Максимильен Марі Изидор де Робеспьер
До початку Французcкой революції Максимильену Марі Изидору де Робеспьеру, адвокатові з міста Ар-Раса, було тридцять років. Стриманий, доброчесний, серйозний, завжди ретельно одягнений, молодий адвокат викликав повагу у своїх співгромадян. Які справи він вів? От найбільш відоме з них
Якась людина встановила над своїм будинком громовідвід, тоді тільки що винайдений. По тимі часам це було щось що шокує й нечуване. Громовідвід знесли як «небезпечний для громадського порядку». Робеспьер вимовив кілька яскравих мовлень у суді, викриваючи мракобісся, після чого рішення про знос громовідводу було скасовано. Мовлення Робеспьера були навіть видані окремою брошурою й зробили відомим його ім’я
Крім того, Робеспьер був шанувальником вільнолюбних ідей філософа Жан-Жака Руссо. У віці двадцяти років він побував в ерменонвиле, де доживав свої останні роки в самоті автор «Суспільного договору» і «Прогулянок самотнього мрійника». Про ту зустріч не збереглося ні яких точних відомостей. Відповідно до однієї з легенд, філософа найбільше вразили в молодому студенті не його знання, а твердий, твердий, пронизуючий погляд
В 1789р. Робеспьер був вибраний у своїй провінції депутатом у Генеральні штати від третього стану. Тут, у юрбі народних представників, він був одним із самих непомітних. Газети, звітуючи про засідання, постійно плутали його ім’я, називаючи його те Робером, те Робертпьером. Однак, незважаючи на свою непомітність, Робеспьер був одним із самих діяльних депутатів. В 1789р. він виступив 69 разів, в 1790р. 125 разів, в 1791р. (за 9 місяців) — 328 разів! Його мовлення здавалися довгуватими й не завжди зрозумілими. Слухали його неуважно, але він був наполегливий і не утомлювався повторювати своє
Що ж він говорив? Він, як і всі інші депутати, ніколи не виступав, наприклад, за республіку, проти королівської влади. Але як, наприклад, король повинен представляти закони на твердження Установчим зборам? На думку Робеспьера, він повинен був говорити при цьому: «Народ, от закон, що я склав для тебе. Чи приймаєш ти його? » Коли Робеспьер виклав цей проект зборам, воно вибухнуло голосним реготом. Всі депутати глузували із цього юриста з Арраса, що будував перед ними свої наївні повітряні замки. Невже король буде підлещуватися й принижуватися перед народом!
Інші діячі революції могли докоряти за щось народ, дорікати або засуджувати. Але для Робеспьера слово «народ» було синонімом правоти. Коли влітку 1789р. юрба жорстоко розправилася з колишнім сановником Фулоном, повісивши його на ліхтарі, він коротко сповістив про це другові в листі: «Учора Фулон страчений по вироку народу».
Мирабо рано звернув увагу на Максимильена. Він помітив про нього: «Ця людина зробить щось. Він вірить кожному слову, що вимовляє».
В 1790р. популярність Робеспьера в народі усе більше зростала. Його прозвали «Непідкупним». 30 вересня 1791р., у день закриття роботи Установчих зборів, паризький народ улаштував Робеспьеру овацію
Робеспьер намагався й у приватному житті бути разом з небагатими людьми. Він оселився в будинку столяра Дюпле, жив підкреслено скромно. В одній з невеликих кімнат цього дерев’яного будинку він прожив до кінця своїх днів
Щоб зрозуміти діяльність Робеспьера в наступного півтора року — до червня 1792р., важливо ще раз підкреслити його відношення до народу. На думку Робеспьера, рух народу священний, його воля — закон, хоча б вона порушувала всі старі закони. Тому Максимильен не відходив, як інші політики, від народного руху, що послідовно змітав короля, монархію, помірних республіканців — жирондистів, а йшов з ним у ногу. Скинення монархії 10 серпня 1792р. він виправдував тим, що доти «у нарду не було законів, а тільки злочинні капризи тиранів, що опираються на силу… Їхнього злочину змусили народ ще раз взяти здійснення своїх прав у свої руки».
