримується батьківський проклін, К. М. приходить у шаленство й разом зі своїми друзями, безпутними молодими людьми, іде розбійничати в Богемские лісу. У замку графа залишається кохана героя Амалия, що не вірить, що К. М. може зробити щось неварте. Щоб остаточно позбутися від суперника, тому що Франц сам закоханий в Амалию, він інсценує звістку про загибель брата. Тим часом К. М. зі своєю зграєю розбійників грабує на більших дорогах, на його совість лягають тяжкі злочини, хоча він ніколи не кривдить бедних, а, навпроти, подібно Робін Гуду, роздає їм частина видобутку. За голову К. М. обіцяна велика винагорода. Виявившись неподалік від родового замка, герой під видом чужоземного графа приходить додому, довідається, що його батько нудиться в підземелля, похований заживо. К. М. вражений і клянеться помститися Францу: «Мстити, мстити за тебе, жорстоко зганьблений старець! Я навік розриваю братні узи!» Помста К. М. запізнюється — у страху перед розбійниками його молодший брат кінчає життя самогубством. З жахом К. М. довідається, що Амалия усе ще любить його, але обставини не дозволяють їм з’єднатися. Амалия в розпачі просить неї вбити, і К. М. виконує це прохання, а сам віддає себе в руки правосуддя.) М. прославилися великі актори А. С. Яковлев (1814) і П. С. Мочалов (1834).)»бури й натиску»
//Історія західноєвропейського театру. М., 1957. Т. 2.
Г. В. Макарова
Літературні герої. — Академік. 2009.