Мала С. Свифт Джонатан
«він розплачувався за нерозумний шлюб батьків- більшу частину свого життя». Його батько вмер за сім місяців до народження сина, залишивши сім’ю без достатніх засобів до існування. Проте, причини неперевершено похмурого світогляду Джонатану Свифта таємні й важко збагненні.) обов’язками секретаря лорда Вільяма Темпла, на схилі віку удалившегося в маєток Мур-Парк.) сільського парафіяльного священика. Хоча в Ларакоре Свифт обзавівся будиночком і садком, а в прилеглому містечку жив мисс естер Джонсон, його учениця й кохана, він проводив у Лондоні місяці й роки — у турботах про видання власних творів, про привілеї ірландського англіканського духівництва й про настільки важливі державні справи, як, наприклад, висновок Утрехтского миру у війні за Іспанську спадщину. У перипетіях своєї політичної діяльності Свифт прийняв спочатку сторону партії вігів, потім — сторону партії торуй, увійшов у довіру до прем’єр-міністра Робертові Харли й міністрові закордонних справ Болингброку, так що сам став фактично «міністром без портфеля». Справедливості заради варто згадати тут, що він відрізнявся сугубою педантичністю в грошових питаннях, ніяких субсидій і винагород від уряду не приймав, розраховуючи на скромний дохід, що належав йому, ларакорского священика.) тридцять два роки життя — не можна сказати, що тихо й безвиїзно.
Перу доктора Джонатану Свифта належать численні виконані сарказму політичні памфлети, «Казка бочки, написана для загального вдосконалювання людського роду» і «Подорожі в деякі віддалені сторони світу Лемюеля Гулливера, спочатку хірурга, а потім капітана декількох кораблів», написані з тією же метою й також без яких би те не було оман щодо її безглуздості. Більшість своїх творів Свифт публікував анонімно або під вигаданими іменами зі схильності до всіляких містифікацій, але тільки дуже простодушні читачі не догадувалися об них щирому авторі
Якщо Свифт, як він пояснював, припускав не розважити, а розохотити суспільство, то йому це вдалося повною мірою, тому що «Подорожі Гулливера» по кількості тлумачень і варіацій навряд чи зрівняються з якою-небудь іншою книгою. Стараннями перекладачів, пересказчиков, редактори й видавців протягом двох з половиною сторіч вигляд і мовлення похмурого Майстра Глузування спотворювалися до невпізнанності для того, щоб читання «Подорожей» не ображало ґречних дівиць і старанних студентів, а також зробилося б придатним і цікавим для дітей ніжного віку
Сам же Свифт, що затверджував, що людина визначається навіть не як «тваринне розумне», але всього лише як «здатне до розуму», по злій іронії долі, наприкінці життя впав у безпам’ятство й слабоумство. Правда, до того встиг заповісти все своє майно на будівництво госпіталю для божевільних і заготовив собі епітафію:
-Жорстоке обурення
не може вже більше терзати його серце
Іди, подорожанин,
і наслідуй, якщо можеш,
ревному поборникові справи мужньої волі
Світлана Мала