Мій Пушкін У кожного з нас є щось саме улюблене. Мені дуже сподобалася повість «Станційний доглядач». Стільки рядків, цитат, фраз, що стали крилатими, увійшли в наше мовлення й, що іноді ми говоримо словами Пушкіна. Творчість Пушкіна — це багатство, про яке можуть мріяти всі народи миру. Що таке Пушкін для мене?
У першу чергу, це, звичайно ж, казки. Казки, які знайомі кожному із самого дитинства. У дитинстві мені читали казки Пушкіна про мертву царівну, про царя Салтане, про спритного Балду, про золоту рибку, про царя Додоне й золотом петушке? Казки — не такий вуж легкий жанр, як це може здатися. Що спонукало Пушкіна написати їх? Напевно, прагнення до чого доброму, світлому, чарівному, до чого, пов’язаному з нянькою, адже нянька — це його дитинство. Вона ж і була з ним все своє життя: розповідала ці казки, співала пісні, які він потім використовував у своїй творчості, була його вічним іншому Але казки — це тільки одна сторона таланта великого поета. Мій Пушкін — це ще і його чудові вірші. У віршах Пушкіна мені дуже подобається їхня звучність, легкість і доступність мови, у них багато гумору, добірності, а іноді й переважає смуток.
Мій улюблений вірш поета — «До моря». Як жаль, що я не володію цим дарунком, адже, коли говориш про Пушкіна, хочеться бути гідною його створінь! Читаючи Пушкіна, я незмінно представляю його легким, витонченим, щирим, мудрим і молодим. Він начебто ширяє над нами, подібно музиці Моцарта. Утвору Пушкіна й Моцарта дуже схожі. І не випадково їх порівнюють так часто: генія музики й генія літератури Але, проте, для мене Пушкін прекрасний як людина й геній на все часи.
Згадаєте, адже в жодному творі Пушкіна, як і в Моцарта, ніколи ми не зустрінемо ні темного, ні злого, ні лиховісного й страхаючого. Все верно: «геній і лиходійство — дві речі неспільні»! Я вважаю Олександра Сергійовича Пушкіна великою людиною й творцем, адже він так багато нового вніс у нашу літературу за своє коротке життя!