У вересні 1792р. у Парижу зібрався новообраний законодавчий орган Франції — Конвент. Тут Робеспьер — лідер «гори», якобінських меншостей у Конвенті. Конвент обговорював, якому покаранню піддати колишнього короля. Робеспьер не коливався — смерті. У своєму мовленні він пояснив, що Конвент не виносить вирок, він тільки приводить його у виконання. Вирок виніс народ, коли вирішив, що Людовик — заколотник, і скинув його спрестола.
Права група — жирондисти — дорікала якобінців і Робеспьера в лестощах, запобіганні перед народом. Робеспьер із цього приводу викликував: «Ви насмілюєтеся обвинувачувати мене в тім, начебто я хочу обдурити народ і лестити йому! Як я міг би це зробити? Адже я не низькопоклонник, не трибун, не захисник народу; я сам народ! » Жирондисти обвинувачували якобінців і Робеспьера в розпаленні смути, вимагали порядку й спокойства. Робеспьер відповідав їм так: «Невже вам потрібна була революція без революції! Хто може точно вказати, де повинен зупинитися потік народного повстання після того, як події розгорнулися? » Ці слова — грізне попередження. У червні 1793р. Конвент під напором збройних парижан виключив зі свого складу ватажків жирондистів; влада у Франції перейшла до «гори», і, у першу чергу — Кробеспьеру.
Отже, Робеспьер у влади. Куди логіка подій поведе далі цієї людини? Зрозуміти це можна, уважно розглянувши його погляди, та й погляди значної частини французьких революціонерів взагалі.
Робеспьер і багато інших французьких революціонерів виходили з ідей про те, що по своїй природі людин добрий і доброчесний. Тиранія й деспотизм спотворюють його природний вигляд. Треба тільки усунути, зняти силою ці нашарування, і сутність людини проступить у всій своїй вроді
Цими ідеями й керувалися Робеспьер і його прихильники в період свого правління. Протягом цього часу все більший розмах здобували політичні страти — якобінський терор. Але було б неправильно вважати, що плани цього терору Робеспьер готовив споконвічно. Коли в 1792р. якобінець Марат став викладати Робеспьеру свої проекти масових страт, народних розправ, Робеспьер жахнувся, сполотнів і довго мовчав. Терор став для Робеспьера лише засобом для досягнення його ідеалу — загальної чесноти. Робеспьер виправдував страти, уважаючи, що окремі порочні люди не дають народу жити за законами чесноти, як народ цього бажає. Виходить, доброчесні люди повинні застосувати проти них терор, що буде тим самим проявом чесноти
На гільйотину відправлені королева, прихильники короля, жирондисти, питавшиеся піднімати повстання. Але, на думку Робеспьера і його соратників, порочних, розбещених людей не стає менше. Меч терору разить уже й самих якобінців
У квітні 1794р. страчені Дантон і його прихильники. У своїх замітках про Дантоне Робеспьер писав: «Слово «чеснота» викликало сміх Дантона. Як могла людина, якому далека всяка ідея моралі, бути захисником волі! » ДО «ворогів чесноти» застосували тільки терор, але «народом варто керувати за допомогою розуму». Цей принцип Робеспьер намагається представити у святкуванні дня Верховної Істоти — нового республіканського бога
Перемігши відкритих «ворогів республіканської чесноти», Робеспьер став зауважувати, що рядові організатори терору, депутати Конвенту не бездоганні в моральному відношенні. Багато хто з них зробили з терору засіб особистого збагачення, страчуючи й милуючи по своїй примсі. По цим людям необхідно було завдати нового удару, щоб, нарешті, восторжествувала чеснота. За два дні до смерті, 8 термідора (26 липня) 1794р. Робеспьер вимовив своє останнє мовлення, повну неясних застережень і погроз. Він сказав: «Вони називають мене тираном. Якби я був їм, вони плазували б у моїх ніг. Я обсипав би їхнім золотом, я б забезпечив їм право робити всякі злочини, і вони були б вдячні мені! До тиранії приходять за допомогою шахраїв. До чого приходять ті, хто з ними бореться? До могили й безсмертя».
Робеспьер не назвав тих, кого обвинувачує, по іменах. Але багато депутатів, не без підстави побоюючись за власних голів, вирішили виступити проти Робеспьера.
9 термідора (27липня) Робеспьер був арештований під час засідання Конвенту й ранком наступного дня гільйотинований
На могилі Максимельена Робеспьера поміщена наступна епітафія:
Перехожий! Не засмучуйся над моєю долею
Ти був би мертвий, коли б я був живий